30

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДП «САРНЕНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

студентка 5 курсу

В ИКОНАЛА Тищук Ганна Василівна

асистент

К ЕРІВНИК Щербакова Анастасія Сергіївна

ст. викладач

Р ЕЦЕНЗЕНТ Стасюк Богдан Богданович

Рівне - 2008

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні основи управління господарською діяльністю…….5

1. Основні поняття, сутність господарської діяльності…………....5

2. Ефективність господарської діяльності…………………………..9

3. Методи аналізу господарської діяльності…………………….....18

Розділ 2. Комплексний аналіз діяльності підприємства…………………..24

1. Дослідження організації як об’єкту управління………………...24

2. Діагностика макросередовища та ділового оточення на ДП «Сарненське лісове господарство»………………………………36

3. Аналіз внутрішнього середовища ДП «Сарненське лісове господарство»……………………………………………………..46

   1. Аналіз фінансового стану підприємства…………………......46

   2. Аналіз персоналу підприємства………………………………58

   3. Аналіз виробничого процесу на ДП «Сарненське лісове господарство»……………………………………………….....66

4. Витрати заготівлі лісопродукції та їх формування……………..71

Розділ 3. Шляхи вдосконалення господарської діяльності на ДП «Сарненське лісове господарство»…………………………………………83

1. Заходи вдосконалення функціонального управління господарської діяльності…………………………………………83

2. Економічний ефект від впроваджених заходів…………………90

Розділ 4. Охорона праці на ДП «Сарненське лісове господарство»…….103

1. Заходи щодо покращення умов праці на підприємстві………..103

2. Безпека праці при виконанні основних видів робіт……………108

3. Заходи щодо підвищення протипожежної безпеки………….....112

4. Інженерне рішення з охорони праці …………………………….114

Висновки…………………………………………………………………......116

Список використаної літератури……………………………………………121

Додатки……………………………………………………………………….124

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин у суспільстві постійно змінює умови функціонування національних підприємств як на макро – так і на мікроекономічному рівнях. Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства і його працівників. Ці вимоги диктуються не тільки могутньою ринковою конкуренцією і високими стандартами якості товарів, що випускаються підприємством, але і гнучкою реакцією підприємства на швидкі зміни оточення.

Перехід до ринкової системи господарювання тісно пов’язаний з виникненням і поширенням самостійної, ініціативної діяльності суб’єктів економічних відносин, спрямованої на виробництво продукції, надання різноманітних послуг з метою одержання прибутку. Основною умовою ефективної, беззбиткової діяльності підприємства та отримання ним максимального прибутку є мінімізація витрат.

В процесі господарювання на підприємстві виникають витрати щодо вартості використаних виробничих запасів (сировини, матеріалів, робіт, послуг), оплати праці працівників, здійснених соціальних заходів, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції і складають витрати господарської діяльності суб’єктів підприємництва.

Зниження витрат підприємства має дуже велике значення, оскільки є важливим джерелом збільшення прибутку підприємства, забезпечує можливість зниження цін на продукцію та підвищення ефективності діяльності підприємства внаслідок утримання конкурентних позицій на ринку.

Тому тема цієї роботи «Удосконалення господарської діяльності на ДП «Сарненське лісове господарство» є актуальною на сьогоднішній день. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки питання собівартості продукції повинне бути в центрі уваги всіх суб’єктів господарської діяльності.

Метою роботи є розробка заходів щодо зниження витрат на заготівлю лісопродукції на основі вивчення особливостей їх формування.

Для досягнення поставленої мети слід вирішити наступні завдання:

- розкрити суть витрат виробництва як економічної категорії та їх класифікацію;

- оцінити динаміку і структуру витрат на заготівлю лісопродукції протягом п’яти років та їх вплив на господарську діяльність підприємства;

- дослідити механізм формування витрат із заготівлі лісопродукції;

- розробити рекомендації та запропонувати заходи щодо зниження витрат на заготівлю лісопродукції.

Об’єктом дослідження роботи є ДП «Сарненське лісове господарство», яке займається лісогосподарською діяльністю.

Предметом дослідження є теоретико – методологічні основи формування і зниження витрат на заготівлю лісопродукції.

Методи , які використовувалися для успішного вирішення завдань: аналіз, економічно – математичне моделювання, графічний метод.

Для написання роботи використані : підручники, статті, економічні журнали, законодавчі акти.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що розроблені в роботі заходи щодо зниження витрат доведені до рівня конкретних пропозицій і придатні для запровадження в практику на ДП«Сарненський лісгосп».

Структура роботи : дипломна робота має 124 сторінки, 32 таблиці, 3 схеми, 14 графіків.

1. Теоретичні основи управління господарською діяльністю.

1.1 Основні поняття, сутність господарської діяльності

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку ( некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально- технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарство-виробничі, організаційно - господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько – виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Суб`єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці[20, с.86].

