- •1.2.2. Міжнародні та технічні документи (екологічна експертиза)
- •1.3. Теоретичні основи екологічної експертизи
- •1.3.2. Завдання та принципи екологічної експертизи
- •Питання для самоперевірки до модуля 1
- •Модуль 2. Організація проведення екологічної експертизи в Україні
- •1.4. Порядок організації і процедура проведення екологічної експертизи
- •1.4.1. Загальні вимоги до змісту документів і матеріалів, що подаються на екологічну експертизу
- •1.4.2. Організація проведення державної екологічної експертизи
- •С хема 1.1. Порядок проведення екологічної експертизи (eе) (якщо потрібна дее)
- •1.4.3. Порядок роботи експертної комісії
- •1.4.4. Оформлення висновку державної екологічної експертизи
- •1.4.5. Звітність з питань організації і проведення державної екологічної експертизи
- •1.4.6. Повторна державна екологічна експертиза
- •1.5. Екологічні вимоги, що враховуються при проведенні екологічної експертизи та овнс
- •1.6. Інші види та типи екологічної експертизи
- •1.6.1. Інші види екологічної експертизи
- •1.6.2. Експертиза екологічних ситуацій на певних територіях
- •1.6.3. Екологічна експертиза діючих об’єктів та комплексів
- •1.6.4. Екологічна експертиза документації з впровадження нової техніки і технології
- •1.6.5. Екологічна експертиза нових матеріалів та речовин
- •Питання для самоперевірки до модуля 2
- •Теми рефератів
- •2.1.1. Порядок виконання та підготовки матеріалів овнс
- •2.2. Структура овнс і метод організації матеріалу
- •2.3 Оцінка впливу на навколишнє середовище
- •Питання для самоперевірки до модуля 3
- •3.1.1. Об’єкти та суб’єкти екологічної оцінки
- •3.2. Еколо-аудиторська діяльність
- •3.3. Види екологічного аудиту
- •3.3.1. Екологічний аудит виробничих об’єктів
- •3.3.2.Екологічний аудит територій
- •3.3.3. Екологічний консалтинг
- •3.4. Права і обов’язки екоаудиторів і еколого-аудиторських організацій та замовників екологічного аудиту
- •3.5. Обов’язкове проведення екологічного аудиту
- •3.5.1. Екологічна заява
- •3.5.2. Реєстрація промислових ділянок
- •3.6. Управління в сфері екологічного аудиту
- •3.7. Порядок проведення екологічного аудиту
- •3.7.1. Еколого-аудиторський звіт
- •3.7.2. Аудиторський висновок
- •Питання для самоперевірки модуля 4
- •Теми рефератів
- •Словник екологічних термінів
- •Список використаних джерел
- •Додатки
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні
- •Стаття 6. Основні принципи екологічної експертизи
- •Стаття 7. Об’єкти екологічної експертизи
- •Стаття 8. Загальні вимоги щодо проведення екологічної експертизи
- •Стаття 9. Суб’єкти екологічної експертизи
- •Стаття 10. Гласність екологічної експертизи
- •Стаття 11. Участь громадськості в процесі екологічної експертизи
- •Розділ II форми екологічної експертизи Стаття 12. Форми екологічної експертизи
- •Стаття 13. Державна екологічна експертиза
- •Стаття 14. Об’єкти державної екологічної експертизи
- •Стаття 15. Спеціальні вимоги до документації на об’єкти державної екологічної експертизи
- •Стаття 16. Громадська екологічна експертиза
- •Стаття 21. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі екологічної експертизи
- •Стаття 22. Компетенція Уряду Автономної Республіки Крим у галузі екологічної експертизи
- •Стаття 23. Компетенція місцевих Рад у галузі екологічної експертизи
- •Стаття 24. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі екологічної експертизи
- •Стаття 25. Компетенція статутних органів об’єднань громадян та інших громадських формувань у галузі екологічної експертизи
- •Стаття 26. Експертні та консультативні ради екологічної експертизи
- •Стаття 29. Обов’язки експерта екологічної експертизи
- •Стаття 30. Гарантії незалежності експерта екологічної експертизи
- •Розділ V права та обов’язки замовників екологічної експертизи Стаття 31. Права замовників екологічної експертизи
- •Стаття 32. Обов’язки замовників екологічної експертизи
- •Розділ VI порядок проведення екологічної експертизи Стаття 33. Процедура проведення екологічної експертизи
- •Стаття 34. Умови і підстави проведення державної екологічної експертизи
- •Стаття 35. Заява про екологічні наслідки діяльності
- •Стаття 36. Вимоги до матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище
- •Стаття 37. Шляхи проведення державної екологічної експертизи
- •Стаття 38. Строки проведення державної екологічної експертизи
- •Стаття 39. Висновки державної екологічної експертизи
- •Стаття 40. Строк дії висновків державної екологічної експертизи
- •Стаття 41. Оголошення Заяви про проведення громадської екологічної експертизи
- •Стаття 42. Висновки громадської екологічної експертизи
- •Стаття 43. Зміст висновків екологічної експертизи
- •Стаття 44. Оскарження висновків державної екологічної експертизи
- •Стаття 45. Визнання висновків державної екологічної експертизи недійсними
- •Розділ IX міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи Стаття 51. Міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи
- •Завдання на розроблення матеріалів овнс
- •Перелік виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування
- •1. Енергетика
- •2. Виробництво та обробка металів
- •3. Промисловість по переробці мінеральної сировини .
