2.3 Оцінка впливу на навколишнє середовище

При оцінці впливів на навколишнє природне середовище виділяють такі документи:

• геологічне середовище;

• повітряне середовище;

• мікроклімат;

• водне середовище;

• ґрунт;

• рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти.

Розглядаються тільки ті компоненти і об’єкти навколишнього середовища, на які впливає проектована діяльність, а також ті, сучасний стан яких не відповідає нормативному. Для кожного компонента навколишнього природного середовища, що розглядаються, наводяться:

• обґрунтування необхідності його характеристики;

• перелік впливів, які ранжуються за масштабом і значенням наслідків та їх характеристика, що включає якісні параметри, рівень небезпеки;

• обґрунтування меж зон впливів проектованої діяльності;

• характеристика ретроспективного, сучасного і прогнозованого станів та їх оцінювання відносно фонових і нормативних показників з урахуванням можливих аварійних ситуацій;

• обґрунтування заходів щодо попередження або обмеження впливів, оцінювання їх ефективності та характеристика залишкових впливів.

Результати аналізу і оцінки стану та змін компонентів природного середовища відображаються на ситуаційній схемі та картографічному матеріалі.

2.3.1. Оцінка впливу на атмосферу

Оцінка впливів на повітряний басейн підлягають аналізу впливи приоритетних і специфічних забруднюючих речовин, що містяться у викидах об’єктів проектованої діяльності, з урахуванням фонових концентрацій у межах зон їх впливів:

• наводяться їх кількісні характеристики;

• враховуються впливи, що мають підсумовуватися;

• наводяться результати розрахунків приземних концентрацій;

• враховуються можливі аварійні ситуації та несприятливі -метеорологічні умови;

• обґрунтовуються рівні гранично допустимих викидів і заходи щодо попереджання або зменшення утворення і виділення забруднюючих атмосферу речовин.

Наводиться аналіз впливів теплових викидів, шуму, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань і обґрунтовуються заходи щодо їх попередження або зменшення.

Атмосфера – один з елементів навколишнього середовища, який завжди схильний до впливу людської діяльності. Наслідки такого впливу залежить від багатьох чинників і є зміною клімату й хімічного складу атмосфери. Ці зміни, байдужі для самої атмосфери, є істотним чинником впливу на біотичну складову середовища, зокрема на людину.

Атмосфера або повітряне середовище, оцінюється в двох аспектах.

1. Клімат і його можливі зміни як під впливом природних причин, так і під впливом антропогенних дій взагалі (макроклімат) і даного проекту зокрема (мікроклімат). Ці оцінювання допускають також прогноз можливого впливу кліматичних змін на здійснення проектного виду антропогенної діяльності.

2.Забруднення атмосфери, оцінювання якого проводиться за структурною схемою. Спочатку оцінюється можливість забруднення атмосфери за допомогою одного з комплексних показників: потенціал забруднення атмосфери (ПЗА), розсіююча здатність атмосфери (РЗА) тощо. Потім проводиться оцінювання існуючого рівня забруднення атмосфери в даному регіоні. Висновки кліматично-метеорологічних особливостей і початкове забруднення атмосфери спираються на, перш за все, дані регіонального Укргідромету, у меншій мірі - на дані санітарно-епідеміологічної служби і спеціальних аналітичних інспекцій, а також на інші літературні джерела. І, нарешті, на підставі отриманих оцінювань і даних про конкретні викиди в атмосферу проектного об’єкту розраховуються прогнозні оцінки забруднення атмосфери з використанням спеціальних комп’ютерних програм (“Еколог”, “Гарант”, “Ефір” і ін.), які дозволяють не тільки розрахувати рівні потенційного забруднення атмосфери, але і отримати картосхеми полів концентрацій і дані впливу забруднюючих речовин на підстилаючу поверхню.

Критерієм оцінювання рівня забруднення атмосфери є гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин. Виміряні або розраховані концентрації забруднюючих речовин в повітрі порівнюються з ГДК і, таким чином, забруднення атмосфери вимірюється у величинах (частках) ГДК (табл.2.3.).

Таблиця 2.3.

Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовій у атмосферному повітрі

Інгредієнт	ГДК середньодобова, мг/м3	ГДК максимальноразова, мг/м3	Клас небезпеки	Код речовини	Коефіцієнт відносної агресивності Аі, умовн.т/т
1	2	3	4	5	6
Діоксид сульфуру	0.05	0.5	3	00330	22
Діоксид нітрогену	0.04	0.085	2	00301	41.1
Оксид нітрогену	0.06	0.4	3	00304	8.3
Оксид карбону	3.0	5.0	4	00337	1
Аміак	0.04	0.2	4	00303	10.4
Сірчана кислота	0.1	0.3	2	00322	49
Зварювальна аерозоль	0.15	0.5	3	02902	25
Продовження табл. 2.3.
Мідь та ії оксиди	0.002	0.2	2	00146	155
Ртуть	0.0003	0.003	1	00183	31625
Свинець та його сполуки	0.0003	0.001	1	00184	41.5
Хром (CrO3)	0.0015	0.0015	2	00203	10000
Оксиди заліза	0.04	0.4	3	00123	-
Оксиди алюмінію	0.01	0.1	2	00101	65.8
Азотна кислота	0.15	0.4	2	00302	17.8
HCl (газ)	0.2	0.2	2	00316	15.4
HCN (газ)	0.2	0.2	2	00317	282
Миш’як	0.003	0.03	2	00325	7070
Вуглець (С)	0.15	0.05	3	00328	41.5
Діоксид селену	0.00005	0.0001	1	00329	6928
HF (газ)	0.005	0.02	2	00342	632
Бензол	0.1	1.5	2	00602	11.0
Ксилол	0.2	0.2	3	00616	2.4
Толуол	0.6	0.6	3	00621	3.2
Стирол	0.002	0.04	2	00620	62.2
Бенз|а|пірен	0	0.00001	1	00703	12.6  105
Нафталін	0.03	0.03	4	00708	63.2
Дихлоретан	1.0	3.0	2	00856	2.9
і-Пропанол	0.6	0.6	3	01051	3.2
Метанол	0.5	1.0	3	01052	4.9
н-Пропанол	0.3	0.3	3	01054	4.5
Етанол	5.0	5.0	4	01061	0.1
Фенол	0.03	0.01	2	01071	309.6  310
Бутилацетат	0.1	0.1	4	01210	1.7
Етилацетат	0.1	0.1	4	01240	1.7
Ацетон	0.35	0.35	4	01401	5.6
Сірководень	0	0.08	2	00333	-
Оцтова кислота	0.06	0.2	3	01555	16.9
Бензин	1.5	5.0	4	02004	0.7
Сполуки ніколю	0.001	0.01	2	00163	1732
Етилцелозольв	-	0.7	3	01246	0
Уайт-спіріт	-	1.0	4	02752	2.3
Акрілонітріл	0.03	0.3	2	02001	63.2
Сольвент	-	0.2	4	02750	1.7
Зола сланцю	0.1	0.3	3	02903	-
Мазутна смола ТЕЦ	0.002	0.02	2	02904	-
Продовження табл. 2.3.
Пил, з SiO2	0.05	0.15	3	02907	83.2
Пил гіпсу	0	0.05	0	02914	41.5
Пил цементу	0.02	0.2	3	02918	45
Пил білкова	0	0.01	0	02911	-
Кістковий пил	0	0.01	0	02912	-
Бавовняний пил	0.05	0.2	3	02917	58.8
Вінілацетат	0.15	0.15	3	01213	3.5
Зола вугілля	0.02	0.05	2	00194	60
Луг (NaOH)	0	0.01	2	00150	98.0
Пил абразивний та металевий	-	0.4	3	10431	45
Бутаном	0.1	0.1	3	01042	7.7
Акролеїн	0.03	0.03	2	01301	-
Оксид цинку	0.05	0.5	3	00207	70.5
Сполуки хрому (Cr3+)	0	0.01	3	00228	0
Формальдегід	0.003	0.035	2	01325	240
Сірковуглець	0.05	0.03	2	00334	-
Пил деревини	0	0.01	0	10293	-
Діоксид марганцю	0.01	0.01	3	00143	2768

