56) Розділові знаки при узагальнюючих словах

1. Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то перед ним на письмі ставиться тире: На вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках — скрізь уже панувала тиша

2. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка:

Тиша уже панувала скрізь: на вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках.

3. Якщо однорідні члени стоять всередині речення після узагальнюючого слова, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них —тире:

Скрізь: на вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках — уже панувала тиша.

4. Перед словами як-от, наприклад, а саме, що стоять після узагальнюючого слова, ставиться кома, а після них двокрапка:

На берегах Дніпра розташовано багато міст, як-от: Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон.

Вставними є такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.: Шкода, той час не вернеться ніколи.

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо.

Вставленими називаються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення: І живуть собі щасливо у коханні та миру. Ще й нікому (от що диво!) не завидують в миру.

Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками.

Найменшу відокремлюючу силу мають подвійні коми, потім — подвійне тире і найбільш сильний відокремлюючий знак — дужки: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати.

Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають з ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома..

57) Тире між підметом і присудком

Тире ставиться:

1. Тире між підметом і присудком ставиться, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним:

Бук — дерево. Три та сім — десять. Київ — Столиця України.

2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:

Говорити —річ нудна.

3. Перед це (це є), оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:

Сміле слово — то наші гармати

4. На місці пропущеного присудка:

Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник

Для правильного оформлення висловлення важливо насамперед узгодити присудок з підметом. Для цього існують такі правила:

1.Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), то присудок вживається в однині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.

2.Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в однині: Чотири студенти пропустили заняття. Чотири студенти змагаються за першість.

3.Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в однині, залежно від контекстового значення підмета:

Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.

4.Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині: Ряд випускників залишилось працювати в Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Частина членів комісії дійшла до думки про припинення дії постанови.

Може присудок вживатися в множині, якщо головні члени речення розділені підрядними реченнями або є однорідними: Ряд питань, які внесені на залік, будуть поставлені у письмовій формі.

5.Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.

6.Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей – садиба Лесі Українки сподобався усім; Виставка-продаж відбулася; Школа-інтернат відкрита з ініціативи.

7.Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (Фірма "Світоч"), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Фірма "Світоч" відома своїми прекрасними виробами в усьому світі.

8.Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки – а й, не лише – а й), присудок вживається в однині: Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.

9.Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.

10.Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.

11.Якщо підмет, виражений займенником Ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис?; Сьогодні Ви внесли доречну пропозицію.

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини: Ви призначені (призначений) на цю посаду.

Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині: На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанту.

58) Текст повинен мати такі комунікативні якості: стислість, послідовність викладу матеріалу, лаконічність, смислову точність, логічність, об'єктивність, простоту, виразність мови і стилю, влучність думки тощо.

Вони знаходять своє вираження в мовних конструкціях і словесних формулах текстів різного рівня стандартизації (звіт, діловий лист, акт, договір, наказ тощо), у логічних елементах.

Основні елементи тексту документа.

Підготовка текстової частини документа - одна з найважливіших операцій,

що визначає культуру документування. Текст (лат. tехtum - тканина,

зв'язок, побудова) - висловлювання, що складається з певної кількості

речень, має структурну і змістову завершеність. До ознак тексту

відносяться: визначена кількість речень та наявність теми і основної

думки; послідовність та завершеність викладу; граматичний і змістовий

зв'язок між реченнями.

Текст документа складається з логічних елементів: вступу, доказу та

закінчення. Вступ готує адресата до сприймання теми (подається історія

питання, зазначається привід, що став підставою створення документа і

тому подібне). У доказі викладається суть питання (докази, міркування,

пояснення, які можуть супроводжуватися цифрами, розрахунками,

посиланнями на законодавчі акти, інші аргументи). У закінченні

формулюється мета, заради якої складено документ. Воно може бути як

активним, так і пасивним. Активне закінчення точно зазначає, яку дію

мусить виконати адресат, пасивне -інформує його про якийсь факт,

обставину тощо.