- •4. Хімічна промисловість
- •5. Виробництво і обробка деревини
- •6. Сільське господарство і аквакультура.
- •8. Інші види діяльності
- •9. Управління відходами і стічними водами.
- •Позовна заява про визнання висновку державної екологічної експертизи № 105 від 10.08.03 р. Недійсним
- •Заява на державну екологічну експертизу
- •Інформація про отримання дозволу
- •Повідомлення про намір отримати дозвіл
- •Інформаційний запит
3.5. Обов’язкове проведення екологічного аудиту
Аудитором з питань екології (екоаудитор) може бути особа, яка має вищу освіту, кваліфікацію і фахові знання, практичний досвід у відповідній галузі не менше трьох років підряд на посадах аудитора, еколога, юриста, фінансиста або економіста, володіє навичками аналізу експертної інформації, методикою та стандартами еколого-аудиторської оцінки і має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.
Екоаудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, або створити аудиторську фірму, об’єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог Закону України “Про екологічний аудит” та інших законів України.
Екоаудиторам забороняється здійснювати аудит виробничих об'єктів в разі, якщо вони мають безпосереднє відношення до них шляхом одержання дивідендів від акцій і прибутків від застосування корпоративних прав.
Екоаудитором не може бути особа, що має непогашену судимість за економічні злочини.
Еколого-аудиторською діяльністю має право займатись юридична особа, створена на основі будь-яких форм власності, для провадження виключно еколого-аудиторської діяльності.
Еколого-аудиторська діяльність може провадитись також іншими юридичними особами за наявності в їх кадровому складі провідного аудитора з питань екології, який виконує функції керівництва цією організацією.
Загальний розмір частки власності засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, що не є екоаудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків.
Еколого-аудиторській організації дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо в ній працює хоча б один екоаудитор.
Керівництво еколого-аудиторської організації може здійснюватись виключно провідним екоаудитором.
Незалежність аудиторів з питань екології забезпечується:
- забороною втручання будь-кого в проведення екологічного аудиту, крім випадків порушення аудиторами з питань екології вимог законодавства;
- конфіденційністю проведення екологічного аудиту;
- захистом прав виконавців екологічного аудиту у встановленому законодавством порядку.
З метою перевірки та оцінки діяльності підприємств, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності, а також джерел підвищеної екологічної небезпеки здійснюється обов’язковий екологічний аудит, спрямований на встановлення відповідності стану об’єкту екологічного аудиту вимогам та нормам екологічної безпеки, оцінку сукупного шкідливого впливу об’єкту на навколишнє природне середовище і забезпечення превентивних заходів по усуненню (зменшенню) негативного шкідливого впливу.
Проведення екологічного аудиту є обов’язковим для:
1) еколого-небезпечних об’єктів і підприємств, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
2) військових, оборонних та інших об’єктів, що становлять державну таємницю та які мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, або потенційно здатні негативно впливати на стан навколишнього середовища та здоров’я населення;
3) приватизації юридичних осіб, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України;
4) банкрутства юридичних чи фізичних осіб, які здійснюють екологічно небезпечні види діяльності, перелік яких затверджено Кабінетом Міністрів України;
5) проведення екологічного страхування з метою визначення ставок чи розмірів страхових платежів і/або відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства;
6) надання підприємствам, незалежно від форми власності, безповоротної допомоги з державних екологічних фондів;
7) оцінювання діяльності, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій і стихійних лих;
8) реалізації національних, державних, галузевих, регіональних екологічних програм та природоохоронних заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України;
9) у випадку прийняття відповідного рішення державними органами щодо продовження дії ліцензії, дозволів, виданих підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які здійснюють експлуатацію екологічно-небезпечних об’єктів, а також при задоволенні екологічних заяв підприємств, організацій, громадян для внесення виробничих ділянок в державний реєстр та маркування про високий екологічний стандарт продукції;
10) виконання міжнародних зобов’язань України у сфері раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки;
11) інших, встановлених законодавством, випадках.
Виконавцем проведення обов’язкового екологічного аудиту є посадові особи центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його територіальних органів, наділені спеціальними повноваженнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, а також уповноважені посадові особи служби екологічної безпеки Збройних Сил України. Виконавцем проведення обов’язкового екологічного аудиту є спеціально уповноважені посадові особи територіальних управлінь екологічної безпеки та Фонду держмайна. Виконавцем проведення обов’язкового екологічного аудиту можуть бути незалежні аудитори з питань екології, аудиторські організації з питань екології та інші організації, за наявності в їх кадровому складі провідного аудитора з питань екології, які стали переможцями конкурсу на проведення екологічного аудиту, а також спеціально уповноважені посадові особи територіальних управлінь екологічної безпеки, за умови прийняття відповідного рішення керівним органом з управління екологічної безпеки.
Джерелом фінансування проведення обов’язкового екологічного аудиту є частина Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, яка щороку встановлюється Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту державного бюджету України на основі пропозицій, поданих центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Фінансування проведення обов’язкового екологічного аудиту надається на тендерній основі у вигляді грантів, сума яких встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів окремо по кожному об’єкту екологічного аудиту, виходячи з характеру і складності об’єкта аудиту.
В разі необхідності, центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів може бути оголошено конкурс на проведення екологічного аудиту і по іншим пунктам джерелом фінансування якого є частина Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.
Джерелом фінансування проведення обов’язкового екологічного аудиту є власні кошти замовника.