Не слід плутати концентрації забруднюючих речовин в атмосфері з їх викидами в атмосферу. Концентрація - це речовини в одиниці об’єму (маси), а викид – маса речовини, що надійшла в одиницю часу (тобто “доза”). Викид не може бути критерієм забруднення атмосфери, оскільки забруднення повітря залежить не тільки від величини (маси) викиду, але і від ряду інших чинників (метеопараметрів, висоти джерела викиду тощо).

Прогнозне оцінювання - забруднення атмосфери використовуються в інших розділах ОВНС для прогнозу наслідків стану інших чинників від впливів забрудненої атмосфери (забруднення підстилаючої поверхні вегетація рослинності, захворюваність населення тощо).

Оцінювання стану атмосфери при проведенні екологічної експертизи засноване на інтегральному оцінюванні забруднення повітряного басейну досліджуваної території, для визначення якої використовується система прямих, непрямих індикаторних критеріїв. Оцінювання якості атмосфери (перш за все, рівня її забруднення) досить добре розроблено і базується на великому пакеті нормативних і директивних документів, що використовують прямі моніторингові методи вимірювання параметрів середовища, а також непрямі розрахункові методи і критерії оцінювання.

Прямі критерії оцінювання. Основними критеріями стану забруднення повітряного басейну є величини гранично допустимих концентрацій (ГДК). При цьому слід враховувати, що атмосфера займає особливе положення у екосистемі, будучи середовищем перенесення техногенних речовин-забруднювачів і найбільш динамічної з усіх складових абіотичних її компонентів. Тому для оцінювання забруднення атмосфери застосовуються диференційовані за часом оцінки показники: максимально разові ГДКмр (для короткострокових ефектів) і середньодобові ГДКсд, а також середньорічні ГДКср (для тривалої дії).

Забруднюючі речовини в повітряному басейні за ймовірністю їх несприятливого виливу на здоров’я населення ділять на 4 класи:

1-й - надзвичайно небезпечні;

2-й - високо небезпечні;

3-й - помірно небезпечні;

4-й - мало небезпечні.

Звичайно використовуються фактичні максимально разові, середньодобові і середньорічні ГДК, порівнюючи їх з фактичними концентраціями забруднюючих речовин в атмосфері за останні декілька років, але не менше, ніж за 2 роки.

Іншим важливим критерієм оцінювання сумарного забруднення атмосферного повітря (різними речовинами за середньорічними концентраціями) є величина комплексного показника (Р), дорівнює кореню квадратному з суми квадратів концентрацій речовин різних класів небезпеки, нормованих за ГДК і приведених до концентрацій речовин 3-го класу небезпеки.

Найбільшим та інформативним показником забруднення повітря - є КІЗА - комплексний індекс середньорічного забруднення атмосфери. Ранжування за класами стану атмосфери виконано у відповідності з класифікацією рівнів забруднення за чотирибальною шкалою, де:

• клас “норми” відповідає рівню забруднення повітря нижче середнього за містами країни;

• клас “ризику” дорівнює середньому рівню;

• клас “кризи”- вище середнього рівня;

• клас “біди” - значно вище середнього рівня.

КІЗА звичайно застосовується для порівняння забруднення атмосфери різних ділянок досліджуваної території (міст, районів тощо) і для оцінювання тимчасової (багаторічної) тенденції зміни стану забруднення атмосфери.

Ресурсний потенціал території атмосфери визначається її здатністю до розсіювання і виведення домішок, співвідношенням фактичного рівня забруднення і величиною ГДК. Оцінка розсіюючої здатності атмосфери заснована на величині таких комплексних кліматичних і метеорологічних показників, як потенціал забруднення атмосфери й параметр споживання повітря. Ці характеристики визначають особливості формування рівнів забруднення залежно від метеоумови які сприяють накопиченню і виведенню домішок з атмосфери.

ПЗА - комплексна характеристика повторюваності метеорологічних умов, несприятливих для розсіювання домішок в повітряному басейні. В Україні виділено 5 класів ПЗА, характерних для міських умов, в залежності від повторюваності приземних інверсій і застосуванні слабких вітрів і тривалості туманів.

