Питання для самоперевірки до модуля 1

1. Історія розвитку екологічної експертизи в Україні.

2. Дефініції поняття “екологічна експертиза”.

3. Мета, задачі та призначення екологічної експертизи.

4. Принципи екологічної експертизи.

5. Статус державної екологічної експертизи в Україні.

6. Поєднання галузевого та територіального принципів в екологічній експертизі.

7. Об’єкти і суб’єкти екологічної експертизи.

8. Критерії виділення форм і типів екологічної експертизи.

9. Права громадських об’єднань, які здійснюють громадську експертизу.

10. Складати алгоритму здійснення громадської та державної експертизи.

11. Сучасні тенденції і проблеми здійснення екологічної експертизи.

12. Особливості нормативно-правового регулювання екологічної експертизи в Україні.

13. Органи державного управління в галузі екологічної експертизи.

14. Компетенція статутних органів об’єднань громадян у галузі екологічної експертизи.

15. Порядок організації громадських слухань, опитувань, референдумів серед населення про об’єкти та діяльність, що підлягають екологічній експертизі.

Модуль 2. Організація проведення екологічної експертизи в Україні

1.4. Порядок організації і процедура проведення екологічної експертизи

Процедура, яка включає випадки і підстави для призначення, умови організації і порядок проведення, організаційні форми й правила, аспекти, а також кінцеві результати, що враховують, відрізняються для різних видів і типів екологічних експертиз. Розгляд цих відмінностей, раніше всього між державною та громадською екологічними експертизами, між процедурою ОВНС і процедурою державної екологічної експертизи, а також між іншими типами спеціальних експертиз або оцінок допомагають студенту (слухачу) краще зрозуміти і засвоїти організаційно-процедурну сторону цього виду екологічної діяльності, що не менш важливо при формуванні професійних знань еколога-експерта.

Підстави і випадки проведення екологічної експертизи в законодавстві чітко не визначені. Як відзначають практики, “дуже важливо дати певний опис випадку, не обмежуючись тільки переліком об’єктів, які належать до екологічної експертизи...”. Пропонують критерії для визначення випадку державної екологічної експертизи, до числа яких відносять:

• конкретний перелік об’єктів (проектів), що мають нормативне і документовано виражені вимоги за своїм складом і об'ємом;

• рішення відповідного органу законодавчої та судової влади;

• ініціативне рішення спеціально уповноваженого в галузі екологічної експертизи державного органу (органу державної екологічної експертизи);

• рішення органу місцевого самоврядування або результати референдуму (опитування - для громадської екологічної експертизи), висловлюючи думку не менше однієї третини голосів громадян, проживаючих на даній території.

Виходячи з принципів презумпції потенційної екологічної небезпеки будь-якої діяльності й обов’язковості екологічної експертизи, повинна проводитись у всіх випадках за вказаними в законі об’єктами - на підставі виявлення матеріалів в експертизі. Але звідси не випливає пряма підстава для її проведення, а тільки непряме, визначене через права й обов’язки спеціально уповноважених державних органів в галузі екологічної експертизи це рішення відповідного рівня органу управління. Єдина пряма, законодавчо закріплена, підстава проведення державної екологічної експертизи відноситься тільки до повторної експертизи, яка здійснюється на підставі рішення суду або арбітражного суду, Закону України “Про екологічну експертизу”.

На рівні підзаконних актів (“Інструкція проведення державної екологічної експертизи”) підстави сформульовані таким чином, що державна екологічна експертиза проводиться на підставі:

1)Безпосередньо еколого-експертними підрозділами Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і його органів на місцях з урахуванням і на основі представлених за їх завданнями робочих матеріалів попередньої оцінки відповідної проектної документації чи проектів, висновків державної екологічної експертизи, підготовлених науковими центрами цього Міністерства, іншими науковими, проектно-розвідувальними спеціалізованими організаціями, лабораторіями, творчими колективами, групами, фірмами.

Матеріали попередньої оцінки відповідної проектної документації не подається організаціям, які розробляли матеріали оцінки впливу запроектованої діяльності на навколишнє середовище або брали участь у їх підготовці.