Ділове текстотворення має необмежені можливості для реалізації

мовленнєвої культури в різних ситуаціях, для аналізу мовних засобів

(лексичних, граматичних, стилістичних), для формування умінь і навичок

мовленнєвої діяльності, оскільки:

- тексти документів містять повідомлення про факти, явища суспільного

життя: оцінку ділових і моральних якостей фахівців різних галузей

народного господарства; звіти, інформацію про роботу; конкретні, реальні

пропозиції;

- тексти документів уможливлюють спостереження різноманітних засобів

мовлення, відповідність їх цілям, умовам ситуації; ;і наліз структури

мовлення з урахуванням його комунікативних якостей; виявлення функцій

мовлення (комунікативної, волютативної тощо), створюючи на їхній основі

лексико-тематичні групи;

- тексти документів дають змогу формувати оцінне ставлення, критичну чи

позитивну думку щодо мовного оформлення тексту; додержання основних

правил його складання; виконувати лінгвістичний аналіз, орієнтуючись на

види документів, структуру тексту, його семантику; свідомо оволодівати

змістом тексту залежно від спеціальності, фаху тощо;

59) У ділових документах потрібно віддавати перевагу простим реченням. (тупой вопрос в гугле ничего не находит!!)

60) ------------------------

61) Договір з господарської діяльності - це службовий документ, в якому фіксують угоду між сторонами про встановлення ділових відносин, пов'язаних з господарською діяльністю, і який регулює ці відносини. Такі договори між підприємствами належать до найважливіших засобів між виробничих зв'язків у нових умовах господарювання й розвитку ринкових відносин

Договір - це документ, в якому зафіксовано угоду між сторонами про взаємодію й належним чином оформлено.

Сторонами договору можуть бути фізичні особи, працівники підприємств, організацій, установи, фірми.

Договір - це юридичний документ, тому, формуючи його умови, необхідно уникати двозначності, нечіткості.

Реквізити договору з господарської діяльності

Основні реквізити:

- назва виду документа (договір);

- дата (проставляють дату підписання документу);

- індекс;

- місце складення чи видання;

- заголовок до тексту (про що договір);

- текст (Текст договору поділяють на дві частини:

Вступну, де зазначають назви сторін, між якими укладається договір, посада, прізвище, імена, по батькові осіб, які підписують договір; у разі потреби наводять посилання на документи, що засвідчують уповноваження особи, котра підписує договір.

Основну, в якій є пункти:

"Предмет договору", "Обов'язки сторін", "Порядок розрахунків", "Відповідальність сторін", "Порядок розірвання договору", "Форс-мажор", "Загальна сума договору", "Термін дії договору", "Інші умови договору".

- позначка про наявність додатка (в разі потреби);

- відбиток печатки (проставляють відбитки гербових або круглих, що прирівнюються до гербових) печаток усіх сторін, що підписали даний договір.

Нижче оформляють пункт "Юридичні адреси та підписи сторін".

У деяких договорах (наприклад, про оренду житлового приміщення, про матеріальну відповідальність) розділів може не бути, а лише зазначаються пункти.

Дуже часто в договорах такі слова, як "Постачальник", "Покупець", "Продавець", "Власник", "Завод", "Товариство", "Фірма", "Банк", "Клієнт" пишуться з великої літери, оскільки вони набувають значення власного імені.

Трудова угода - це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.

Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.

Основні реквізити:

- назва виду документа;

- дата;

- індекс;

- місце складання чи видання;

- текст (дві частини - вступна і основна);

- підпис;

- відбиток печатки організації

62) Наряд. Складається, як правило, на бланку із зазначенням: підрозділ, відповідальна особа за наряд, працюючі за нарядом, назва документа, номер, дата, характер роботи та об’єкта, початок роботи, закінчення роботи, кількість відпрацьованих годин, кількість та якість виконаної роботи, норми розцінок на виконану роботу, сума зарплати за нарядом. Підписує наряд 3 особи: відповідальна особа (нач. цеху, бригадир), нормувальник(або економіст) – дає норми розцінок, і контролер, або особа, яка приймає виконану роботу.

Накладна – це обліково-фінансовий документ про приймання, видачу чи відправлення матеріальних цінностей.

