
- •1.2.2. Міжнародні та технічні документи (екологічна експертиза)
- •1.3. Теоретичні основи екологічної експертизи
- •1.3.2. Завдання та принципи екологічної експертизи
- •Питання для самоперевірки до модуля 1
- •Модуль 2. Організація проведення екологічної експертизи в Україні
- •1.4. Порядок організації і процедура проведення екологічної експертизи
- •1.4.1. Загальні вимоги до змісту документів і матеріалів, що подаються на екологічну експертизу
- •1.4.2. Організація проведення державної екологічної експертизи
- •С хема 1.1. Порядок проведення екологічної експертизи (eе) (якщо потрібна дее)
- •1.4.3. Порядок роботи експертної комісії
- •1.4.4. Оформлення висновку державної екологічної експертизи
- •1.4.5. Звітність з питань організації і проведення державної екологічної експертизи
- •1.4.6. Повторна державна екологічна експертиза
- •1.5. Екологічні вимоги, що враховуються при проведенні екологічної експертизи та овнс
- •1.6. Інші види та типи екологічної експертизи
- •1.6.1. Інші види екологічної експертизи
- •1.6.2. Експертиза екологічних ситуацій на певних територіях
- •1.6.3. Екологічна експертиза діючих об’єктів та комплексів
- •1.6.4. Екологічна експертиза документації з впровадження нової техніки і технології
- •1.6.5. Екологічна експертиза нових матеріалів та речовин
- •Питання для самоперевірки до модуля 2
- •Теми рефератів
- •2.1.1. Порядок виконання та підготовки матеріалів овнс
- •2.2. Структура овнс і метод організації матеріалу
- •2.3 Оцінка впливу на навколишнє середовище
- •Питання для самоперевірки до модуля 3
- •3.1.1. Об’єкти та суб’єкти екологічної оцінки
- •3.2. Еколо-аудиторська діяльність
- •3.3. Види екологічного аудиту
- •3.3.1. Екологічний аудит виробничих об’єктів
- •3.3.2.Екологічний аудит територій
- •3.3.3. Екологічний консалтинг
- •3.4. Права і обов’язки екоаудиторів і еколого-аудиторських організацій та замовників екологічного аудиту
- •3.5. Обов’язкове проведення екологічного аудиту
- •3.5.1. Екологічна заява
- •3.5.2. Реєстрація промислових ділянок
- •3.6. Управління в сфері екологічного аудиту
- •3.7. Порядок проведення екологічного аудиту
- •3.7.1. Еколого-аудиторський звіт
- •3.7.2. Аудиторський висновок
- •Питання для самоперевірки модуля 4
- •Теми рефератів
- •Словник екологічних термінів
- •Список використаних джерел
- •Додатки
- •Розділ I загальні положення Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні
- •Стаття 6. Основні принципи екологічної експертизи
- •Стаття 7. Об’єкти екологічної експертизи
- •Стаття 8. Загальні вимоги щодо проведення екологічної експертизи
- •Стаття 9. Суб’єкти екологічної експертизи
- •Стаття 10. Гласність екологічної експертизи
- •Стаття 11. Участь громадськості в процесі екологічної експертизи
- •Розділ II форми екологічної експертизи Стаття 12. Форми екологічної експертизи
- •Стаття 13. Державна екологічна експертиза
- •Стаття 14. Об’єкти державної екологічної експертизи
- •Стаття 15. Спеціальні вимоги до документації на об’єкти державної екологічної експертизи
- •Стаття 16. Громадська екологічна експертиза
- •Стаття 21. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі екологічної експертизи
- •Стаття 22. Компетенція Уряду Автономної Республіки Крим у галузі екологічної експертизи
- •Стаття 23. Компетенція місцевих Рад у галузі екологічної експертизи
- •Стаття 24. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі екологічної експертизи
- •Стаття 25. Компетенція статутних органів об’єднань громадян та інших громадських формувань у галузі екологічної експертизи
- •Стаття 26. Експертні та консультативні ради екологічної експертизи
- •Стаття 29. Обов’язки експерта екологічної експертизи
- •Стаття 30. Гарантії незалежності експерта екологічної експертизи
- •Розділ V права та обов’язки замовників екологічної експертизи Стаття 31. Права замовників екологічної експертизи
- •Стаття 32. Обов’язки замовників екологічної експертизи
- •Розділ VI порядок проведення екологічної експертизи Стаття 33. Процедура проведення екологічної експертизи
- •Стаття 34. Умови і підстави проведення державної екологічної експертизи
- •Стаття 35. Заява про екологічні наслідки діяльності
- •Стаття 36. Вимоги до матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище
- •Стаття 37. Шляхи проведення державної екологічної експертизи
- •Стаття 38. Строки проведення державної екологічної експертизи
- •Стаття 39. Висновки державної екологічної експертизи
- •Стаття 40. Строк дії висновків державної екологічної експертизи
- •Стаття 41. Оголошення Заяви про проведення громадської екологічної експертизи
- •Стаття 42. Висновки громадської екологічної експертизи
- •Стаття 43. Зміст висновків екологічної експертизи
- •Стаття 44. Оскарження висновків державної екологічної експертизи
- •Стаття 45. Визнання висновків державної екологічної експертизи недійсними
- •Розділ IX міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи Стаття 51. Міжнародне співробітництво в галузі екологічної експертизи
- •Завдання на розроблення матеріалів овнс
- •Перелік виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування
- •1. Енергетика
- •2. Виробництво та обробка металів
- •3. Промисловість по переробці мінеральної сировини .