Параметр споживання повітря (СП) є об’ємом чистого повітря, необхідний для розбавлення викидів забруднюючих речовин до рівня середньої допустимої концентрації. Цей параметр особливо важливий при управлінні якістю повітряного середовища в разі встановлення природокорисного режиму колективної відповідальності (принцип “міхура”) при ринкових відносинах. На основі даного параметру об’єм викидів встановлюється для цілого регіону, а вже потім для підприємств, що розташовані на його території, спільно знаходять найвигідніший для них спосіб забезпечити цей об’єм, зокрема через торгівлю правами на забруднення.

Оцінювання ресурсного потенціалу атмосфери проводиться з обліком гігієнічного обґрунтування комфортності клімату території, можливості використання території в рекреаційних і селітебних цілях. Важливою початковою складовою при цьому є фізіолого-гігієнічна класифікація погоди (тобто поєднання таких метеофакторів як температура і вологість повітря, сонячна радіація тощо) холодного і теплого періодів року.

Як критерій для оцінювання оптимального розміщення джерел забруднення атмосфери і селітебних територій використовується величина резерву (дефіциту) розсіюючих властивостей атмосферного повітря (забруднюючими речовинами).

Атмосферне повітря прийнято розглядати як початкову ланку в ланцюжку забруднень природних середовищ і об’єктів. Ґрунти і поверхневі води можуть бути непрямими показниками її забруднення, а в окремих випадках, навпаки - бути джерелами вторинного забруднення атмосфери. Це визначає необхідність крім оцінювання забруднення безпосереднього повітряного басейну враховувати можливі наслідки взаємовпливу атмосфери і суміжних середовищ і отримання інтегрального (“змішаного” - опосередковано-прямого) оцінювання стану атмосфери.

Непрямими показниками оцінювання забрудненості атмосфери є інтенсивність надходження атмосферних домішок в результаті сухого осадження на ґрунтовий покрив і водні об’єкти, а також в результаті вимивання її атмосферними опадами. Критерієм оцінювання служить величина допустимих і критичних навантажень, виражених в одиницях густини, які випадають з обліком тимчасового інтервалу (тривалості) їх надходження.

Заключним етапом комплексного оцінювання стану забруднення атмосферною повітря є аналіз тенденцій динаміки техногенних процесів і оцінка їх можливих негативних наслідків в короткостроковому і довгостроковому аспекті на локальному і регіональному рівнях. При аналізі просторових особливостей і тимчасової динаміки наслідків впливу забруднення атмосфери на здоров’я населення і стан екосистем застосовується метод картографування (останнім часом побудови ГІС) з використанням набору картографічних матеріалів, характеризуючи природні умови регіону, включаючи наявність територій та об’єктів, які охороняються (заповідні тощо).

На думку деяких вчених, оптимальна система компонентів (елементів) інтегральною (комплексною оцінки - стану атмосфери повинні включати:

• оцінку рівня забруднення з санітарно-гігієнічних позицій (ГДК);

• оцінку ресурсного потенціалу атмосфери (ПЗА і СП);

• оцінку рівня впливу на певному середовищі (ґрунтово-рослинний і сніговий покрив, вода);

• тенденції та інтенсивності (швидкості) процесів антропогенного розвитку експериментальної природно-технічної системи для виявлення короткострокових і довгострокових ефектів дії;

• визначення просторового і тимчасового масштабів можливих негативних наслідків антропогенного впливу.

Враховуючи все вище згадане, при обґрунтуванні і оцінюванні впливу на атмосферу рекомендується розглядати наступне:

1.Характеристика існуючого і прогнозованого забруднення атмосферного повітря. Повинен проводитися розрахунок і аналіз очікуваного забруднення атмосферного повітря після введення проектного об’єкту в експлуатацію на межі СЗЗ, в житловій зоні, на тих природних територіях і об’єктах, які особливо охороняються та знаходяться в зоні впливу даного об’єкту.

2. Метеорологічні характеристики і коефіцієнти, що визначають умови розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі.

3. Параметри джерел викидів забруднюючих речовин, кількісні і якісні показники викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря при встановлених (нормальних) умовах експлуатації підприємств і максимального завантаження устаткування.

4. Обґрунтування даних про викиди забруднюючих речовин повинно зокрема містити перелік заходів щодо запобігання, і зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу і оцінювання рівня відповідності вживаних процесів, технологічного і пилогазоочисного устаткування нового рівня.

5. Характеристика можливих залпових викидів.

6. Перелік забруднюючих речовин і груп речовин, що мають шкідливий вплив.

7. Пропозиції встановлення нормативів граничне допустимих викидів.

8. Додаткові заходи щодо зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферу з метою досягнення нормативів ГДВ і рівня їх відповідності новому науково-технічному рівню.

9. Обґрунтування прийнятих розмірів СЗЗ (з врахуванням рози вітрів).

10. Перелік можливих аварій: при порушенні технологічного режиму, при стихійних лихах.

11. Аналіз масштабів можливих аварій, заходи щодо запобігання аварійних ситуацій і ліквідації їх наслідків.

12. Оцінювання наслідків, аварійного забруднення атмосферного повітря для людини і навколишнього середовища.

13. Заходи щодо регулювання викидів шкідливих речовин в атмосферному повітрі в періоди аномально несприятливих метеорологічних умов.

14. Організація контролю за забрудненням атмосферного повітря.

15. Об’єм природоохоронних заходів і оцінка вартості капітальних вкладень на компенсаційні заходи і заходи щодо захисту атмосферного повітря від забруднення, зокрема при аваріях і несприятливих метеорологічних умовах.

2.3.2. Оцінка впливу на поверхневі води

Оцінці впливу на водне середовище підлягають аналіз порушення гідрологічних і гідрогеологічних параметрів водних об’єктів і територій у зонах впливів проектованої діяльності, впливи на поверхневі та підземні води приоритетних і специфічних забруднюючих речовин, які надходять до водного середовища при скидах всіх видів стічних вод та фільтраційних витоків.

Результати аналізу повинні відображати розподіл оцінюваних показників по території та в контрольних створах, враховувати впливи, що підсумовуються, обґрунтовувати санітарні пропуски, гранично допустимі скиди і фільтраційні витоки.

Матеріали, які характеризують підземні води, містять загальні відомості про басейни підземних вод, потужність зон активного водообміну, розвиток горизонтів підземних вод, дані щодо їх господарського використання, перелік і опис пунктів гідрогеологічних спостережень та результати цих спостережень.

