24. Поясніть, у чому полягає відмінність процесів мотивування та стимулювання навчальної діяльності.

Процес мотивації людини піддається як внутрішній, так і зовнішній детермінації. Звідси виділяється поняття мотивування. Мотивування – це процес впливу на людину з метою спонукання її до визначених дій шляхом пробудження в ній потрібних мотивів.

У залежності від того, що переслідує мотивування, які задачі воно вирішує, можна виділити два основних типи мотивування. Перший тип полягає в тому, що шляхом зовнішнього впливу на людину викликаються до дії визначені мотиви, які спонукують людину здійснювати визначені дії, що приводять до бажаного, для мотивуючого суб'єкта, результату. При даному типі мотивування треба добре знати те, які мотиви можуть спонукати людину до бажаних дій, і те, як викликати ці мотиви.

Другий тип мотивування своєю основною задачею має формування визначеної мотиваційної структури людини. Цей тип мотивування носить характер виховної й освітньої роботи, та часто не пов'язаний з якимось конкретними діями чи результатами, які очікується одержати від людини у вигляді підсумку його діяльності. Другий тип мотивування вимагає набагато більших зусиль, знань і здібностей для його здійснення.

Процес стимулювання здійснюється дещо інакше. Як правило, людина зразу ж підштовхується до виконання необхідних дій, що повинні забезпечуватись необхідним мотивом. Якщо цей мотив у людини присутній і актуалізований, виконувана діяльність отримає підкріплення у необхідній мотивації. Якщо ні — дії будуть вимушені, неприродні. Процес забезпечення активності при цьому нібито змінює свій напрям — від дій до цілі, мотиву, потреби. Зовнішній характер стимулювання і зумовлює меншу ефективність процесу стимулювання у разі відсутності відповідної мотивації

26. Опишіть класифікацію методів та прийомів мотивації навчання.

1. Комунікативна атака: швидке включення, мо­білізація аудитори до на­вчання; зацікавлення; активізація емоційної сфе­ри – викликання подиву, захоплення через використання ефекту но­визни, несподіваності.

Прийоми:ефектна цитата,незвичайна дія;розповідь казки, анекдоту, притчі; цікаве запитання;

2. Доказ та переко­нування: активізація вольових зу­силь через пояснення учням необхідності нав­чального матеріалу для життєдіяльності. Аргументація в разі виникнення сумнівів аудиторії.

Прийоми: посилання на взаємозалежність причини і наслідку (негативні наслідки незнання, позитивні наслідки знання); використання індукції (від конкретних прикладів до загального твердження про необхідність), використання дедукції (від загального твердження про необхідність до конкретних прикладів);

3. Сугестія (навіювання): опосередковане формування думки про не­обхідність навчання.

Прийоми: періодичне повторення однієї і тієї ж думки; висування вимог до бажаної емоційної реак­ції слухачів (думаю, що ви погодитеся зі мною, що...); автоматичне включення до певної роботи, коли не надається час на обмірковування її необхід­ності.

4. Метод до­лання перешкод: активізація розумової діяльності.

Прийоми: завдання на вирішення певних навчальних задач, ситуацій, виконання тестів, яке неможливо виконати без вивчення матеріалів теми; стимулювання часом (обмеженість в часі чи нагорода за швидкість); удавана недовіра до слухачів (підкреслюється складність завдання та низька ймовірність його виконання)

5. Метод де­легування: залучення учнів до будь-якого етапу управління процесом навчання.

Прийоми: особистісно-довірливе звертання до аудиторії; домовленість з аудиторією; звертання за порадою до аудиторії; формування почуття «ми»;

6. Метод закріплення позитивного враження: залишити добре враження у слухачів. Спрямувати їх на подальшу роботу.

Прийоми:– узагальнення основних думок, підбиття підсумків, резюме; заклик до дії («запрошення» до подальшого вивчення теми); комплімент слухачам, подяка; викликання сміху, особливо потрібно, якшо слухачі помітно стомилися;