В основі господарської діяльності підприємств лежить індивідуальна й спільна праця, націлена на задоволення власних життєво необхідних потреб і на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг для суспільного споживання. Основні ресурси господарської діяльності: земля, природні ресурси (корисні копалини, вода, продукція сільського господарства тощо), капітал (вироблені ресурси, засоби виробництва, гроші).

Перелічені ресурси, крім грошей, не можуть споживатися безпосередньо. Їх сукупність є обов`язковою передумовою виробництва товарів, послуг широкого вжитку й основних засобів, необхідних для їх виготовлення. Особливістю природних не відновлюваних ресурсів є їх обмеженість і можливість використання тільки при виробництві одного виду продукції. Тому максимальне задоволення людських інтересів, потреб і вимог досягається тоді, коли ці обмежені ресурси використовуються економічно і доцільно.

Отже, господарювання–це вміле розпорядження обмеженими ресурсами та засобами, які необхідні для задоволення людських потреб. Обмеженість засобів і ресурсів завжди супроводжує людей, їх сім`ї, спільноти і громади. Тому використовувати ці ресурси слід таким чином, щоб забезпечити максимум потреб перерахованих суб`єктів.

На досягнення такої мети повинні бути спрямовані: структура засобів виробництва; розміщення підприємств з урахуванням основних споживачів і джерел ресурсів; технологія виготовлення продукції; поділ праці; фонди часу тощо. У ринковій економіці всі рішення про виробництво, споживання, економію, інвестиції, робочу силу, фонди часу приймаються самими підприємствами. Кожна юридична особа в межах чинного законодавства та відповідних обмежень може діяти самостійно, на власний ризик.

Господарські одиниці, які володіють землею, засобами виробництва й відповідними трудовими ресурсами, отримують власний доход. Частину доходу господарства отримують від оренди землі, надання кредитів та інших операцій.

Підприємства також є господарськими одиницями, тому що виробничий процес будь-якого підприємства складається з окремих господарських (виробничих) операцій. Вони пропонують предмети споживання, засоби й предмети праці, необхідні для виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг.

Особлива роль в господарській системі країни належить банкам, які надають підприємствам і господарствам фінансові послуги. Насамперед, вони здійснюють кредитування. Але кредити надаються лише успішно функціонуючим підприємствам і господарствам, які здатні вчасно повернути кредити і заплатити відсотки за них.

Метою будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку, тобто різниці між виручкою від реалізації продукції, робіт і послуг та витратами на виготовлення продукції, виконання робіт й надання послуг. Виручка (оборот) є результатом множення обсягу збуту та ціни. Витрати- це грошова компенсація виробничих факторів, використаних у виробничому процесі (власних і запозичених). Прибуток також є результатом підприємницького ризику й проведених підприємством фінансових (кредитних ) операцій.

Чинниками, що стимулюють підприємництво, виробництво і збут, є змагання й конкуренція, які сприяють пошукам нових рішень, ресурсів, технологій, зниження витрат, підвищення кваліфікації кадрів. Це в свою чергу стимулює дослідно – конструкторські роботи, підвищує якість сервісу і, зрештою, дозволяє виготовляти нову продукцію, завойовувати нові сегменти ринків збуту.

Велику роль у справі зростання і розвитку будь- якого господарства відіграють капіталовкладення, які забезпечують підтримку, модернізацію та розвиток виробників і споживачів. Передбачається, що інвестиції в ринковому господарстві приносять прибуток. Але цей приток не гарантований, а ризик помилкових інвестицій бере на себе підприємство, підприємець чи інший власник певного виробничого об`акта. Джерелом внутрішніх інвестицій є прибутки підприємства, а зовнішніх - кредити банків та інших організацій, що функціонують на інвестиційному ринку. Реально кожне підприємство чи господарство, з яких складається конгломерат, ім`я якому господарство країни (її господарський комплекс), може користуватися обмеженими ресурсами.

Між споживанням, інвестиціями й заощадженнями в кожній господарській системі існує певний взаємозв`язок. Ці співвідношення чітко визначаються після чергового господарського року на основі статистичних даних.

В умовах ринкової економіки підприємства ведуть самостійний пошук ринків збуту, споживачів, випускають продукцію, яка дає найбільший прибуток. Підприємства також самі відповідають за власне фінансове становище.

Таким чином, ринкова економіка є системою господарювання, яка зайнята вирішенням проблем, пов`язаних, насамперед, з виробництвом та інвестиціями, що необхідні для розвитку самого виробництва. Економіка працює в режимі самоуправління, яке здійснюється на основі договорів

У зв`язку з тим, що процеси забезпечення ресурсами, які є обмеженими, теж являють собою самокеровану систему, виробництва здатні пристосовуватись до мінливих умов і потреб. Все це робить ринкову економіку більш гнучкою, дає змогу швидко адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі.

Отже, загальними принципами господарювання в Україні є:

• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання;

• свобода підприємницької діяльності у межах визначених законом;

• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства та держави;

• захист національного товаровиробника;

• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини[11, с.165].