- •1. Сутність поняття «спілкування».
- •2. Структура спілкування та його види і функції
- •3. Різновиди бар’єрів на шляху оптимального спілкування.
- •4. Особливості вербальної комунікації.
- •5. Суттєві особливості процесу слухання як складника мовленнєвої діяльності.
- •6. Особливості невербальної комунікації.
- •7. Сутність поняття «інтерактивна сторона спілкування».
- •8. Розподіл ролей у взаємодії за е. Берном.
- •9. Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
- •10. Групова взаємодія.
- •11. Сутність поняття «соціальна перцепція». Психологічні механізми соціальної перцепції.
- •12. Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи.
- •13. Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні.
- •14. Психологічні механізми саморегуляції. [можна доповнити методами і наст. Пит.]
- •15. Провідні методи та техніки саморегуляції.
- •16. Сутність поняття «педагог. Спілкув.», його структура.
- •17. Особистісні особливості педагога, які ускладнюють пед. Спілкув.
- •18. Стилі пед.. Спілкув.
- •19. Поняття “ділове спілкування”. Особливості ділового спілкування.
- •20. Форми ділового спілкування.
- •21. Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
- •22. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •23. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •24. Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей.
- •25. Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
- •26. Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •27. Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
- •28. База знань навчальної теми, елементи бази знань, рівні засвоєння навчальної інформації
- •29. Планування занять. Основні етапи заняття.
- •31.Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •32. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •33. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •34. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
- •35. Мотивування учнів до навчання: індивідуальні особливості мотивації учіння та її діагностика.
- •36. Поняття «організаційні форми навчання» Відмінність форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання.
- •37. Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу.
- •38. Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання.
- •39. Поняття контролю. Основні функції, етапи, види, форми і методи контролю навчання.
- •40. Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
- •41. Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів.
- •42. Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
- •43. Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі.
- •44. Врахування особливостей освітньо-вікових категорій при реалізації основних функцій управління навчанням.
- •45. Комунікаційний процес і управління навчанням. Характеристика педагогічної функції комунікації.
- •46.Структура комунікативного акту в навчанні.
- •47. Фактори ефективного управління навчанням.
- •50. «Методика викладання економіки» як навчальна дисципліна в системі формування професійної компетентності економіста та викладача економіч-них дисциплін.
- •51. Цілі, предмет, об`єкт та зміст курсу “Методика викладання економіки”.
- •55. Розвиток економічного мислення та формування поведінки як мета економічної освіти. Взаємозв’язок, джерела формування та розвитку економічної культури, мислення та економічної поведінки.
- •57. Навчальна програма економічної дисципліни: зміст, структура та методика розробки.
- •59. Сучасні урок та лекція з економіки: методика їх проектування і проведення.
- •60. Методика підготовки та проведення семінарських занять з економіки.
- •61. Визначення поняття „самостійна робота”. Особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін.
- •62. Види та форми самостійної роботи. Шляхи активізації самостійної роботи в економічній освіті.
- •63. Характеристика системи інформаційно-методичного забезпечення (імз) процесу вивчення економіки.
- •64. Аналіз навчального заняття, його основні компоненти.
- •4. Відбір змісту навчального матеріалу, розвиток особистісного ставлення
- •65. Особливості викладання економічних дисциплін для різних вікових груп навчання (учні молодшого, середнього, старшого шкільного віку, студенти вищих навчальних закладів).
- •66. Методики стимулювання та мотивації до ефективної навчальної діяльності з економічних дисциплін.
- •67. Розробка елементів навчальних занять з економіки (моделі засвоєння бази знань з економічних тем, методичної карти заняття, плану проведення занять) для різних вікових груп.
- •68. Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.
- •69. Методи та форми оцінювання самостійної роботи з економічних дисциплін.
- •70. Контроль як методична проблема. Методичні вимоги до його організації та необхідність їх дотримання.
- •71. Завдання та функції контролю при вивченні економічних дисциплін.
- •72. Системи та шкали оцінювання навчальних досягнень з економіки.
- •73. Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів/студентів з економіки. Приклади використання завдань для виявлення рівнів навчальних досягнень з економіки тих, хто навчається.
- •7 4. Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».
- •75. Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.
- •76. Порівняння сучасних форм і методів контролю в економічній освіті.
- •78. Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.
- •79. Сучасні засоби навчання в економічній освіті.
- •80. Наочні засоби навчання при вивченні економіки. Їх класифікація та функції.
- •81. Методичні рекомендації до розробки та застосування наочних засобів навчання при вивченні економіки відповідно до віку тих, хто навчається.
- •82. Опорні конспекти, інтелект-карти та структурно-логічні схеми. Особливості їх розробки та використання при навчанні економіки.