Оцінка впливів проектованої діяльності на підземні води виконується для ґрунтових вод і водоносних горизонтів, які використовують для пиття з господарською і лікувальною метою. При оцінці впливів розглядаються:

• морфометричні, гідродинамічні, фільтраційні та водно балансові параметри;

• якість вод, у тому числі фізичні, хімічні, санітарно-гігієнічні, токсикологічні, паразитологічні, радіоекологічні та інші характеристики.

• біологічні характеристики, включаючи видовий склад, чисельність, біомасу гідробіонітів і біопродуктивність (в тому числі рибопродуктивність, біоперешкоди тощо).

Обґрунтовуються заходи щодо відвернення або зменшення надходження до водного середовища забруднюючих речовин виснаження поверхневих і підземних водних ресурсів, погіршення стану вод і деградації угрупувань водних організмів. Розрахункові варіанти повинні охоплювати найменш сприятливі періоди і аварійні ситуації.

Одна з найгостріших екологічних проблем - стан поверхневих вод, тобто річок і озер. Проблема стану поверхневих вод має два аспекти: кількісний і якісний. І той, і інший аспект складають одну з найважливіших умов існування живих істот, в тому числі, особливо - людини. Хоча морські води є об’єктом, відмінним від поверхневих вод, проблеми впливу антропогенної діяльності на моря, багато в чому схожі з проблемами поверхневих вод.

Оцінювання якості поверхневих вод (перш за все, рівень їх забрудненості) відносно добре розроблене і базується на представницькому пакеті нормативних і директивних документів, що використовують прямі гідрохімічні й гідрологічні методи і критерії оцінки.

Оцінювання кількісних аспектів водних ресурсів (зокрема забруднення) переслідує двозначну мету. По-перше, необхідно оцінювати можливості задоволення потреб планованої діяльності в водних ресурсах, а по-друге, наслідки можливого вилучення забруднених ресурсів, що залишилися, для інших підприємств і життєдіяльності населення.

Для такого оцінювання необхідно виходити із знання гідрологічних особливостей і закономірностей режиму водних об’єктів, що є джерелами водопостачання, а також існуючі рівні водоспоживання й об’ємів водних ресурсів, що вимагаються для реалізації проекту. Останні включають також технологічну схему водоспоживання (безповоротне, оборотне, сезонне тощо) і є оцінкою прямого впливу планованої діяльності на кількість водних ресурсів.

Проте велике значення має також непрямий вплив, що позначається на гідрологічних характеристиках водних об’єктів. До непрямих впливів відносять порушення русел річок, змін поверхні водозбору (відкриття земель, вирубка лісів), підкачування (підтоплення) при будівництві або пониження рівня фунтових вод і багато чого іншого. Необхідно виявити і проаналізувати всі можливі види впливів і їх наслідків.

Найбільш розповсюдженим та істотним чином, обумовлюючі дефіцит водних ресурсів в багатьох регіонах, є забруднення водних джерел, про яке звичайно судять за даними режимних та інших спостережень служб моніторингу Укргідромету і інших відомств, контролюючих стан водного середовища.

Кожний водний об’єкт володіє властивою для нього природною гідрохімічною якістю, що є його початковою властивістю, яка формується під впливом гідрологічних і гідрохімічних процесів, що протікають в кожному водоймищі, а також інтенсивності його зовнішнього забруднення. Сукупний вплив цих процесів здатен як нейтралізувати шкідливі наслідки попадання у водоймища антропогенних забруднювачів (самоочищення водоймищ), так і привести до їх стійкого погіршення якості водних ресурсів (забруднення, засмічення, виснаження).

Здатність самоочищення кожного водного об’єкту, тобто кількість забруднюючих речовин, яке може бути “перероблене” і нейтралізоване водоймищем, залежить від різних факторів і підкоряється визначеними закономірностями (поступна кількість води, що розбавляє забруднені стоки, її температура, зміна цих показників за сезонами, якісний склад забруднюючих інгредієнтів тощо).

Таблиця 2.4.

Критерії оцінки забруднення поверхневих вод

Інгредієнти	ГДК, мг/л	Лімітуючий показник шкідливості
Амоній (NH4+) Нітрат-іон (NO3-) Нітрит-іон (NO2-) Нафта та нафтопродукти Феноли СПАС (аніоноактивні) Залізо (Fe3+) Мідь (Cu2+) Цинк (Zn2+) Хром (Cr3+) Хром (Cr6+) Нікель (Ni2+) Кобальт (Co2+) Свинець (Pb2+) Миш’як (As3+) Ртуть (Hg2+) Кадмій (Cd2+) Марганець (Mn2+) Фтор (F-) Ціаніди (CN-) Сульфіди (S2-) Роданіди (CNS-) ХОП і ДОП CH3SH C6H6 Фурфурол CH3OH CH2O Калій (K+) Кальцій (Ca2+) Магній (Mg2+) Натрій (Na+) Сульфати (SO42-) Хлориди (Cl-) Мінералізація	0.5 (0.39) 40 (9.1) 0.08(0.02) 0.05 0.001 0.1 0.5 0.001 0.01 0.5 0.001 0.01 0.01 0.03 0.055 0.0005 0.005 0.01 1.5 0.05 - 0.1 - 0.002 0.5 1.0 0.1 0.01 50.0 180.0 40.0 120.0 100.0 300.0 1000	Токсикологічний Санітарно-токсикологічний Токсикологічний Рибогосподарський Рибогосподарський Токсикологічний Органолептичний Токсикологічний Токсикологічний Органолептичний Санітарно-токсикологічний Токсикологічний Токсикологічний Санітарно-токсикологічний Токсикологічний Санітарно-токсикологічний Токсикологічний Токсикологічний Санітарно-токсикологічний Токсикологічний Загальносанітарний Санітарно-токсикологічний Токсикологічний Органолептичний Токсикологічний Органолептичний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Санітарно-токсикологічний Загальні вимоги

Мабуть, одним з головних чинників, що визначають можливі рівні забруднення водойм, крім їх природних властивостей, є початковий гідрохімічний стан, що виникає під впливом антропогенної діяльності. Прогнозне оцінювання стану забруднення водоймищ може бути отримане шляхом розрахунків існуючих рівнів забруднення і додаткових кількостей забруднюючих речовин, планованих до надходження від проектного об’єкту.

