3.2. Переваги та недоліки лізингу

Варто відмітити те, що цілком природно існують проблеми, котрі стримують розвиток фінансового лізингу. До них, в основному, відносять:

1. Різні підходи до визначення понять фінансового лізингу у Законах України “Про фінансовий лізинг”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та ін., неузгодженість положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і Закону України “Про фінансовий лізинг” між собою, а також неузгодженість підзаконних нормативно-правових актів із вимогами законів можуть негативно вплинути не лише на договірні відносини між суб’єктами лізингу при розв’язанні конкретних правових спорів, а також і на оподаткування лізингових операцій. Адже розбіжності у визначеннях лізингу та деяких інших положеннях, між зазначеними законодавчими актами, можуть спричинити ситуацію, коли учасники лізингових відносин не зможуть довести податковим органам факт існування між ними саме лізингових правовідносин. Адже встановлення конкретного типу та механізму оподаткування багато в чому визначає зміст, доцільність та прибутковість лізингової операції [20].

2. Банківські кредити, від можливості отримання яких істотно залежить ефективність діяльності юридичних осіб, що здійснюють лізингову діяльність, мають переважно короткостроковий характер, а їх висока вартість є додатковим тягарем для лізингоодержувачів, які виплачують вартість кредитів у складі лізингових платежів. За цих умов, ефективним джерелом формування ресурсів для здійснення лізингової діяльності можуть стати амортизаційні відрахування. Запровадження прискореного порядку нарахування амортизації, з одного боку, підвищить зацікавленість у придбанні техніки на умовах лізингу, а з іншого – стимулюватиме надходження фінансових ресурсів на виробництво техніки. Проте, надання такої потужної податкової пільги як прискорена амортизація лише лізингодавцям, створить потужні стимули та механізм для податкової оптимізації. Тобто, практично у кожного підприємства з’явиться стимул задля зменшення податкових зобов’язань оформлювати будь-яке придбання основних фондів як фінансовий лізинг – або через власного „кишенькового” лізингодавця, або через іншу компанію, яка пропонуватиме аналогічні послуги „псевдолізингу”. Виходом із цієї ситуації може бути або запровадження прискореної амортизації для певних категорій основних фондів незалежно від того, яким чином їх було придбано, або запровадження жорсткого нагляду за діяльністю лізингодавців із метою перешкоджання виникненню ринку псевдо лізингу. Оскільки можливості бюджету не дозволяють ввести прискорену амортизацію для певних видів основних фондів незалежно від способу їх придбання, доцільним є використання варіанту [20].

3. Більш ефективною формою підтримки розвитку сільського господарства, яка б створювала менше можливостей для зловживань, могла би бути компенсація частини лізингових платежів певним категоріям лізингоодержувачів. При цьому усі фінансові ризики несли б лізингодавці, які були б більш вимогливими при відборі лізингоодерджувачів [20].

4. Одним із вагомих чинників, що перешкоджають розвитку фінансового лізингу, є положення Закону України „Про фінансовий лізинг”, згідно із яким після закінчення дії фінансового лізингу предмет лізингу однозначно підлягає поверненню лізингодавцю. Водночас закон передбачає право лізингоотримувача виплачувати вартість предмету лізингу у складі лізингових платежів. Отже, після сплати вартості предмету лізингу (чи її основної частини) під час дії договору лізингу, лізингоодержувач все одно повинен повертати предмет лізингу.

5. Під час здійснення лізингових операцій перед банками та іншими лізингодавцями постають проблеми, аналогічні проблемам у кредитуванні: недостатня кількість платоспроможних лізингоодержувачів, істотні ризики несвоєчасної плати за користування майном. Остання проблема зумовлена в першу чергу недостатнім нормативно-правовим захистом прав кредиторів.

Не дивлячись на вищенаведене лізингова діяльність є перспективним видом бізнесу, що пов’язується зі: 

• світовим досвідом, який показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%;

• лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності, що є вкрай важливим для нашої економіки;

• переорієнтацією банків із ринку цінних паперів на інвестиції у виробництво. При цьому лізинг є більш привабливим фінансовим механізмом, аніж кредит, оскільки він використовується винятково для купівлі устаткування, що до того ж виступає забезпеченням угоди;

• зниженням ставок на ринку позикового капіталу і як наслідок – здешевлення лізингової угоди;

• великим потенційним попитом на лізингові послуги, пов’язаним із потребою підприємств у відновленні основних фондів і можливістю їх здійснити без суттєвих початкових витрат.

В якому б стані не знаходилася економіка нашої країни, існують галузі, що є пріоритетними у використанні лізингу. До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна віднести:

1. високотехнологічні наукомісткі галузі: літако- і машинобудування, порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс;

2. видобувні та металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат;

3. виробництво товарів народного споживання;

4. незавершене виробництво;

5. дрібний бізнес та ін.

Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування покупки, що становить довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право власності на об’єкти лізингу.

Не дивлячись на цілий ряд перешкод на шляху здійснення лізингових операцій, в силу тих чи інших обставин, в Україні існують переваги лізингу порівняно з іншими джерелами фінансування. Це обумовлено тим, що лізинг є привабливим фінансовим інструментом, оскільки має наступні переваги [20].

Для лізингоодержувача:

• більш прості схеми забезпечення виконання зобов’язань, оскільки майно, яке передається у лізинг, є водночас і заставою – з цієї причини лізингодавці менш вимогливі до попередньої кредитної історії лізингоодержувача; це дозволяє новоствореним та малим підприємствам отримувати лізингове фінансування легше, ніж банківські кредити;

• лізинг не обмежує можливості підприємства в отриманні кредитів;

• лізинг є однією з найбільш доступних форм довгострокового фінансування для отримання техніки. Лізингодавці звичайно спеціалізуються на певних видах обладнання, а це дозволяє їм залучати кредити від виробників обладнання або мати доступ до іноземних ринків капіталу, беручи на себе частину кредитного ризику при наданні лізингового майна;

• гнучкість платежів – платежі за договором лізингу можна побудувати у відповідності до очікуваного грошового потоку лізингоодержувача.

