Розуміння політики в історії політичної думки

Період стародавнього світу:

• у давнину, коли державу ще не відділяли від суспільства, призначення політики бачили у тому, щоб забезпечити життя суспільства як єдиного цілого. Саме слово “політика” походить від слова “поліс”, яке розглядалось Аристотелем як цивілізована форма суспільства. Політику розуміли як велику, публічну етику.

Період нового часу:

• Томас Гоббс бачив завдання держави в тому, щоб у суспільстві був мир, інтереси якого забезпечувались загальною згодою. Без держави - носія загального інтересу люди можуть загинути у війні всіх проти всіх.

• За Гегелем саме держава втілює в собі розум на відміну від громадянського суспільства, яке здатне підкорятися тільки на рівні глузду;

• Г.Еллінек сприймав державу як союзну єдність (осідлих людей), що володіє владою;

• Л.Дюгі визначав державу через суспільство, що просякнуте владою, диференціацією між правлячими та тими, ким керують;

• Т.Парсонс бачив призначення політики у забезпеченні досягнення загальних результатів;

• Н.Макіавеллі інтерпретував політику як панування, діяльність по зміцненню панування і придушенню противників суб’єкту панування;

• сукупність думок і суджень, що воюють між собою та теорій, що відносяться до основних принципів уряду чи різних адміністративних систем, які сперечаються між собою за “портфелі заради найбільшого блага нації” (В.Консідеран - наступник Ш.Фур’є);

Період ХХ ст.

• політика означає надію брати участь у владі або впливати на її розподіл між державами, а також у межах однієї держави - між групами людей (М.Вебер);

• марксистсько-ленінському розумінні політика - це боротьба класів за владу, а державна влада тільки виражає інтереси пануючого у суспільстві класу. Тільки у соціалістичній державності формальне, штучне ціле буде замінено дійсним утворенням суспільства. Робітничий клас, на думку Маркса та Енгельса, стає політично розвинутим, якщо підніметься до усвідомлення своїх загальних політичних інтересів, які будуть протилежні інтересам буржуазії. За Леніним політика є засобом, за допомогою якого панівні верстви населення зберігають своє панування. Найсуттєвішим у політиці є устрій державної влади;

• Дж.Девіс (американський політолог) вважає, що політика - це всі ситуації, у яких досягненню мети загрожують (індивіди, групи) і небезпека загрози настільки сильна, що відвернути її приватним шляхом неможливо;

• здійснення більш чи менш повного контролю над людською поведінкою шляхом добровільної звички підкорятися у поєднання із можливістю застосування сили (К.Дойч; американський політолог);

• Г.Бєлов: “Політика виникає там і тоді, де і коли відсутня спонтанна згода, але є потреба у загальній позиції, узгодженій поведінці і загальному впорядкуванню суспільних відносин”.

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОЛІТИКИ:

• інтегративна (спрямована на досягнення стабільності у суспільстві);

• диференціююча (передбачає розколи по расовим, етнічним, конфесійним ознакам, виявляється у апеляції до інтересів якої-небудь групи, протиставлення її інтересів інтересам інших груп);

• Державно-владна (інституціальна) (безпосереднім творцем політики є еліта. Тому політикою можна назвати всі процеси досягнення малою групою цілей, які виступають як цілі великих груп, як цілі суспільства в цілому);

• Соціологічна (конфліктологічна) (складовою частиною політики є вирішення конфліктів між групами, партіями, різними ланками влади. У будь-якому суспільстві політика виражає інтереси загальні).

СТРУКТУРА ПОЛІТИКИ:

• політичні відносини і політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою і з інститутами влади);

• політична свідомість (показує принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів);

• політичні організації (характеризують роль інститутів публічної влади як центрів управління й регулювання суспільних процесів. Включають такі елементи: сукупність органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади, партійні та громадсько-політичні інститути; групи тиску; громадські організації й рухи тощо);

Аспекти політики:

• polity (форма політики, тобто її організаційна структура, інститути, які надають їй стійкості, стабільності й дозволяють регулювати політичну поведінку людей (держава, партії, групи інтересів, закони, політичні та правові норми);

• policy (зміст політики, втілений у її цілях і цінностях, у проблемах, що їх вона вирішує, в мотивах і механізмах винесення політичних рішень;

• politics (політичний процес, у якому відображається складний, багатосуб’єктний і конфліктний характер політичної діяльності, відносин різних соціальних груп, організацій та індивідів).

Функції політики:

• задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;

• раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу окремих верств населення або всього суспільства в цілому;

• інтеграція різних верств населення за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

• соціалізація особистості (включення її у складний світ суспільних відносин);

• забезпечення послідовності та інноваційності соціального розвитку як суспільства в цілому, так і самої людини.

Види політики:

1. за сферами суспільного життя:

• економічна;

• соціальна;

• культурна;

• національна;

• військова.

1. за орієнтацією:

• внутрішня;

• зовнішня.

