38. Психологічнітеорії темпераменту

Австрійсько-німецький психолог Отто Гросс (1877-1920) одним із перших почав вивчативідмінностіспособівреагування людей на певніподразники. При дослідженніпсихопатійвінвиокремивпервинніфункції (безпосередніреакції на стимуляцію) і вторинні (пов'язані з відновленням затрат на первиннуфункцію). Типологічніособливостілюдськоїповедінкибулипов'язаніізспіввідношеннямпервинних і вториннихфункцій, вважав О. Гросс: якщопервиннафункціяінтенсивна, тобтолюдинареагуєглибокоемоційно, то і на відновлення буде потрібнобільше сил, щовимагаєнаявностітривалоївторинноїфункції. Такі люди повільнішепереробляютьінформацію і довшеїїзберігають. Якщо ж людинареагує не сильно, то і відновитисили вона можешвидше; у таких людей швидкістьреагування і переключенняувагиістотновища. Отже, формально не використовуючицих понять, О. Гросс першим звернувувагу на темпорально-енергетичні характеристики людськоїдіяльності (пізнішеїхвивчали Я. Стреляу, Г. Хейманс і Р. ЛеСенн).

Я. Стреляузапропонуваввивчати роль темпераменту в пристосуваннілюдини до умов їїжиття і діяльності. Виходячи з положення І. Павлова про роль темпераменту в адаптаціїлюдини до навколишньогосередовища і ґрунтуючись на понятті Д. Хебба про оптимальнийрівеньзбудження, вінрозробиврегулятивнутеорію темпераменту. Фундаментальними характеристиками темпераменту, якіперебувають в антагоністичнихвідносинах, Стреляувважаєреактивність (величина реакційлюдськогоорганізму у відповідь на дії, чутливість і витривалістьабоздатність до роботи) і активність (інтенсивність і тривалістьпове-дінковихактів, обсягвиконуванихдій) за певноївеличинистимуляції. В уявленнях Я. Стреляу про темперамент відсутні характеристики емоційності. Йоготеоріямає у своїйосновітакіположення:

1. Індивідуальнівідмінностіформальних характеристик поведінки - інтенсивність (енергетичний аспект) і час (темпоральний аспект) є відносностабільними.

2. Темперамент характеризує за якостямиінтенсивності і часу не тільки людей, а йусіхссавців.

3. Темпераментні характеристики є результатом біологічноїеволюції і тому повинніматигенетичний базис, який разом ізсередовищнимивпливамивизначаєіндивідуальні прояви темпераменту.

Іздорослішанняміндивіда і піддієюзовнішніхсередовищних умов темперамент, вважає Я. Стреляу, частковоможезмінюватися.

Російський учений В. Мерліндосліджувавокремі прояви темпераменту - темпераментнівластивості. Мерлінвважав, щопоняття "темперамент" має бути не передумовою, а наслідкомрозробленнятеорії темпераменту, тому спочаткуслідописатиознаки, за якимиможнавідрізнити темперамент відіншихіндивідуальнихпсихологічнихособливостей.

Основноюознакою темпераменту вінвважавзумовленістьйоговластивостяминервовоїсистеми. Як властивості (характеристики) темпераменту вченийвиокремивтакіособливості, що:

- регулюютьдинамікупсихічноїдіяльностізагалом;

- характеризуютьособливостідинамікиокремихпсихічнихпроцесів;

- маютьстійкий характер упродовжтривалого часу;

- перебувають у закономірномуспіввідношенні, яке характеризує тип темпераменту.

Отже, ознаками темпераменту є йоговродженість, стабільністьпрояву, вплив на динамікупсихічноїдіяльностілюдини, наявністьпевного комплексу властивостей, щозумовлює тип темпераменту. Крім того, властивостями темпераменту вінвважавособливостіемоційно-вольовоїсфери.

На практиці школа В. Мерліназосереджувалася на вивченнісенситивності, реактивності, активності, співвідношенняреактивності і активності, темпівреакцій, пластичності - ригідності, екстравертованості - інтровертованості. Причетні до цієїшколидослідникивизначилиосновніпараметри темпераменту (прояви, за якимиможназробитипсиходіагностичніспостереження без спеціальнихзасобівдіагностики): емоційназбудливість; збудливістьуваги; сила емоцій; тривожність; реактивністьмимовільнихрухів (імпульсивність); активністьвольової, цілеспрямованоїдіяльності; пластичність - ригідність; резистентність (опірність); суб'єктивація (упередженість). Проте не всіці характеристики можуть однозначно стосуватися темпераменту. Наприклад, збудливістьувагишвидшехарактеризуєпізнавальніпроцеси, а вольоваактивність і суб'єктиваціяможуть бути властивостями характеру.

В. Мерлінвважав, щометодидослідженнятипівнервовоїсистеми, якізастосовуються, лишевстановлюютьфактичноіснуючусукупністьтипологічнихособливостей, щоспостерігається у людини, абостохастичнийзв'язок (при використанністатистичнихметодів на групі людей). Психологічнуфункціональнувзаємозалежністьвластивостейнервовоїсистеми таким шляхом встановитинеможливо. Тому існуючітипологіїнервовоїсистемипотребуютьудосконалення.

Зпогляду В. Мерліна, тип - це не просто поєднаннятипологічнихособливостей, а поєднання, щосупроводжуєтьсязакономірнимизв'язкамиміж ними. Він уважав найбільшвірогідним, що не тип залежитьвідпоєднаннятипологічнихособливостей, а навпаки, властивості, особливостіїхпроявузалежатьвід типу, і посилався на зв'язкитипологічнихвідмінностей з біохімічнимипоказниками, гормональною діяльністю, обміномречовин, особливостямистатури. У такийспосібдослідниквідтипіввищоїнервовоїдіяльності переходить до конституційнихтипів, у якихвідображеноморфологічні і біохімічніособливостілюдини.

Основнимнапрямом у вивченнівластивостейнервовоїсистеми і темпераменту стало встановленнязв'язкуміжтипологічнимиособливостямивластивостейнервовоїсистеми і окремими характеристиками (властивостями) темпераменту.

В. Русаловуважав, що темперамент можнавизначити за мовноюповедінкоюлюдини. Найлегшедіагностувати перепади інтонацій, тривалістьвисловів, частоту звернень до партнера, легкістьприєднаннядобесіди, персеве-рації (мимовільнеповторювання фраз, слів), гучність голосу, плавність і легкістьмовлення, швидкістьвідповідей, паузи-зупинки, використаннявигуків, присутністьграматичнихпорушень і новоутворень.

Отже, більшістьсучаснихпідходівзосереджені на розумінні темпераменту як характеристики загальноїактивності і меншезважаютьна емоційність