31.Мотивація навчання. Види мотивів навчання.

Мотивація - це сукупність внутрішніх факторів, що зумовлюють поведінку і діяльність людини і підтримують її на необхідному рівні. Про наявність мотивації до якої-небудь діяльності свідчить прагнення до її здійснення. Якщо учень постійно і систематично самостійно навчається, кажуть, що в нього спостерігається мотивація до навчання. Більшість складових мотивації особистості не є стійкими утвореннями і постійно змінюються.

Мотиваційна сторона процесу навчання має три групи мотивів: зовнішні (заохочення і покарання); змагання (успіх у порівнянні з кимсь або із самим собою); внутрішні ( що розкриваються як поле для плідної діяльності). Внутрішні мотиви забезпечують найбільш стійкий інтерес до навчання . Тому правильне розуміння мотивації служить необхідною передумовою продуктивної роботи викладача, що, використовуючи інноваційні методи і підходи до навчання, активізує, цілеспрямовано розвиває і поглиблює пізнавальний інтерес до досліджуваного предмета, утягуючи тих, яких навчають, в експериментальну діяльність, застосовуючи форми і методи активного навчання (проблемного й іншого видів).

У навчанні також виділяють певну сукупність мотивів та пропонують їх класифікації. За видами виділяють соціальні і пізнавальні мотиви, які у свою чергу поділяють на рівні (К.А. Маркова, М.І. Алексєєва):

§     широкі соціальні мотиви (борг, відповідальність, розуміння соціальної значущості навчання);

§     вузькі соціальні (або позиційні) мотиви – прагнення підвисити свій соціальний статус, зайняти певну посаду у майбутньому, отримати визнання оточуючих, отримати гідну винагороду за свою працю);

§     мотиви соціального співробітництва – орієнтація на різні способи взаємодії з оточуючими, затвердження своєї ролі і позиції у групі;

§     широкі пізнавальні мотиви – орієнтація на ерудицію, задоволення від самого процесу навчання та його результатів;

§     навчально-пізнавальні мотиви – орієнтація на способи добування знань, засвоєння конкретних навчальних предметів;

§     мотиви самоосвіти – орієнтація на здобуття додаткових знань.

До цих мотивів можна додати ще особистісні мотиви, до яких входять мотиви саморозвитку, самоствердження, ідентифікації з іншою людиною, влади, досягнення та інші.

У практиці навчання ці мотиви поєднуються у групи за спрямованістю і змістом:

1) соціальні (соціально-ціннісні);

2) пізнавальні;

3) професійно-ціннісні;

4) естетичні;

5) комунікаційні;

6) статусно-позиційні;

7) традиційно-історичні;

8) утилітарно-практичні (меркантильні).

32. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.

Мотив – це внутрішній потяг людини до діяльності, особисті причини, що спонукають людину до дій, вчинків, те, заради чого діяльність відбувається (якийсь привабливий для неї предмет). Сукупність внутрішніх факторів, що обумовлюють поведінку і діяльність людини і підтримують її на необхідному рівні, називається мотивацією.

Поняття “стимул” хоч і позначає аналогічно до мотиву рушійну силу людини до діяльності, значно відрізняється від того за своїм змістом. На відміну від мотиву, який означає внутрішній потяг людини до діяльності, стимул є зовнішнім спонуканням активності.

В основі процесу мотивації полягають потреби. Потреби – це стан деякої нестачі чогось, яку організм прагне компенсувати, це внутрішня напруга, яка динамізує і спрямовує активність на отримання того, що необхідне для нормального функціонування організму і особистості в цілому.

Основна відмінність процесу і мотиву: потреба збуджує активність, а мотив – спрямовує діяльність по її задоволенню. Одна і таж потреба може обумовлювати різні мотиви, як і різні потреби можуть викликати однаковий мотив. Процес стимулювання здійснюється трохи по-іншому. Як правило, людина зразу ж підштовхується до виконання необхідних дій, що повинні забезпечуватись необхідним мотивом. Якщо цей мотив у людини присутній і актуалізований, виконувана діяльність отримає підкріплення у необхідній мотивації. Якщо ні – дії будуть, вимушені, неприродні.

Етапи вивчення та формування мотивації навчання.

1. Визначення й уточнення соціального заказу, потреб, які висуваються до мотивації випускника сучасним суспільством.

2. Визначення вікових особливостей мотивації, орієнтація вчителя на те, до яких показників мотивації та навчання необхідно підвести учнів в молодшому, середньому та старшому шкільному віці,

3. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації учнів. Даний етап передбачає визначення рівня притягань,самооцінки, цілей, настанов, емоцій, рівень знань, уміння вчитися, перспектив в навчанні.

4. Аналіз причин зниження мотивації навчання.

5. Формування мотиваційної сфери учня. Вибір прийомів, методів, форм, виді педагогічного впливу щодо формування мотивації учнів в організації їх навчально–пізнавальній, дослідницькій, творчий діяльності.

6. Оцінка вчителем ефективності своєї роботи з формування мотивації учнів до навчання. Співвідношення «фонових» даних зі змінами в мотиваційній сфері учнів, які виникли в ході педагогічного впливу. Постанова завдань наступного етапу роботи.

До методів мотивування і стимулювання навчальної діяльності відносяться методи формування пізнавальних інтересів і методи, спрямовані на формування почуття боргу і відповідальності в навчанні

Методи формування пізнавальних інтересів вимагають застосування таких прийомів : створення емоційно-моральних ситуацій, ситуацій цікавості, цікавих аналогій, подиву (унаслідок незвичайності приведеного факту, парадоксальності досвіду і т.п. ); зіставлення наукових і життєвих тлумачень, наприклад явищ природи. Найважливішим прийомом цих методів є емоційна, яскрава, якоюсь мірою художня мова педагога, що захоплює слухачів і стимулює їхню учбово-пізнавальну діяльність.

Коштовним методом стимулювання інтересу до навчання може бути метод пізнавальної ділової гри. Для утворення гри важливі насамперед тим, що можуть активізувати навчальний процес, а також служать засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуалізації знань.

До методів стимулювання і мотивації навчання відноситься метод створення пізнавальної суперечки (навчальні дискусії, навчальні диспути). Його призначення - створення підвищеного інтересу до теми. Включення того, якого навчають, у ситуації наукової суперечки не тільки поглиблює , його знання, але і викликає на цій основі особливий інтерес до навчання.

Мотиваційна сторона процесу навчання має три групи мотивів: зовнішні (заохочення і покарання); змагання (успіх у порівнянні з кимсь або із самим собою); внутрішні ( що розкриваються як поле для плідної діяльності). Внутрішні мотиви забезпечують найбільш стійкий інтерес до навчання . Тому правильне розуміння мотивації служить необхідною передумовою продуктивної роботи викладача, що, використовуючи інноваційні методи і підходи до навчання, активізує, цілеспрямовано розвиває і поглиблює пізнавальний інтерес до досліджуваного предмета, утягуючи тих, яких навчають, в експериментальну діяльність, застосовуючи форми і методи активного навчання (проблемного й іншого видів).