1. за масштабами:

• міжнародна;

• світова;

• локальна;

• регіональна.

1. за носіями й суб’єктами:

• політика держави;

• політика партії;

• політика руху;

• політика особи.

5. за терміном дії:

• короткострокова;

• середньострокова;

• довгострокова.

Усвідомлення політичних інтересів соціальними групами робить їх суб’єктами політики, а нерозуміння цих інтересів - об’єктами політики.

СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ - це особи і соціуми, а також створені ними установи і організації, які беруть активну, свідому участь у політичному процесі.

ОБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ - всі явища політичного та суспільного життя, на які спрямована діяльність суб’єктів політики. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а також соціуми й окремі особи.

Види суб’єктів політики:

• особи (виступають як учасники політичного процесу, представники якоїсь групи або як громадяни, наділені політико-правовою суб’єктністю. Виділяються кілька рівнів політичної суб’єктності особи:

1. громадянин, що бере участь у політиці через виконання громадських обов’язків або через громадську організацію;

2. член політичної партії;

3. громадсько-політичний діяч;

4. адміністратор;

5. депутат;

6. політичний лідер.

• групові суб’єкти (будь-які елементи соціальної структури (етнонаціональної, соціально-класової, професійної, територіальної, конфесійної), які усвідомлюють власні групові інтереси і намагаються їх виразити на державному рівні, а також групи тиску, громадські організації, політичні партії і владні структури різного рівня (державного, регіонального, місцевого).

Види суб’єкттів політики (залежно від сили впливу суб’єктів на процес прийняття політичних рішень):

• первинні (базові) (соціальні групи, етноси, класи, територіальні, демографічні, професійні і релігійні об’єднання, які виникли природно-історичним шляхом, спонтанно, а не внаслідок цілеспрямованої дії; виражають власні інтереси (соціально-економічні, територіальні, професійні й культурні) не прямо, а опосередковано через політичні організації; створюють різні політичні організації, надають їм усіляку підтримку; через власні соціальні інтереси визначають зміст і вектори сучасної політики, забезпечують утвердження принципу політичного плюралізму). Серед цих суб’єктів найвпливовішими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи:

• етноси і нації виступають суб’єктами політики за таких обставин: на етапі боротьби за національну державу або національно-адміністративну автономію; при визначенні національних пріоритетів у період становлення політичних інститутів; у міжнародних відносинах; у процесі захисту на державному рівні етнокультурної специфіки національних меншин;

• соціально-класові групи (спільноти, які різняться між собою за матеріальним становищем, владою, престижем, освітою, способом життя (звичками, манерами, звичаями). За цими ознаками класи поділяються на вищі, середні, нижчі та люмпенізовані верстви. Вони мають різні інтереси і різні можливості виявити ці інтереси на державному рівні. У цих класів також різні можливості реалізації власних інтересів через політику, адже вищі класи мають кращі фінансові, організаційні й інтелектуальні передумови для відстоювання вигідних позицій, ніж нижчі. В сучасному цивілізованому світі відбувається процес вирівнювання можливостей різних соціально-класових груп у їхній здатності впливати на розподіл влади в суспільстві.

• вторинні (створюються як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї задля захисту інтересів базових суб’єктів, реалізації їхніх цілей і цінностей. Групи тиску включають всі об’єднання громадян (профспільки, промислові і торговельні асоціації, культурологічні товариства), які безпосередньо не борються за владу, але відстюють власні інтереси при здійсненні політики. Різновидом груп тиску є лобістські групи. Лобі в політиці – це нефомальні кулуарні об’єднання висооплачуваних агентів тих суспільних груп, які домагаються пріоритетного врахування своїх інтересів в політиці. В окремих країнах (США, Англія) лобізм набув статусу легітимності: його діяльність регулюється законодавством. Групи тиску впливають на законодавчий процес, виборчі кампанії, адміністративні органи, виходячи з інтересів соціальних груп, які висунули їх на політичну арену, надають їм фінансову й ідеологічну підтримку);

• Безпосередні (владні структури, керівні органи політичних і громадських організацій, політичні лідери, які беруть безпосередню участь у прийнятті й виконанні політичних рішень).

Суб’єкти політики, які мають приховані групові інтереси:

• Кліка – це мала група, що намагається шляхом закулісних дій зайняти панівне становище у певній політичній структурі (партії, групі тиску, уряді);

• Мафія – суворо ієрархізована і глибоко законспірована організація, що намагається досягти користолюбних цілей у рамках не тільки якоїсь організації, а й усього суспільства. На відміну від організованої злочинності мафія тісно пов’язана із політикою;

• Родинно-земляцькі угрупування здебільшого існують на нижчих рівнях влади, але підтримують контакти з представниками вищих політичних кіл. Такі зв’язки можуть відігравати важливу роль при формуванні вищих ешелонів влади (президент при формуванні кабінету міністрів надає перевагу особам з близького йому оточення).