При цьому необхідно враховувати як прямі (безпосереднє скидання в водоймища), так і непрямі (поверхневий стік, внутрішньоґрунтовий стік, аерогенне забруднення тощо) джерела.

Основним критерієм забруднення води також є ГДК (табл. 2.4, 2.5,), серед яких розрізняють санітарно-гігієнічні (нормуються за впливом на здоров’я людини), і рибогосподарські, розроблені для захисту гідробіонтів (живих істот водних об’єктів).

Таблиця 2.5

Еколого-санітарна класифікація якості поверхневих вод

Показники	Клас якості води
	Гранично чиста	Чиста	Задовільно чиста	Забруд-нена	Брудна
1	2	3	4	5	6
Гідрофізичні: завислі речовини,мг/л прозорість, м	<5 >3	5-14 30.55	15-30 0.500.35	31-100 0.300.2	>100 <0.15
Гідрохімічні: NH4+, мг N2/л NO2-, мг N2/л NO3-, мг N2/л PO43-, мг P/л O2, % насичення БСК5, мг N2/л	<0.05 <0.007 <0.05 <0.005 100 <0.4	0.050.20 0.0070.03 0.050.50 0.0050.03 81100 0.41.2	0.210.50 0.0260.08 0.511.5 0.310.10 6180 1.32.1	0.512.5 0.0810.15 1.512.5 0.110.30 3160 2.27.0	>2.5 >0.15 >2.5 >0.30 <30 >7.0
Гідробіологічні: біомаса фіто-планктону, мг/л фітомаса нитчатих водоростей, кг/м2 валова продукція фітопланктону, г О2/м2 добу	<0.1 <0.1 <1.5	0.11.0 0.10.5 1.54.5	1.550 0.61.0 4.67.5	5.150.0 1.12.5 7.610.5	>50 >2.5 >10.5
бактеріологічні: чисельність бактерій планктону, млн/мл чисельність гетеротрофних бактерій, тис. кл/мл чисельність бактерій груп кишкової палички, тис. кл/мл	<0.3 <0.1 <0.003	0.31.5 0.11.0 0.0032.0	1.65.0 1.15.0 2.110.0	5.111.0 5.110.0 11.0100	>11.0 >10.0 >100

Основним джерелом інформації за гідрологічними і гідрохімічними властивостями водоймищ є матеріали спостережень, які здійснюються в мережі ЗДМСК (Загальнодержавна мережа спостереження та контролю Укргідромету) і в рамках формується ЄДСЕМ, що нині проводиться (єдиної державною системою екологічного моніторингу) України.

Крім вищезгаданих, важливе місце серед критеріїв екологічного оцінювання стану водних об’єктів займають індикаційні критерії оцінки. В останні роки біоіндикація (разом з традиційними хімічними і фізико-хімічними методами) набула достатньо широке поширення при оцінюванні якості поверхневих вод (табл.2.6.-2.8). Вона за функціональним станом (поведінки) теста-об’єктів (ракоподібні дафнії, водорості - хлорела, риби - гуппі) дозволяє ранжувати воду за класами станів (норма, ризик, криза, біда) і дає інтегральну оцінку їх якості, а також визначає можливість використання води для питних і інших, пов’язаних з біотою цілей.

Таблиця 2.6. Класифікація забрудненості води природних об’єктів

Значення комбінаторного індексу забрудненості води	Клас забрудненості води
	I	II	III	IV	V
	умовно чиста	слабо забруднена	забруднена	брудна	дуже брудна
При відсутності ЛПЗ	<1	1-2	2.1-4	4.1-10	>10
1. ЛПЗ	<0.9	0.9-1.8	1.9-3.6	3.7-9.0	>9.0
2. ЛПЗ	<0.8	0.8-1.6	1.7-3.2	3.3-8.0	>8.0
3. ЛПЗ	<0.7	0.7-1.4	1.5-2.8	2.9-7.0	>7.0
4. ЛПЗ	<0.6	0.6-1.2	1.3-2.4	2.5-6.0	>6.0
5. ЛПЗ	0.5	0.5-1.0	1.1-2.0	2.1-5.0	>5.0

Таблиця 2.7.

Класи якості поверхневих вод

Клас	І	ІІ	ІІІ
Призначення води	Для життя, забезпечення харчової промисловості, вирощування лососевих риб.	Для вирощування інших видів риб, задоволення потреб домашніх тварин, заповнення басейнів.	Для забезпечення промисловості (крім харчової), зрошування ланів.
Характеристика води	Вміст кисню близький до насичення. Дно вільне від ферментативних осадів, кількість бактерій <104/см	Споживання кисню досягає половини від насичення. Число бактерій <103/см. Багато корму для риб. Велика кількість риби.	Певна нестача кисню. Число бактерій >105/см. Цвітіння води. Мешкають риби, які потребують мало кисню (карась, карп).

Таблиця 2.8.

Класифікація домішок води

Показник	Домішки
	Гетерогенні		Гомогенні
Група	1	2	3	4
Розмір частинок	10-10	10-10	10	10
Характеристика системи	Зависі (суспензії, емульсії, патогенні мікроорганізми і планктон)	Колоїдні частки (колоїди, високомолекулярні сполуки)	Молекулярні розчини (гази та органічні речовини, які розчинені у воді)	Іонні розчини електроліти (солі, кислоти, основи)
Вплив домішок на систему	Викликає помутніння води	Обумовлює окислювальність та забарвлення води	Надають воді запах та присмаки	Зумовлюють мінералізацію води

Лімітуючим чинником використання методу біотестування є висока тривалість аналізу (не менше 4 діб) і відсутність інформації про хімічний склад води.

Не менш важливими, за показники якості води, є ресурсні критерії оцінювання. Для поверхневих вод як критерії оцінювання їх ресурсів рекомендують два найбільш об’ємних показники: величина поверхневого (річкового) стоку або зміна його режиму стосовно певного басейну і величина об’єму одноразового відбору води (табл.2.9-2.11).

