46.Структура комунікативного акту в навчанні.
Структура, характер, система комунікативного процесу так чи інакше витворюються на основі форми участі комуніканта у процесі спілкування та форми взаємодії з предметом спілкування. Форми комунікативного процесу відрізняються насамперед одно- чи багатовекторністю процесу спілкування і здатністю перерозподіляти роль комуніканта в середовищі комунікаторів.
Необхідно виділяти одновекторну комунікацію. Вона має переважно побутовий сугестивний (лат. suggestio, від suggero навчаю, навіюю) характер, хоч цілком природно використовується і в професійній, виробничій, нау-ковій сферах, а також має постійні ролі комуніканта та комуніката і монологічну форму мовлення. Багатовекторна комунікація. Вона характеризується постійною зміною ролі комуніканта і комуніката та має діалогічну форму мовлення.
Одновекторна чи багатовекторна комунікація має ще й інші назви - монологу та діалогу.
Монолог є одновекторним типом спілкування, що не вимагає комунікативної реакції комуніката. Як форма мовлення, монолог являє собою найбільш розлоге й логічно організоване повідомлення під час спілкування. У лінгвістичній науці виділяють монолог внутрішній, агітаційний (сугестивний), драматичний, ліричний, розповідний. Діалог — це різновид прямої мови, що передає розмову двох осіб
У комунікативному акті можна виділити такі моменти: на боці автора підготовку мовлення, "промовляння" підготовленого повідомлення перед його публікацією - мисленнєве "примірювання" повідомлення до свідомості адресата, власне мовлення і вже на боці адресата розуміння, включаючи моделювання задуму автора (навіщо він це сказав?) - корелят "промовляння", засвоєння зрозумілого, - уведення його до свідомості. У "віяльному" мовленні (виняток становить відкритий ефір - де діє режим діалогу) через деякий час після створення повідомлення відбувається саморедагування (або редагування) - моделювання комунікативної діяльності і удосконалення її умов.
Автор подумки моделює вплив повідомлення на уявного читача, намагаючись визначити результати сприймання повідомлення в свідомості читача.
У процесі промовляння суб’єкт діяльності - адресант; предмет діяльності - закладена в повідомленні інформація, тобто зображувана дійсність (результати відображення дійсності в свідомості автора); мета - переслідується в свідомості і діях слухача; засоби діяльності - мовна система і мовний матеріал, які надають відповідні моделі для оформлення результатів відображення і зображення дійсності - належної передачі читачеві інформації в повідомленні, що дозволило б досягнути необхідних змін в свідомості (а потім і в діях) слухача; продукт промовляння - повідомлення. При "промовлянні" автор моделює діяльність слухача.
47. Фактори ефективного управління навчанням.
Значні причини, що впливають на перебіг і результати дидактичного процесу, називають факторами.
1. Взаємодія суб’єктів:
- актуалізація потреб та мотивів здобуття освіти;
- посилення ролі студента: індивідуальний та диференційований підходи;
- розвиток творчих задатків студента;
- використання принципів навчання дорослих учнів;
- «гнучкий» зворотний зв'язок;
- застосування комп’ютерних технологій навчання.
2. Зміст:
- інформаційна насиченість і вдосконалення змісту навчання відповідно до заданих рівнів професійної компетентності та рольової перспективи майбутніх фахівців;
- модульне навчання;
- міждисциплінарне навчання;
- використання інтрамереж.
3. Організаційні форми:
- навчання з відривом і без відриву від роботи;
- дистанційна освіта;
- «відкрита» освіта;
- тренінг-програми;
- інтенсивні розвивальні технології вивчення окремих програм і предметів;
- зростання частки самостійної роботи студентів.
4. Дидактичні процеси:
- методи, засоби і прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів;
- дидактичні матеріали;
- засоби навчання.
Скільки та якої якості дидактичного продукту (конкретних знань, вмінь, навичок, професіоналізму та ін.) учень набуде в дидактичному процесі, повністю залежить від комплексу причин, від того, які фактори і як поєднаються у взаємодії, в єдиному трудовому процесі тих, хто навчає і тих, хто навчається. Таких дидактичних факторів (тобто факторів, що впливають на навчальний процес) може бути дуже багато.
