96. Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.

Позитивне: Використання економічних ігор у процесі навчання показує, що гра вчить застосовувати знання на практиці, розвиває творчі здібності, виховує почуття колективізму, посилює інтерес до майбутньої праці та впевненість у правильному виборі спеціальності. Студенти відзначають день гри як один з найкращих у студентському житті. Поряд з позитивними якостями економічні ігри мають ряд недоліків і обмежень, які необхідно враховувати при проведенні гри та оцінюванні результатів.

1.Учень не може приділити праці стільки часу, скільки необхідно, він змушений пристосовуватись до ритму гри.

2.Учень надто збуджується, часто виходить на межу емоційної тривалості.

3.Коли учень не повірить у реальність “запропонованих обставин” всі зусилля викладача будуть змарновані, а гра перетвориться на звичайний семінар.

За збалансованості умовних та реальних компонентів навчальна гра усвідомлюється і як умовна, і як реальна, а гра служить засобом розвитку особистості учасника. За переважання виробничої сторони гра стає одноплановою і “вироджується” у тренажер – складний, але такий, що принципово не відрізняється від інших (не ігрових) типів тренажерів. Для підвищення ефективності ігор треба не копіювати реальну господарську ситуацію, а відтворювати основні звязки, які учні повинні виявити, зрозуміти та використати.

Отже, ігрові методи сприяють удосконаленню практичних навичок і вмінь, їхньому застосуванню, творчому використанню для розв’язання професійних і психолого-педагогічних проблем, створенню умов для активного обміну досвідом, створюють більш високу потенційну можливість для перенесення знань і досвіду діяльності з навчальної ситуації в практику економ.життя. Керівник гри повинен знати сильні та слабкі сторони ігрового методу і, передусім, наскільки ефективним є навчання у процесі гри. Ділові гри широко застосовують у практиці не тільки ВНЗ, а й шкіл.

97. Сучасні технології навчання в економічній освіті.

Для того щоб стати повноцінним членом суспільства, необхідно, з одного боку, засвоїти цінності, а з іншого - активно створювати для себе потрібні умови для входження в суспільство відповідно до своїх індивідуальних особливостей, світоглядних цінностей та особистої спрямованості. Життя вимагає інтелектуально розвиненої особистості і разом із цим толерантної, відкритої до демократичного спілкування й розвитку в національному та міжнародному вимірі. Провідна роль у формуванні такої особистості належить освіті.

Світовими тенденціями сучасного етапу розвитку освіти є такі: урахування інтересів і потреб окремого учня та суспільства в цілому; максимальний розвиток здібностей дитини, незалежно від соціально-економічного та суспільного статусу її сім'ї, статі, національності, віросповідання; виховання громадянина, формування системи цінностей та відношень, які відповідають багатонаціональному суспільству; особистісно зорієнтований освітній процес, котрий враховує й розвиває індивідуальні здібності учнів, формує загальнонавчальні вміння та навички; адаптація молоді до умов життя суспільства; відкритість освіти, доступність знань та інформації для широких верств населення.

Основними рисами сучасної людини є освіченість її розуміють не тільки як сукупність необхідних для життя й успішної діяльності знань і вмінь, але і як внутрішнє спонукання до їх застосування на основ вироблених особистістю моральних установок, індивідуально значущих цінностей, особистісних смислів, як загальна функціональна грамотність і компетентність у певних сферах та вихованість - це відповідність поведінки людини моральним нормам конкретного соціуму та загальнолюдським моральним принципам.

Відбуваються зміни в цінностях самої освіти. Провідними стають не засвоєння формальних знань і навичок, а гуманність стосунків, свобода самовиявлення, культивація індивідуальності, творча самореалізація особистості. Основними функціями сучасної освіти визначаються такі, як: функція соціалізації - такий розвиток, навчання та виховання дитини, у результаті яких вона буде підготовлена до активного, самостійного життя в суспільстві; людиностворююча - збереження й відтворення екології людини, її тілесного та духовного здоров'я, особистої свободи, сенсу життя, створення умов для її розвитку й самореалізації; культуротворча - збереження та передача, відтворення й розвиток культури, сприяння національній та загальнолюдській культурній ідентифікації.