Таблиця 2.9. Норми допустимих забруднень у прісних поверхневих водах (мг/мл)

Показники забруднень	Клас чистоти вод
	І	ІІ	ІІІ
1	2	3	4
Розчинний кисень	до 6	до 5	до 4
Біохімічне споживання кисню (БСК)	до 4	до 8	до 12
Хлориди	250	300	400
Детергенти	1	2	3
Феноли	0,005	0,02	0,05
Фосфати	0,2	0,5	1,0
Свинець	0,1	0,1	0,1
Ртуть	0,001	0,005	0,01
Сульфати	150	200	250
Продовження табл. 2.10.
Розчинні речовини	500	1000	1200
Завислі речовини	20	30	50
Важкі метали (разом)	1	1	1
Загальна твердість (mval/dm)	7	11	14
Температура (оК)	до 295	до 298	до 299
Водневий показник (рН)	6,5-8	6,5-9	6-9

Таблиця 2.10.

Вимоги до якості зворотної води

Показники	Оди-ниця виміру	Вода І категорії				Вода ІІ категорії		Вода ІІІ категорії
		Охолоджен-ня без вогневого нагріву поверхні теплообміну		Охолодження з вогневим нагрівом поверхні нагріву
1	2	3		4		5		6
Температура	oC	Визначається в залежності від технології
Завислі речовини	мг/л	50	20		При гравітації до 10000
Ефіророзчинні речовини	мг/л	20	10		Не нормується
Запах	бал	3	3		3		4
рн	-	6,5-8,5	6,5-8,5		не нормується		6,5-9
Жорсткість: загальна карбонатна лужність загальна	мг-екв/л	50	-		-		-
	мг-екв/л	3,5	2,5
	мг-екв/л	4	3		Не нормується
Загальний вміст солі	мг/л	200	800		Не нормується
Cl-	мг/л	350	150		Не нормується
SO42-	мг/л	500	250		Не нормується
Окисність перманганатна	мгО2/л	20	20		Не нормується
ХСК	мгО2/л	20	-		Не нормується
БСК5	мгО2/л	15-20	-		Не нормується
Біогенні елементи (азот загальний)	мг/л	150	150		Не нормується
Фосфор (у перерахунку за P2O5)	мг/л	5	-		Не нормується

Самі критерії є загальновизнаними і використовуються в нормативних документах.

Враховуючи все вищезгадане, при обґрунтуванні й оцінювані впливу на поверхневі води рекомендується розглядати наступне:

1. Характеристика гідрографії території.

2. Характеристика джерел водопостачання, їх господарське використання.

3. Оцінювання можливості забору води з поверхневого джерела на виробничі потреби в природних умовах (без регулювання річкового стоку; з урахуванням існуючої зарегульованості річкового стоку).

4. Місцерозташування водозабору, його характеристика.

5. Характеристика водного об’єкту в розрахунковому створі водозабору (гідрологічний, гідрохімічний, льодовий, термічний, швидкісний режими водного стоку, режим наносів, руслові процеси, небезпечні явища: затори, наявність шуги).

6. Організація санітарно-захисної зони водозабору.

7. Водоспоживання в період будівництва об’єкту. Водогосподарський баланс підприємства. Оцінювання раціонального використання води.

8. Характеристика стічних вод - витрата, температура, склад і концентрації забруднюючих речовин.

9. Технічні рішення очищення стічних вод в період будівництва об’єкту і його експлуатації короткий опис очисних споруд і устаткування (технологічна схема, тип, продуктивність, основні розрахункові параметри), очікувана ефективність очищення.

10. Повторне використання вод, зворотне водопостачання.

Таблиця 2.11. Загальні вимоги до якості вод, що скидаються

Показники	Норматив
Кількість мікроорганізмів в 1 мл	Не більше як 100
Колі-індекс (кількість бактерій групи кишкових паличок в 1 л)	Не більше як 3
Алюміній залишковий	<0,5 мг\л
Нітрати (NO3 -)	<45 мг\л
Свинець	<0,03 мг\л
Стронцій	<7,0 мг\л
Фтор для кліматичних регіонів:	3,3
I та II	<1,5 мг\л
III	<1,2 мг\л
IV	<0,7 мг\л
Поліакриламід залишковий	<2,0 мг\л

11. Способи утилізації опадів очисних споруд.

12. Скидання стічних вод — місце скидання, конструктивні особливості випуску, режим відведення стічних вод (періодичність скидів).

13. Розрахунок гранично допустимих скидів (ГДС) очищених стічних вод.

14. Характеристика залишкового забруднення при реалізації заходів очищення стічних вод (відповідно до гранично допустимих скидів).

15. Оцінювання змін поверхневого стоку (рідкого і твердого) в результаті перепланування території і зняття рослинного шару, виявлення негативних наслідків цих змін на водний режим території.

16. Оцінювання впливу об’єкта на поверхневі води в процесі будівництва і експлуатації, включаючи наслідки впливу відбору води на екосистему водоймища: теплове, хімічне, біологічне забруднення, в тому числі при аваріях.

17. Оцінювання змін руслових процесів, пов’язаних з прокладкою лінійних споруд, будівництвом мостів, водозаборів, і виявлення негативних наслідків цього впливу зокрема на гідробіонти.

18. Прогноз дії наміченого об’єкту (відбір води, залишкове забруднення при скиданні очищених стічних вод, зміна температурного режиму тощо) “на водну флору і фауну, на господарське і рекреаційне використання водних об’єктів, умови життя населення.

19 Організація контролю за станом водних об’єктів.

20. Об’єм і загальна вартість водозахисних заходів, їх ефективність і черговість реалізації, включаючи заходи щодо попередження та ліквідації наслідків аварій,

2.3.3 Оцінка впливу на літосферу

До оцінки впливу на геологічне середовище включається загальна характеристика основних елементів геологічної, структурно-тектонічної будови, геоморфологічних особливостей та ландшафтів, аналіз існуючих і прогнозних негативних ендогенних та екзогенних процесів і явищ геологічного та геотехногенного походження (тектонічних, сейсмічних, зсувних, сельових, карстових, змін напруженого стану і властивостей масивів порід, деформації земної поверхні тощо) з урахуванням впливів проектованої діяльності.

Обґрунтовуються заходи щодо попередження або зменшення можливих екологічно небезпечних змін у геологічному середовищі.

