- •1. Сутність поняття «спілкування».
- •2. Структура спілкування та його види і функції
- •3. Різновиди бар’єрів на шляху оптимального спілкування.
- •4. Особливості вербальної комунікації.
- •5. Суттєві особливості процесу слухання як складника мовленнєвої діяльності.
- •6. Особливості невербальної комунікації.
- •7. Сутність поняття «інтерактивна сторона спілкування».
- •8. Розподіл ролей у взаємодії за е. Берном.
- •9. Моделі поведінки партнерів у взаємодії: асертивна, маніпулятивна, актуалізаторська та конфліктна
- •10. Групова взаємодія.
- •11. Сутність поняття «соціальна перцепція». Психологічні механізми соціальної перцепції.
- •12. Ефекти соціальної перцепції: «первинності», «новизни», «ореолу». Соціальні стереотипи.
- •13. Вплив зовнішніх ознак особистості на її сприймання оточуючими. Роль іміджу в міжособистісному сприйманні.
- •14. Психологічні механізми саморегуляції. [можна доповнити методами і наст. Пит.]
- •15. Провідні методи та техніки саморегуляції.
- •16. Сутність поняття «педагог. Спілкув.», його структура.
- •17. Особистісні особливості педагога, які ускладнюють пед. Спілкув.
- •18. Стилі пед.. Спілкув.
- •19. Поняття “ділове спілкування”. Особливості ділового спілкування.
- •20. Форми ділового спілкування.
- •21. Управління навчанням і навчальний менеджмент: специфіка дисципліни, предмет, цілі, завдання.
- •22. Характеристика навчання як спільної діяльності. Соціально-психологічні фактори ефективності спільної діяльності.
- •23. Функції управління навчанням: планування, організація, стимулювання та контроль.
- •24. Ціль діяльності. Основні види цілей. Фактори формування цілей.
- •25. Навчальні цілі та їх специфіка. Правила постановки цілей навчання. Типові помилки визначення навчальних цілей.
- •26. Поняття таксономії навчальних цілей. Типи навчальних цілей.
- •27. Поняття змісту освіти та характеристика його основних компонентів.
- •28. База знань навчальної теми, елементи бази знань, рівні засвоєння навчальної інформації
- •29. Планування занять. Основні етапи заняття.
- •31.Мотивація навчання. Види мотивів навчання.
- •32. Мотивування і стимулювання навчальної діяльності: спільне та відмінне, етапи, види, методи, прийоми.
- •33. Циклічність управління мотиваційними процесами в навчанні. Використання методів та прийомів мотивації навчання на кожному етапі мотиваційного циклу.
- •34. Активізація навчальної діяльності в процесі сприйняття, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу.
- •35. Мотивування учнів до навчання: індивідуальні особливості мотивації учіння та її діагностика.
- •36. Поняття «організаційні форми навчання» Відмінність форм і методів навчання. Розвиток організаційних форм навчання.
- •37. Умови навчання, місце та роль різних видів умов навчання в організації навчального процесу.
- •38. Засоби навчання. Поєднання різних засобів навчання у процесі викладання.
- •39. Поняття контролю. Основні функції, етапи, види, форми і методи контролю навчання.
- •40. Психологія оцінювання. Оцінка і відмітка в навчанні. Види та форми оцінок.
- •41. Дидактичний тест. Класифікація тестових завдань. Критерії якості дидактичних тестів.
- •42. Основні освітньо-вікові категорії та їх характеристика.
- •43. Основні новоутворення та особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі.
- •44. Врахування особливостей освітньо-вікових категорій при реалізації основних функцій управління навчанням.
- •45. Комунікаційний процес і управління навчанням. Характеристика педагогічної функції комунікації.
- •46.Структура комунікативного акту в навчанні.
- •47. Фактори ефективного управління навчанням.
- •50. «Методика викладання економіки» як навчальна дисципліна в системі формування професійної компетентності економіста та викладача економіч-них дисциплін.
- •51. Цілі, предмет, об`єкт та зміст курсу “Методика викладання економіки”.
- •55. Розвиток економічного мислення та формування поведінки як мета економічної освіти. Взаємозв’язок, джерела формування та розвитку економічної культури, мислення та економічної поведінки.
- •57. Навчальна програма економічної дисципліни: зміст, структура та методика розробки.
- •59. Сучасні урок та лекція з економіки: методика їх проектування і проведення.