Диференціація дидактичних факторів за ступенем узагальнення на більш та менш загальні. Отже, одиничні фактори об’єднуються в загальні. Загальний дидактичний фактор, як правило, включає в себе значну кількість продуктогенних причин і може конструюватися з декількох дидактичних факторів. Загальні фактори об’єднуються в комплексні. На вершині цієї ієрархії стоять генеральні фактори, що включають всі без винятку продуктогенні причини певної групи, об’єднані спершу в одиничні фактори, по- тім — загальні та комплексні (рис. 20.1).
Особливості ек знань |
Наочні засоби |
1. Абстрактиний характер ек категорій |
Умовно-схематичні |
2. Логічний зв'язок |
Структурно-логічні схеми |
3.Кількісна характеристика |
Діаграми, таблиці |
4.Насиченість специфічними термінами |
Схеми, моделі, поняття |
5.Наявність розрахунків і форм |
Графіки, таблиці, діаграми |
6.Форм-я ек мислення, ек к-тури |
Ілюстрації, карикатури |
Рис. 20.1. Схема ієрархії факторів навчання
У результаті довготривалих досліджень виділено 4 генеральні фактори, що визначають в комплексі формування продуктів дидактичного процесу (за І. П. Подласим):
1) навчальний матеріал
організаційно-педагогічний вплив
здатність навчатися
час
соціально-психологічна характеристика групи.
48. Методика викладання економіки як наука. Предмет та методи досліджен-ня, її джерела та зв’язок з іншими науками.
Методика викладання — це оптимальне поєднання загальнодидактичних методів, прийомів і засобів навчання. Ці прийоми і засоби застосовуються в таких формах навчання, як лекцїї, уроки, семінари, практичні заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, реферат, практика, випускна (дипломна) робота тощо.
Вивчення дисциплін МВЕ відбувається в процесі навчання, що охоплює лекційні та практично-семінарські заняття, педагогічну практику та виконання курсової й випускної робіт.
Предметом вивчення МВЕ – є організація навчання з економічних дисциплін у навчальних закладах різних рівнів і типів залежно від мети економічної освіти. Зміст предмета МВЕ безпосередньо пов’язаний з предметом економічної науки.
Економіка як наука вивчає як суспільства використовують обмежені ресурси для виробництва товарів та послуг і розподіляють їх для задоволення потреб різних груп людей. (Пол Самуельсон, лауреат Нобелівської премії з економіки)
Отже, МВЕ повинна забезпечити умови передавання знань з економічної науки таким чином, щоб реалізувати цілі економічної освіти на кожному конкретному її рівні.
Предмет МВЕ є своєрідним містком поміж різними галузями науки і практики. Цей предмет встановлює зв’язок між:
Тим, що є: “Статус кво”, або позицію “де ми є? допомагають визначити багато дисциплін. Серед них різні галузі економіки, педагогіки психології .
Тим, що має бути: Вивчають маркетинг освітніх закладів, стандарти до вимог згідно освітніх рівнів щодо виконання певних обов’язків.
МВЕ: Як цього досягти? Як організувати взаємодію? Як визначити зміст? Скільки часу витратити?
Методика основ економіки, розв’язуючи поставлені перед нею завдання, використовує емпіричні та теоретичні методи наукових досліджень.
49. Основні задачі та функції методики викладання економіки. У ході навчання можна вирішувати цілий ряд завдань професійної підготовки, серед яких: стратегічні, дослідницькі, методичні, організаційні.
Основні завдання курсу: • вивчення загальної методики організації навчання у вузі з урахуванням специфіки викладання економічних дисциплін; • ознайомлення з сучасними інноваційними підходами вітчизняних та зарубіжних науковців як до навчально-пізнавального процесу в цілому у вищій школі, так і до окремих його структурних елементів; • формування умінь та навичок підготовки, проведення лекційних, семінарських та практичних занять зі студентами, що вивчають економічні дисципліни; • допомога у формуванні методичної майстерності педагогічної техніки майбутнього викладача, його комунікативних здібностей, умінь та навичок індивідуального і колективного спілкування зі студентами; • вивчення головних проблем організації та методики діагностики навчально-пізнавальної діяльності студентів, керівництва їх науково-дослідницькою роботою.
Специфічні функції освіти: Професійна підготовка фахівців Відтворення соціальної структури суспільства Вплив на духовне життя людей, на формування еліти.