87. Методика застосування методу „мозкового штурму” в економічній освіті.

«Мозковим штурмом» називають спільне розв´язання проблем, яке забезпечується особливими прийомами.

“Мозковий штурм” умовно поділяють на декілька етапів:

-генерація ідей;

-відбір кращої ідеї;

- аналіз ідей.

Під час першого етапу “мозкового штурму” — генерації ідей — усі учасники мають право висувати свої пропозиції щодо вирішення поставленого завдання. Критику ідей заборонено. Усі учасники мають право спокійно висловлювати свої думки.

Наступний етап — відбір кращої ідеї. Під час цього етапу не прийнято наголошувати на авторстві тієї чи іншої ідеї. Вважають, що кращі ідеї с результатом колективної творчості.

Останній етап — аналіз ідей (учасники розподіляються на дві групи — прибічників і супротивників. Ними мають бути проаналізовані всі аргументи “за” й “проти” кожної ідеї).

З метою більшої ефективності роботи учасники мають дотримуватися певних правил:

1) слідкувати, щоб на розгляд виносилася лише одна проблема;

2) в обговоренні мають брати участь не більше ніж 12 осіб;

3) учасників треба розмістити по колу, щоб вони бачили одне одного і були рівноправними;

4) обмежити час обговорення до 30 хв. (доведено, що дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку).

У результативності “мозкового штурму” велику роль відводять лідерові (від нього залежить моральна і психологічна атмосфера групи, уміння організувати роботу так, щоб жодна пропозиція не була втрачена, щоб усі ідеї було обговорено, щоб висловлювання були не оціночними, а змістовними).

Усе це стимулює зацікавленість учасників “мозкового штурму” процесом пізнання, сприяє підвищенню активності людини, розвиткові її творчого потенціалу, сприяє встановленню взаєморозуміння, високої моральної культури спілкування, адже учасникам довіряли керувати іншими і виступати перед ними публічно.

Для успішного “мозкового штурму” важливо вміти користуватись як вербальними, так і невербальними засобами.

Це насамперед мовлення. Таке мовлення часто називають ораторською, або публічною, мовою. Промовляючи перед аудиторією, учасники “шліфують” уміння будувати і подавати свій виступ так, щоб він якнайкраще відповідав вимогам інформування, переконання, навіювання та зараження. Звичайно, кожен промовець повинен мати певні мовленнєві навички, відпрацьовану техніку. Тому перед промовцем постає завдання:

- учитися вибудовувати образи засобами мови і вміти їх виголошувати;

- добре знати особливості монологічної форми мовлення;

- уміти користуватися всіма прийомами впливу на слухачів;

-навчитися точно формулювати свої думки;

- вдало добирати слова;

- граматично правильно будувати фрази.

88. Аналіз та оцінка результатів дискусії.

Аналіз дискусії: Під час проведення дискусії розв’язують дидактичні завдання:

І. Завдання, пов’язані зі змістом дискусії:

- усвідомлення учасниками дискусії суперечностей розглядуваної проблеми;

- актуалізація набутих раніше знань;

-творчий підхід щодо з’ясування можливостей застосування набутих знань.

ІІ. Завдання, пов’язані з організацією та проведенням дискусії:

- визначення оптимальної кількості учасників обговорення;

- дотримання загальних правил поведінки (за відсутності цього можуть виникати крайнощі, зокрема хаотичний перебіг дискусії та надміру організоване обговорення);

- ускладнення в плані управління дискусією — завдяки усвідомленню можливості за дотримання певних умов привести аудиторію до об’єктивно правильного висновку з максимальною мірою переконливості.

Одне з найскладніших завдань доводиться розв’язувати, якщо зменшується рівень ступеню самоорганізації слухачів, а викладач вдається до прямого управління дискусією, виступаючи в ролі арбітра.

В оцінку результатів дискусії входять:

-уміння правильно, логічно викласти свою думку;

-культура дискусії;

-уміння користуватися прийомами доказовості;

-набуття нових знань;

-уміння зрозуміти точку зору іншого;

-живий обмін думками;

-задоволення, що отримали учні після дискусії