- •60. Методика підготовки та проведення семінарських занять з економіки.
- •61. Визначення поняття „самостійна робота”. Особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін.
- •62. Види та форми самостійної роботи. Шляхи активізації самостійної роботи в економічній освіті.
- •63. Характеристика системи інформаційно-методичного забезпечення (імз) процесу вивчення економіки.
- •64. Аналіз навчального заняття, його основні компоненти.
- •4. Відбір змісту навчального матеріалу, розвиток особистісного ставлення
- •65. Особливості викладання економічних дисциплін для різних вікових груп навчання (учні молодшого, середнього, старшого шкільного віку, студенти вищих навчальних закладів).
- •66. Методики стимулювання та мотивації до ефективної навчальної діяльності з економічних дисциплін.
- •67. Розробка елементів навчальних занять з економіки (моделі засвоєння бази знань з економічних тем, методичної карти заняття, плану проведення занять) для різних вікових груп.
- •68. Мета, зміст та типи завдань для самостійної роботи з економіки.
- •69. Методи та форми оцінювання самостійної роботи з економічних дисциплін.
- •70. Контроль як методична проблема. Методичні вимоги до його організації та необхідність їх дотримання.
- •71. Завдання та функції контролю при вивченні економічних дисциплін.
- •72. Системи та шкали оцінювання навчальних досягнень з економіки.
- •73. Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів/студентів з економіки. Приклади використання завдань для виявлення рівнів навчальних досягнень з економіки тих, хто навчається.
- •7 4. Методика розробки вимірників навчальних досягнень з економіки. Основні критерії оцінювання навчальних досягнень з курсу «Методика викладання економіки».
- •75. Особливості контролю в умовах модульно-рейтингової організації навчання економіки.
- •76. Порівняння сучасних форм і методів контролю в економічній освіті.
- •78. Методи активізації роботи студентів на лекційних, семінарських (практичних) заняттях з економічних дисциплін.
- •79. Сучасні засоби навчання в економічній освіті.
- •80. Наочні засоби навчання при вивченні економіки. Їх класифікація та функції.
- •81. Методичні рекомендації до розробки та застосування наочних засобів навчання при вивченні економіки відповідно до віку тих, хто навчається.
- •82. Опорні конспекти, інтелект-карти та структурно-логічні схеми. Особливості їх розробки та використання при навчанні економіки.
- •83. Особливості використання технічних та комп’ютерних засобів в економічній освіті.
- •84. Методичні особливості підготовки та проведення дискусії. Основні дидактичні завдання, які вирішуються під час проведення навчальної дискусії.
- •85. Структура дискусії, критерії вибору теми, цілі дискусії. Вимоги (критерії) до керівника дискусії.
- •86. Види та основні методи проведення дискусій під час викладання економічних дисциплін. Умови ефективної реалізації цих видів дискусії.
- •87. Методика застосування методу „мозкового штурму” в економічній освіті.
- •88. Аналіз та оцінка результатів дискусії.
- •89. Кейс-метод в економічній освіті, його цілі та особливості застосування.
- •90. Основні етапи реалізації методу конкретних ситуацій.
- •91. Типи кейсів та основні вимоги до змісту кейсу.
- •92. Позитивні та негативні аспекти застосування методу конкретних ситуацій в економічній освіті.
- •93. Ігрові технології в економічній освіті: сутність, класифікація ігрових методів, етапи підготовки та проведення. Функції керівника навчальної гри.
- •94. Ділові ігри та їх використання при вивченні економіки.
- •95. Неімітаційні (символічні) ігрові методи: особливості розробки та застосування на заняттях з економіки.
- •96. Переваги та недоліки ігрових методів навчання економіки у порівнянні з традиційними. Шляхи підвищення ефективності застосування ігрових методів в економічній освіті.
- •97. Сучасні технології навчання в економічній освіті.
- •98. Нова роль викладача в умовах запровадження сучасних технологій навчання.
- •99. Тренінгові технології в економічному навчанні: цілі, етапи розробки і проведення тренінгів з економічних дисциплін.
- •100. Системи дистанційного навчання. Переваги та недоліки дистанційного навчання в економічній освіті.
- •101. Комп`ютерні технології навчання в економічній освіті, переваги та недоліки їх застосування.
1. Сутність поняття «спілкування».