Основні ознаки, що характеризують літосферу і впливають на діяльність людей, а також, у свою чергу, використовуючи дію, включають комплекс чинників, які підлягають оцінці й аналізу в процесі розробки ОВНС, оскільки вносять істотний внесок у формування екологічних умов як в природному, так і в техногенному середовищі.

В першу чергу необхідно оцінювати можливість і силу землетрусів, виверження вулканів й інших природних катастрофічних процесів, які відносяться до раптових екстремальних явищ, але тим небезпечніше за них наслідки. Руйнування функціонуючого об’єкту також може викликати катастрофічні наслідки для навколишнього середовища, але вже антропогенного характеру (наприклад, руйнування АЕС, розриви нафто- і газопроводів тощо). Необхідно передбачати також можливі наслідки, пов’язані з непомітним для людського ока, але використанні за непрямими ознаками тектонічних рухів фундаменту земної кори, які можуть бути в аварійних явищах на реалізованих проектах.

Важливим чинником, що підлягає оцінюванні, є літологія порід, що складає даний район, особливо поверхневих, з усіма їх властивостями (реакція на фізичні дії, зміни властивостей при контакті з водою, хімічний склад і ін.). Початкові властивості порід зумовлюють прогноз їх стану за різних видів дії.

Особливе значення має оцінка впливу на підземні води, які дуже часто служать основним джерелом водопостачання, особливо побутового. Оцінювання рівня захищеності підземних вод від поверхневого забруднення допоможе аналіз геологічної будови території і можливі порушення цілісності перекриваючих пластів, які призводять до проникнення забруднень всередину.

Нарешті, заключним розділом оцінки впливу на літосферу, є геоморфологічна будова місцевості з динамічними тенденціями сучасних процесів рельєфотворення і прогноз можливої зміни цих тенденцій (у бік посилення або скорочення) під впливом здійснення даного проекту. Оцінюванню підлягають процеси водної і вітрової ерозії, карстотворення, а також процеси, пов’язані з підтопленням території, а також їх прямі і непрямі наслідки для інших оцінюваних чинників. Літосфера теж випробовує прямі і непрямі дії змін інших чинників, які також необхідно виявити і оцінити.

Таблиця 2.12.

Перелік важких металів та речовин, які рекомендується визначати на СПЕД в умовах ландшафтно-екологічного моніторингу

Назва елемента сполуки		Об’єкти довкілля
		Ґрунти	Вода	Повітря (опади)	Рослинність (хвоя, листя)	Донні відклади
1	2	3	4	5	6	7
Перший клас за токсичністю
Миш’як	As	+	+	+	+	+
Кадмій	Cd	+	+	+	+	+
Нікель	Ni	+	+	+	+	+
Ртуть	Hg	+	+	+	+	+
Селен	Se	+	+	+	+	+
Свинець	Pb	+	+	+	+	+
Цинк	Zn	+	+	+	+	+
Фтор	F	+	+	+	+	+
Берилій	Be	+	+	+	+	+
Талій	Tl	+	+	+	+	+
Другий клас за токсичністю
Бор	B	+	+	+	+	+
Кобальт	Co	+	+	+	+	+
Молібден	Mo	+	+	+	+	+
Мідь	Cu	+	+	+	+	+
Сурма	Sb	+	+	+	+	+
Хром	Cr	+	+	+	+	+
Третій клас за токсичністю
Барій	Ba	+	+	+	+	+
Ванадій	V	+	+	+	+	+
Вольфрам	W	+	+	+	+	+
Марганець	Mn	+	+	+	+	+

Відмінною рисою літосфери як геосферної оболонки є її багатокомпонентність, включаючи рельєф, поверхневу частину літосфери (геологічне середовище) і розвинені на території природні й антропогенні геологічні процеси. Відповідно, потрібний великий набір критеріїв оцінювання та особливі підходи до їх інтеграції. Багато питань в цій області регламентуються наявними нормативно-правовими і нормативно-технічними документами.

Прямі критерії оцінювання. Найбільш відомі геохімічні критерії, їх вживання засновано на зіставленні існуючого забруднення літосфери і її компонентів (разом з підземними водами) з ГДК або фоновим обліком токсичності речовини-забруднювача. За аналогією із атмосферою і водними об’єктами.

Підземна гідросфера (підземні води) також досить чітко регламентована і оцінки її якості встановлюються за відношенням до відповідних ГДК. Для оцінювання масштабів техногенного забруднення підземних вод використовують фізичні точки їх відліку. Такими точками відліку є якість підземних вод в природному стані і гранично допустима концентрація забруднюючих речовин в підземних водах, що використовуються для питних цілей.

Крім того, для характеристики масштабів забруднення підземних вод важливе значення має розмір площі області забруднення. Таким чином, стан забруднення підземних вод подається за двома показниками: якості підземних вод і розміром площі області забруднення.

На цій основі виділяються 4 рівні стану підземних вод або аналогічних класів їх станів:

• клас “норми” (відносне благополуччя). В основному якість підземних вод може перевищувати клас, але не підійматися вище ГДК;

• клас “ризику” (прояв постійних тенденцій негативних змін). Якість підземних вод безперервно погіршується, вона досягає ГДК або перевищує її, але не більше 3-5 ГДК на окремих ділянках;

• клас “кризи” (кризовий стан). Якість підземних вод на великих площах істотно перевищує ГДК (до 10 разів);

• клас “біди” (катастрофічний стан). Якість підземних вод в зоні забруднення більше 10 ГДК з тенденцією до погіршення.

В першій зоні не вимагається ніяких спеціальних природоохоронних заходів, окрім дотримання вимог законодавства і здійснення планового контролю за станом підземних вод.

В другій зоні повинні бути передбачені обмежувальні природоохоронні заходи.

В третій, а, особливо, в четвертій зонах необхідно негайне здійснення спеціальних захисних заходів.

Ресурсні критерії оцінювання підземних вод. Для підземних вод в якості критерій оцінювання їх ресурсів рекомендуються наступні основні показники: модуль експлуатаційних запасів, який при необхідності може бути диференційований за водоносними горизонтами, що використовується для централізованого водопостачання і водоносних горизонтів. Ці показники найбільш доцільно використовувати на передпроектній стадії робіт.

Геодинамічна група критеріїв літосфери використовується переважно для оцінювання стану рельєфу і розвитку природних й техногенних активізованих геологічних процесів. Для рельєфу та підземного простору можна запропонувати 2 показники: площу і глибину техногенної переробки (порушеності, освоєнності, застроєнності).

