4.Головні риси змісту сучасної шкільної географії

Проблема змісту шкільної географії пов’язана з проблемою її структури і підготовкою вчителів цього давнього предмета до викладання нових за змістом курсів. Проблема що вивчати з географії в рамках загальноосвітньої школи постає через галузеву багатовекторність сучасної географії та її високий рівень узагальнення, величезну інформативну базу, яка й надалі зростає в інформаційну епоху.

Отже проблема складного предмета породжує проблему визначення місця географії у навчальній вертикалі загальноосвітньої школи.

Певні напрацювання у царині вирішення цієї проблеми пропонують російські педагоги – автори моделі так званого розвивального навчання Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, яка передбачає на початку оволодіння учнями інструментом географічного пізнання довкілля, а потім – заповнення змісту географічної освіти пізнанням закономірностей і фактів, які розкривають різноманітність геопростору на різних рівнях – регіону, країни, материка, світу. Така структура, на думку цих авторів, дає змогу шкільній географії перейти від пояснювального опису до оволодіння основними поняттями географічної науки, тобто забезпечить справжнє розвивальне навчання.

Інша грань проблеми інтегративного характеру географії – внутріпредметна диспропорція, яка виникла між фізичною та соціально-економічною географією та слабкий місток причинно-наслідковиих зв’язків між цими вітками єдиної науки.

Можна стверджувати, що сьогодні більше проблем викладання має економічна і соціальна географія, порівняно з фізичною, адже в першій центральне місце повинна займати людина, яка через комуністичну ідеологізацію радянської географії, розглядалась в ній, насамперед, як фактор виробництва і в меншій мірі як споживач (усереднене, безлике й абстрактне «населення» і «трудові ресурси», як правило, вивчалось після природно-ресурсного потенціалу регіону, країни).Вся радянська географія – це географія індустріального суспільства, а постіндустріальної географії, в якій би домінував гуманітарно-соціальний компонент, по суті ще немає ні в Росії, ні в Україні. В Іспанії географія суміщена з туризмом, в американців – з бізнесом (оцінка ринків збуту, демографія), австралійці з розвивають віртуальну географію – вони створюють новий простір у віртуальній реальності – модельну географію, в Росії, яка за розмірами не країна, а «континент», ще зберігається наголос на ресурсну географію. В Україні, враховуючи особливості нашої території, перспективу має логістична географія (транзитне положення), агрогеографія (чорноземи), туристична географія. Ці напрямки повинні мати проекцію і на зміст шкільної географії.

Проблема оновлення змісту географії, як науки так і шкільного предмета, впирається в ще одну суттєву проблему – підготовка нового вчителя, який відповідає духові і змісту модернізованої і по давньому захоплюючої, через відкриття нового, дисципліни.

5. Головні завдання шкільного курсу географії

предметна грамотність (елементарний рівень)

кругозір (концептуальний рівень),

передпрофесійна підготовка (профільне навчання для тих, хто має намір вибрати географічну чи суміжну з нею спеціальність).

Географічна грамотність – це орієнтування в найближчому просторі, в якому людина живе, тобто знання його особливостей, розуміння їх генезису, вміння в ньому поводитись, цінувати і любити його. Географічна грамотність повинна формуватись на базі знань про місцевість. Є думка, що це відбувається у 4-5 класі в рамках природознавства, але згідно існуючої програми цієї дисципліни – це не зовсім так, та й не географію вивчають учні у 4-5 класі. На нашу думку, у 6 класі мав би бути предмет «Географія рідного краю, але не з такою структурою змісту, яку він мав до того, як взагалі зник, а з пізнанням основ спостереження та особливостей рідного простору. У 7-му класі мав би бути простір рідної країни – «Географія України», де був би власне простір – природний, розселення (сільська і міська території), особливості проживання в цих середовищах; виробничий, культурний, рекреаційний. У 8-му класі – основи фізичної географії: поняття і закономірності та їх прояв на рівні краю, країни, материків Землі. У 9 класі – основи суспільної географії на рівні країни і світу. На цьому завершується основна школа. Для старшокласників – інтегральні конструктивні курси, спрямовані на формування компетенцій: «Географія і бізнес», «Медична географія», «Географія поведінки», «Географія культури», «Географія і туризм», «Рекреаційна географія», «Сакральна географія» та ін.

Отже три рівні компетентності та інтегративний характер географії логічно визначають таку структуру цього шкільного предмета, за якої він має займати «верхні поверхи» навчання – старшу школу (10-11 класи). Фізична має бути інтегратором фізики, хімії, біології, екології; суспільна – історії, основ економіки, безпеки життєдіяльності.