Спілкування — це багатогранний процес, що реалізується в різноманітних формах і вивчається різними науками (філософією, психологією, соціологією, педагогікою).
Цей процес містить: розвиток суспільства і суспільних відносин;
формування і розвиток особистості;соціалізацію особистості; створення і розвиток суспільних способів взаємодії людей; соціально-психологічну адаптацію людей; обмін емоціями; навчання, передачу вмінь і навичок; формування ставлення до себе, до інших людей і до суспільства в цілому.
Спілкування — це умова спільної діяльності між індивідами.
Основною структурною одиницею аналізу міжособистісного спілкування є не окрема людина, а взаємозв’язок, взаємодія людей, що вступають у спілкування.
Через спілкування, безпосереднє й опосередковане, людина отримує знання про навколишній світ, «привласнює» суспільні цінності, створені людством, пізнає природу і навколишній світ.
Під час спілкування здійснюється комунікативний процес: обмін інформацією, думками, почуттями, способами й результатами діяльності і т. ін., — відбувається взаємодія, взаємовплив індивідів, виникає взаєморозуміння.
Найважливіший універсальний засіб спілкування — мова.
Спілкування — специфічна міжособистісна взаємодія людей як членів суспільства, представників певних соціальних груп, що здійснюється на основі відображення соціальної дійсності. Спілкування — процес взаємодії і взаємин суб’єктів (особистостей, соціальних груп), у якому відбувається взаємообмін діяльністю, інформацією, емоціями, навичками, уміннями, а також вольовий контакт.
2. Структура спілкування та його види і функції
Функції спілкування:
контактна функція — встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому й передачі повідомлень і підтримки взаємозв’язку у вигляді постійної взаємоорієнтованості;
інформаційна функція — обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;
спонукальна функція — стимуляція активності партнера, щоб направити його на виконання певних дій;
координаційна функція — взаємне орієнтування й узгодження дій при організації спільної діяльності;
функція розуміння — адекватне сприйняття й розуміння змісту повідомлення і взаємне розуміння — намірів, настанов, переживань, станів;
емотивна функція — формування у партнера потрібних емоційних переживань, а також зміна з його допомогою своїх переживань і станів;
функція встановлення відносин — усвідомлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв’язків співтовариства, у якому діє індивід;
функція здійснення впливу — зміна стану, поведінки, індивідуально-значеннєвих станів партнера.
Існує інша класифікація функцій: соціальні(орієнтовані на задоволення потреб суспільства в цілому чи окремих його груп у процесі їхнього функціонування і взаємодії: функції планування і координації спільної трудової діяльності; функція управління ) та соціально-психологічні (пов’язані з потребами окремих особистостей: функція контакту і функція ототожнення; функція соціалізації.).
Види спілкування:
Існують різноманітні класифікації видів спілкування.
1. Безпосереднє і опосередковане спілкування. Безпосередній контакт
партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і
просторі. Опосередковане спілкування відбувається між людьми, що
розділені простором або часо
2.Реальне і уявне спілкування.
3. Залежно від кількості партнерів можна виділити типи спілкування:
людина - людина - міжособистісне; особистість - група; внутрішньогрупове (між членами групи); міжгрупове.
4.Офіційне і неофіційне спілкування.
5. Вербальне і невербальне спілкування.
Структура спілк-ня має взаємопов'язані сторони: комунікативну, інтерактивну, перцептивну.
Комунікативна ст.. сп-ня пов'язана із виявленням специфіки обміну інформацією між людьми як активними суб'єктами спілкування, із врахуванням тих знань, якими обмінюються люди. Засобом є мова (або вербальне спілкування) та жести, міміка, інтонації (або невербальне спілкування).
Інтерактивна ст.. сп-ня: організація суб'єктами спілкування спільної стратегії взаємодії. Розрізняють різні програми взаємодії між людьми (від співробітництва аж до конкуренції). характеризується визначенням між партнерами статусу у спілкуванні тобто хто із них домінує, а хто повинен підлаштовуватись.
Перцептивна ст.. сп-ня містить в собі процес взаємного сприймання і розуміння співрозмовниками одне одного. Перцепція, це перш за все, процес формування образу іншої людини в свідомості співрозмовника. механізмами пізнання іншої людини є ідентифікація (ототожнення) та рефлексія (усвідомлення того, як сприймають суб'єкта спілкування інші люди).