Накладна є трафаретизованим документом і містить такі реквізити:

•назва установи, яка видає накладну (зверху ліворуч);

•гриф затвердження керівником установи (зверху праворуч) – підпис, печатка;

•назва виду документа, номер, дата (посередині великими літерами: НАКЛАДНА №____ від дата);

•підстава, на основі якої видано накладну;

•кому видано (назва установи або прізвище, ім’я, по батькові приватної особи);

•від кого (назва установи або штамп установи, її адреса, телефон, поточний рахунок);

•трафаретизований текст: позначення кожної графи таблиці;

•підпис матеріально відповідальної особи, яка передала матеріальні цінності (відправника);

•підпис матеріально відповідальної особи, яка прийняла матеріальні цінності (одержувача);

•замість грифу затвердження можуть бути підписи керівника і головного бухгалтера в кінці накладної.

(заява забовязення не нашол...)

63) Анотація - стисла характеристика змісту книги, статті. Вона допомагає, наприклад, під час першого ознайомлення з книгою, а також під час добору та вивчення літератури з певного питання.

У кінці анотації обов'язково зазначають коло читачів, яким рекомендовано роботу.

Зразки анотацій:

Культура мови на щодень / Я. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. - К: Довіра, 2000. -169 с.

Рецензія - це критичний відгук на художній, науковий або інший твір з метою рекомендації його до друку, захисту. Вона обов'язково містить зауваження, пропозиції та висновки фахівця щодо поданої на розгляд роботи.

Відгук - це висновки уповноваженої особи (кількох осіб) про наукові роботи, фільми, вистави.

За формою рецензія і відгук дуже близькі й мають такі реквізити:

1) назва документа;

2) заголовок, що містить:

- повну назву роботи;

- прізвище та ініціали її автора;

- видавництво та рік публікації;

- кількість сторінок;

3) текст, що містить:

- загальну характеристику теми, проблеми, роботи, яка є предметом аналізу, обгрунтування її актуальності;

- стислий виклад змісту роботи;

- критичні зауваження, висновки з пропозиціями;

4) підпис, що завіряється печаткою;

5) дата.

64) Оголошення – це документ, у якому подається потрібна інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб. За змістом оголошення поділяються на два види:

- оголошення про майбутню подію;

- оголошення про потребу в послугах або можливість їх надання.

За формою оголошення можуть бути: писані, мальовані, друковані в газетах, журналах,, на окремих аркушах. До них належать афіші, що рекламують кінофільми, концерти, вистави тощо.

Оголошення про майбутню подію має такі реквізити:

-Назва виду документа.

-Текст, що містить: - дату; - місце; - організатора; - зміст (порядок денний) події; - коло осіб, які запрошуються на подію; - умови входу (платний чи вільний).

-Підпис (назва установи або колегіального органу, прізвище або посада особи, яка дає оголошення) — якщо потрібно.

Оголошення про потребу в послугах або можливість їх надання містить такі реквізити:

Назва виду документа.

Заголовок.

Текст.

Адреса автора оголошення.

Повідомлення — діловий папір, документ, у якому про щось повідомляється, сповіщається. Лист-повідомлення - це різновид службового листа, в якому викладено запрошення взяти участь в нараді, конференції, зборах тощо.

Реквізити:

-Назва організації і службової особи - відправлювача телеграми.

-Назва організації і службової особи - одержувача.

-Текст повинен бути стислим, уникати складних слів.

-Слова пишуться без скорочень.

-У тексті має бути не більше 50 слів.

-Підпис службової особи.

Запрошення — це документ, що містить коротке повідомлення про якийсь захід і пропозицію взяти у ньому участь. Запрошення має бути за змістом увічливим та коректним і містити дані про дату, місце, час, характер зібрання й умови, що висуваються перед його учасниками.

Реквізити:

1. Назва документа.

2. Звертання до адресата (у Кл. відмінку):

— статус (посада);

— прізвище;

— ім'я;

— ім'я по батькові.

3. Текст, що містить:

— дату й час заходу;

— місце проведення;

— назву заходу;

— порядок денний, тематику подій;

— прізвища доповідачів у послідовності заявленого виступу;

— маршрут проїзду (якщо треба);

— контактний телефон для довідок.

4. Посада (статус), підпис, ініціали та прізвище адресанта або назва структури, яка запрошує.

5. Печатка (якщо треба).