2) Спеціалізованими установами та організаціями Міністерство охорони навколишнього природного середовища України - Українським науковим центром охорони вод, Українським науковим центром екології моря, Міжвідомчим екологічним центром, а також тими, що працюють на замовлення Міністерства - Українським науковим центром технічної екології та іншими - за офіційними дорученнями Мінекобезпеки чи його місцевих органів, які повинні затверджувати підготовлені ними висновки, як висновки державної екологічної експертизи.

3) Спеціально створюваними комісіями Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і його органів на місцях (в тому числі - спільно з органами та установами Міністерства охорони здоров’я України) із залученням представників органів державної виконавчої влади, спеціалістів науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ та організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експертів міжнародних організацій.

4) Самостійно, еколого-експертними підрозділами Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органів на місцях, без попередньої оцінки іншими організаціями, створення комісій і залучення представників інших установ і закладів.

Вибір конкретного шляху проведення державної екологічної експертизи в кожному окремому випадку здійснюється керівництвом еколого-експертних підрозділів Міністерство охорони навколишнього природного середовища України і його місцевих органів.

Незалежно від шляху проведення державної екологічної експертизи, еколого-експертні підрозділи повинні (у випадках, коли йдеться про об’єкти, які можуть негативно впливати на здоров’я людей) враховувати висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи Міністерства охорони здоров’я України, що проводиться експертними підрозділами закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем, для здійснення взаємного погодження підходів до оцінки тієї чи іншої документації, співпрацювати з ними в будь-якій іншій взаємоприйнятній формі з метою забезпечення узгодженості позицій органів Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Міністерства охорони здоров’я України.

У випадку проведення повторної екологічної експертизи з об’єктів, що раніше одержали позитивний висновок державної екологічної експертизи слід враховувати:

• зміни умов природокористування спеціально уповноваженим на те державним органом в галузі охорони навколишнього середовища;

• доробку об’єктів державної екологічної експертизи за зауваженнями проведеної раніше державної екологічної експертизи;

• внесення змін в документацію після отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи.

• реалізацію об’єкту державної екологічної експертизи з відступами від документації, що одержала позитивний висновок державної екологічної експертизи і у разі внесення до неї змін;

• закінчення терміну дії позитивного висновку державної екологічної експертизи.

Не менш важливим, ніж підстави, для еколого-правової практики є те, як визначають умови проведення екологічної експертизи. Ті раніше не регламентувались у законодавчих актах, закріплені тепер в Законі України “Про екологічну експертизу”. Не дуже заглиблюючись у подробиці, до таких умов згідно із законом можна віднести:

• відповідність форми і зміст матеріалів, що відповідають, встановленим вимогам і порядку проведення державної екологічної експертизи;

• наявність у складі тих, хто представляє документацію матеріалів ОВНС, необхідних позитивних висновків або документів, узгоджених відповідними органами (відомствами);

• матеріалів обговорень об’єкту екологічної експертизи з громадськістю;

• попередня оплата екологічної експертизи замовником документації тощо.

Всі вище перелічені умови організації і проведення екологічної експертизи застосовуються як у разі державної, так і громадська екологічна експертиза.

В указаних, а також інших нормативно-методичних документах, а також зауваженнях практиків, ці умови, а також порядок обліку природних, соціально-економічних і інших чинників при проведенні екологічної експертизи регламентуються і розглядаються детальніше. Рекомендується представляти на державну екологічну експертизу матеріали, що враховують наступні аспекти:

• інформацію про природне середовище (природні умови) і про господарське використання території, про природоохоронні об’єкти, про кількісні показники стану компонентів екосистем;

• оцінку існуючого екологічного стану (ситуації) територій;

• відомості про економічний потенціал, соціальне середовище і здоров’я населення;

• дані про характер планованої діяльності і види впливу на навколишнє середовище;

• обмеження за користуванням природним середовище або природними ресурсами;

• прогноз змін природного середовища при реалізації проектних рішень;

- оцінку наслідків впливу об’єктів на природне середовище і населення;

- характеристику й оцінку ефективності природоохоронних та інших заходів з попередження і зниження негативного впливу об’єкту або діяльності.

Аспекти, що враховують при проведенні екологічної експертизи, а також екологічні вимоги більш детально розглядаються в наступному розділі.

Для уніфікації процедур екологічного обґрунтування, ОВНС і державної екологічної експертизи Міністерство охорони навколишнього природного середовища України розробили спеціальний перелік рекомендованих до використання нормативних документів.