Для лізингодавця:

• менші ризики порівняно із кредитами, оскільки майно, що є предметом лізингу, одночасно виступає забезпеченням виконання зобов’язань за договором, а позичені кошти лізингоодержувачі використовують за цільовим призначенням;

• менш жорстке регулювання та сприятливий податковий режим (зокрема, в багатьох країнах при операціях лізингу застосовують прискорену амортизацію, яка зменшує базу оподаткування).

В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірним є той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин.

Будучи продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичного вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження. Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні протягом найближчого часу.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в тому числі, і міжнародний.

Можна констатувати, що сьогодні Україна є своєрідним «сировинним придатком» для розвинутих країн світу, і тому однією з першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього є необхідними технологічні інвестиції, що можуть бути отримані, зокрема, за допомогою міжнародного лізингу.

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству – постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків із бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.

Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, всебічна підтримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов’язаних з інвестуванням і залученням коштів.

Одним із шляхів вирішення поставлених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин є приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, яку було прийнято в Оттаві 28 травня 1988 р [20].

ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі ми розглянули теоретичні та практичні аспекти розвитку міжнародних лізингових відносин, їх види, форми, функції, особливості лізингу в Україні. Аналіз існуючої практики, проблем та перспектив проведення лізингових операцій в України та світі дозволяє зробити наступні висновки:

• лізингова діяльність є потенційно привабливою сферою в нашій країні через незадовільний стан основних фондів, обмеженість і складність використання інших джерел інвестування, унікальні переваги лізингу в умовах ринкової трансформації національної економіки. Лізингова угода гнучкіше, ніж кредит, надає можливість виробити вигідну схему лізингових платежів, зменшити комерційні ризики лізингоодержувача, зменшити витрати на розробку і підписання лізингових контрактів в порівнянні з контрактами купівлі-продажу. Лізинг пропонує ще низку економічних переваг для малих та середніх підприємств: збереження доступу до кредитних ліній; підвищен­ня платоспроможності за борговими зобов’язаннями в перші роки лізинго­вої угоди, тому новостворені підприємства отримують більше шансів ви­жити на початку своєї діяльності;

• на даному етапі міжнародний лізинг не може повністю реалізувати закладений в ньому потенціал для задоволення інвестиційних потреб вітчизняних підприємств через нерозвиненість фінансового та інвестицій­ного ринків, інституційної інфраструктури лізингу, нестабільність макро­економічного середовища, а особливо недосконалість нормативно-право­вого регламентування лізингових операцій та відсутність будь-яких стиму­лів з боку держави для їх розвитку. Це підтверджує аналіз місткості тепе­рішнього лізингового ринку України;

• міжнародний лізинг доцільно використовувати з метою приско­рення переходу нашої країни до сталого розвитку.

Отже, можна узагальнити, що в останні роки помітно зросла популярність лізингу в Україні, успішно здійснюються навчальні програми для учасників ринку, серед яких є підготовка та сертифікація спеціалістів лізингового бізнесу, відчутною стає зацікавленість зарубіжних лізингових інвесторів, розвиваються лізингові компанії України. У світі лізинг дуже активно розвинений. Лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їх прогресивного розвитку. На багатьох розвинених ринках лізинг є найбільшим джерелом зовнішнього фінансування. Існуючі юридична, регулююча та податкова системи не сприяють розвитку ефективного ринку лізингу, хоча зроблені пропозиції, які зараз знаходяться на стадії розгляду, спрямовані на покращання ситуації. Податкова система повинна бути стимулом інвестування у виробничі активи, а не перешкодою, як це є в даний час. Це могло б стати ключовим фактором не тільки для розвитку ефективного ринку лізингу, але також і для залучення капіталу приватного сектору для індустріального та інфраструктурного розвитку. Важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України.

2. Бойчук Р. Лизинг: экономико—правовая сущность //Бизнес-информ. — 2005. — № 16.

3. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас 2005. Голощапов В. Комаровский В. Новичихин В. и др. Развитие лизинга в капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. — Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. — М.: ЦНИИТЭИМС 2007. — Вып. 8.

4. Купалова Г. І. Гринчук Ю. С. Лізинг в Україні: статистико-економічний аналіз прогноз шляхиподальшого розвитку. – К.: Бібліогр. – 2007. – 237 с.

5. Лизинг и факторинг: Метод указания по проведению факторинг. и лизинг операций. - М. 2006.

6. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси України.

7. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності// Ринок цінних паперів України. - 2006. - № 1-2.

8. Белов А. Финансовый лизинг и его возможности // Внешняя торговля. — 2004. - №1.

9. Закон України “Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг” (в редакції Закона України від 11.01.2006 року № 3301-IV) // Бухгалтерія: право, податки, консультації. – К.: Бліц-інформ, 2006. - №12 (685). – с.5-9.

10. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 2007. - С.179

11. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред. ГрязновойА., Молчанова А. и др. — М.: ДеКА, 2005. — С. 18—56.

12. Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. — Донецк.: ЦЭПАН Украины,1993. — С.35.

13. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. — К.: Либра, 2007. — С. 208.

14. Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна //Бухгалт. облік і аудит. — 2008. —№4.—С.

15. Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР

16. http://www.ukrleasing.com.ua/

17. http://intkonf.org

18. http://www.lease.org.ua

19. http://www.rla.com.ua

20. http://www.justinian.com.ua

21. http://www.rusnauka.com/Page_ru.htm

46