- •83. Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.
- •84. Методичні особливості підготовки та проведення дискусії. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.
- •85. Структура дискусії, критерії вибору теми, цілі дискусії. Вимоги (критерії) до керівника дискусії.
- •86. Види та основні методи проведення дискусій під час викладання економічних дисциплін. Умови ефективної реалізації цих видів дискусії.
- •87. Методика застосування методу „мозкового штурму” в економічній освіті.
- •88. Аналіз та оцінка результатів дискусії.
- •89. Кейс-метод в економічній освіті, його цілі та особливості застосування.
- •90. Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій.
- •91. Типи кейсів та основні вимоги до змісту кейсу.
- •92. Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.
- •93. Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки та проведення. Функції керівника навчальної гри.
- •94. Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.
- •95. Неімітаційні (символічні) ігрові методи: особливості розробки та застосування на заняттях з економіки.
- •96. Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.
- •97. Сучасні технології навчання в економічній освіті.
- •98. Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.
- •99. Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.
- •100. Системи дистанційного навчання. Переваги та недоліки дистанційного навчання в економічній освіті.
- •101. Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.
21. Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
Дисципліна «Психологія діяльності та навчальний менеджмент» (ПДНМ) розглядається як базова для блоку дисциплін психолого-педагогічної підготовки економістів до викладацької діяльності. Засвоєння дисципліни ПДНМ забезпечує подальше опанування таких дисциплін, як «Методика викладання економіки», «Комунікативні процеси в навчанні», виконання завдань курсової роботи та педагогічної практики.
Загальною метою вивчення дисципліни ПДНМ є: навчитись ефективно управляти навчальною діяльністю, виходячи з психологічних особливостей її реалізації.
Загальною метою вивчення дисципліни ПДНМ є: навчитись ефективно управляти навчальною діяльністю, виходячи з психологічних особливостей її реалізації.
Педагогічний менеджмент – особлива галузь педагогіки, яка займається дослідженнями управлінського аспекту, функціональним управлінням праці вчителів. –освітній, -навчальний. Освітній менеджмент – процес реалізації управління функц. та управлін. освітою в конкретному навчальному закладі у відповідності з цілями суспільства до його майбутнього. Навчальний менеджмент – процес реалізації функції управління з відповідними комунікаціями, що забезпечують ефективне, результативне та якісне предметне навчання у певній освітньо-віковій групі у певному закладі освіти (технологія навчального процесу). Менеджер навчання – особа яка реалізує основні функції управління навчанням: якісно забезпечує комунікації, приймає результативні і корективні рішення, виконує роль керівника тощо.Процес управління – процес планування, організації, мотивації та контролю, який забезпечує досягнення цілей організації.Процес управління:-Первинний факультет: планування, організація, мотивація, контроль
-Зв’язуючи процеси: спілкування, особливості прийняття рішень, тип керівництва.
22. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
Процес навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування людиною основами соціального досвіду, накопиченого людством.
Структура процесу засвоєння знань:сприйняття - відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ, що діють у даний момент на органи почуттів; розуміння (осмислення) - установлення зв'язків між предметами і явищами, процесами, з'ясування їхньої будівлі , складу , призначення, розкриття причин явищ або подій, тобто аналіз, синтез, порівняння і т.п. ;узагальнення припускає виділення й об'єднання істотних рис предметів і явищ дійсності, досліджуваних у даний період;закріплення забезпечує міцне запам'ятовування, поглиблює і розширює знання, розвиває учбово-пізнавальні уміння і навички;застосування - уміння використовувати отримані знання на практиці в навчальному процесі і житті .
Навчання як один з видів людської діяльності складається з двох взаємопов'язаних процесів - викладання й учіння.
Викладання - діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.Учіння - цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками.Процес навчання формують взаємопов'язані компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закладу певного типу); стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності); змістовий (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, продуманість змісту кожного навчального заняття); операційно-дієвий (добір прийомів, методів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок); контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання); оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення).
Спільна діяльність – це організована система активності взаємодіючих індивідів, основними ознаками якої є:наявність спільної мети;загальна мотивація;об‘єднання індивідуальних діяльностей, що утворюють єдине ціле;розподіл процесу на окремі операції та їх розподіл між учасниками;узгодженість індивідуальних діяльностей у межах спільної діяльності;засіб узгодження дій – управління спільною діяльністю;має єдиний результат, ефективніша ніж індивідуальна діяльність;єдиний простір і одночасність виконання діяльності різними людьми;уб‘єкт спільної діяльності – декілька людей; виникають міжособистісні стосунки.Застосування спільної діяльності в навчанні – обов’язкова вимога сучасної особистісно-орієнтованої парадигми навчання.