- •4. Хімічна промисловість
- •5. Виробництво і обробка деревини
- •6. Сільське господарство і аквакультура.
- •8. Інші види діяльності
- •9. Управління відходами і стічними водами.
- •Позовна заява про визнання висновку державної екологічної експертизи № 105 від 10.08.03 р. Недійсним
- •Заява на державну екологічну експертизу
- •Інформація про отримання дозволу
- •Повідомлення про намір отримати дозвіл
- •Інформаційний запит
3.6. Управління в сфері екологічного аудиту
Кабінет Міністрів України в сфері екологічного аудиту:
1) призначає проведення обов’язкового екологічного аудиту небезпечних екологічних об’єктів і комплексів, негативний вплив яких на стан навколишнього природного середовища поширюється або може поширюватися за межі однієї області, або за межі Автономної Республіки Крим;
2) призначає проведення екологічного аудиту військових та оборонних об’єктів;
3) призначає проведення обов’язкового екологічного аудиту національних, державних, галузевих, регіональних екологічних програм та природоохоронних заходів;
4) затверджує перелік видів діяльності і об’єктів, що мають підвищену екологічну небезпеку;
5) визначає ліміт відрахування коштів на проведення обов’язкового екологічного аудиту з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища при підготовці проекту державного бюджету;
6) здійснює інші функції в сфері екологічного аудиту в межах своєї компетенції.
Місцеві Ради у межах відповідної території в порядку, встановленому законодавчими актами:
1) приймають рішення і організують при необхідності проведення екологічного аудиту;
2) визначають граничні розміри відрахувань на проведення екологічного аудиту з відповідних позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;
3) сприяють інформуванню населення про результати екологічного аудиту;
4) здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про екологічний аудит;
5) вирішують інші питання в сфері екологічного аудиту в межах своєї компетенції.
До ведення центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України та його органів на місцях відноситься:
1) затвердження у встановленому порядку нормативних актів і розробка інструктивно-методичних матеріалів в сфері екологічного аудиту;
2) підготовка пропозицій і фінансового обґрунтування грантів на проведення обов’язкового екологічного аудиту небезпечних екологічних об’єктів і комплексів, негативний вплив яких на стан навколишнього природного середовища поширюється або може поширюватися за межі однієї області, або за межі Автономної Республіки Крим та проведення обов’язкового екологічного аудиту національних, державних, галузевих, регіональних екологічних програм та природоохоронних заходів;
3) визначає терміни та умови проведення обов’язкового екологічного аудиту;
4) організовує підготовку та проведення тендерів для отримання грантів на здійснення обов’язкового екологічного аудиту;
5) здійснення заходів для забезпечення еколого-аудиторських установ і організацій висококваліфікованими спеціалістами, удосконаленню аудиторської діяльності, форм і методів еколого-аудиторського експертного аналізу і оцінки об’єктів екологічного аудиту;
6) узагальнення практики проведення екологічного аудиту, застосування новітніх форм і методів еколого-аудиторського експертного аналізу і оцінки;
7) ведення офіційного державного добровільного реєстру промислових ділянок, які відповідають нормам екологічної безпеки, на основі поданих екологічних заяв;
8) розробка на основі міжнародних стандартів вимог і критеріїв, відповідність яким дає право на внесення промислової ділянки до офіційного реєстру;
9) здійснення інших функцій в сфері екологічного аудиту відповідно до законодавства України.
Аудиторська палата України в сфері екологічного аудиту:
1) здійснює сертифікацію аудиторів з питань екології;
2) затверджує стандарти екологічного аудиту та процедури окремих типів природоохоронних та спеціальних екологічних аудитів;
3) здійснює ведення Реєстру еколого-аудиторських організацій і аудиторів з питань екології;
4) у відповідності з міжнародними стандартами розробляє і затверджує кваліфікаційні вимоги для сертифікації аудиторів з питань екології;
5) затверджує порядок оформлення офіційних документів за результатами надання еколого-аудиторських послуг;
6) затверджує список офіційно акредитованих аудиторів з питань екології, регулярно його уточнює, переглядає і опубліковує.
Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти екологічного аудиту обов’язкові для дотримання екологоаудиторськими організаціями, аудиторами з питань екології та іншими організаціями, які мають право на здійснення еколого-аудиторської діяльності.
Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) екоаудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Ступінь відповідності кваліфікаційним вимогам кандидатів в аудитори з питань екології визначається шляхом проведення відповідної письмової або усної атестації (іспиту). За підсумком проведеної атестації Аудиторська палата приймає відповідне рішення.
Особи, що не здали іспит, мають право вдруге здати його не раніше, ніж через рік після ухвалення рішення Аудиторською палатою України. Термін дії сертифікату не може перевищувати п’ятьох років.
В разі, якщо аудитор з питань екології не проваджує еколого-аудиторську діяльність протягом двох років, він автоматично позбавляється права здійснювати екологічний аудит і для продовження цієї діяльності має повторно пройти процедуру сертифікації.