Рекомендовані градації геодинамічних критеріїв оцінювання стану літосфери досить умовні (наукового обґрунтування для них поки не існує) і орієнтовні. Вони підходять, головним чином, для попередньої оцінки зміненого рельєфу на стадії передпроектних розробок. На останніх стадіях проекту критерії оцінювання можуть бути трансформовані за кількісними значеннями градацій, що виділяються, у відповідності із конкретними умовами території та характером планового техногенного впливу.

Оцінювання площ і відносне ураження території природними і антропогенними геологічними процесами висвітлення в багатьох публікаціях проте узаконених, нормованих кількісних значень поки не має.

На практиці реалізації критеріїв оцінювання необхідно враховувати, що ключовим моментом є виділення для кожної території провідних, найбільш небезпечних геологічних процесів або їх парагенезисів. Критерієм такого виділення є оцінка еколого-економічного збитку для даної території за певних видів техногенної дії.

Інтегральне оцінювання зміненого геологічного середовища. В даний час існує декілька методичних підходів до сумарного (інтегрального) оцінювання стану геологічного середовища і рівня її змінної.

Перший (градації за рівнем компонентної змінної) базується на використанні дворядної матриці, на якій за вертикальною шкалою розташовуються аналізовані компоненти геологічного середовища з розбиттям за рівнем змінної, а за горизонтальною шкалою-групи оцінюваних критеріїв. Всі вони індексуються, що дозволяє на перетині вертикальних і горизонтальних граф одержати дане оцінювання стану кожного компоненту геосередовища за рівнем змінної для всіх оцінюваних критеріїв. На карту виноситься індекс, а його розшифровка дається в експлікації. Сумарний облік приватних оцінок проводиться шляхом відбору найбільш змінених компонентів геосередовища з складанням карт „семафорного” типу, на яких вказується у кожному виділеному контурі через циклограми рівень і характер змінної.

При практичному використанні такого підходу рекомендується другорядні критерії і вибір визначених, в ході чого враховуються тільки ті компоненти, геологічного середовища, на які очікується основний антропогенний вплив. Очевидно, що критерії оцінювання гідрохімічної групи доцільно об’єднати на одній карті, геологічну основу якої складатиме або оцінювання захищеності від забруднення першого (поверхневого) водоносного горизонту, або (в ширшому плані) - облік чутливості території до техногенного забруднення. Критерії оцінювання решти груп (інженерно-геологічні, геодинамічні, ландшафтні, ресурсні) слід показувати на іншій карті, геологічну основу якої складають таксони типологічного, інженерно-геологічного районування з виділенням типів будови геологічного середовища (ГС) на глибину техногенної дії. Загальною рекомендацією - є вибір і віддзеркалення на карті не більше 4-5 критеріїв оцінювання за єдиною шкалою градацій зміненої ГС.

Другий спосіб (градації відносного враженості і змінної) отримання сумарного оцінювання рівня геоекологічної змінної території реалізується через облік коефіцієнту площадкового ураження і відносної змінної, шляхом їх підсумовування за всіма даними критеріями та компонентами середовища.

Для кожного виду впливу визначається площа ураження за градаціями рівня змінної. Далі визначається відношення площі враженості до оцінюваної площі ділянки, визначається для кожного виду впливу з врахуванням рівня змінної (інтенсивності враженості).

Дані загальні методичні підходи і правила рекомендуються використання при проведенні екологічних експертиз, що в рівному ступені відноситься як до укладачів і розробників ОВНС, так і до членів експертних (зокрема громадських) комісій.

Враховуючи все вищезгадане, при обґрунтуванні і оцінці впливу на літосферу (геологічне середовище, включаючи підземні води) рекомендується розглядати наступне:

1. Геологічні і гідрогеологічні особливості території, геологічні процеси і явища.

Оцінка стійкості фунтів і активності геологічних процесів при техногенному впливу.

Прогноз змін геодинамічних умов (зміни напруженості масиву порід, можливість деформацій тощо).

4. Прогноз наслідків теплового впливу на ґрунти зміна термодинамічних умов (рівня сезонного таяння, багаторічної мерзлоти, активізація геологічних процесів).

5. Прогноз впливу несприятливих геологічних явищ і процесів на можливість прояву аварійних ситуацій.

6. Прогноз змін гідрогеологічних умов (посилення або ослаблення водообміну, утворення нових водоносних горизонтів, змішання вод, зміна рівнів підземних вод, швидкостей, напряму рухи, зміна газового і хімічного складу та температури).

7. Прогноз можливого забруднення і виснаження підземних вод при техногенному впливі.

8. Прогноз впливу розробки, добування мінеральних і сировинних ресурсів на різні компоненти природного середовища.

9. Заходи щодо раціонального використання надр.

10. Заходи щодо захисту підземних вод від забруднення й виснаження.

11. Заходи щодо локалізації наслідків аварійних ситуацій, які порушують геологічне середовище.

12. Рекомендації щодо складу і розміщення режимної мережі свердловин для вивчення, контролю і оцінювання стану гірських порід і підземних вод в процесі експлуатації наміченого будівництва.

13. Пропозиції щодо можливого повного комплексного використанням корисних копалин з надр, що виключають зниження якості запасів підземних копалин на сусідніх ділянках та в районах їх видобування (в результаті обводнення, вивітрювання, окислення, спалаху тощо).

14. Обґрунтування можливості підземного поховання шкідливих речовин і відходів виробництва.

15. Об’єм природоохоронних заходів й оцінка вартості заходів щодо охорони геологічного середовища і заходів щодо запобігання і ліквідації аварійних ситуацій.

2.3.4. Оцінка впливу на ґрунтовий покрив

Оцінці впливу на ґрунт підлягають аналізи впливу проектованої діяльності на ґрунти з урахуванням забруднення шкідливими речовинами, вібрації, ендогенних та екзогенних геологічних процесів і явищ, інших чинників.

При оцінці впливів проектованої діяльності на стан ґрунтів враховуються генетичні види ґрунтів, характеристики їх гумусового горизонту, механічні та водно-фізичні властивості, ландшафтно-геохімічні бар’єри (накопичення і міграція речовин), родючість ґрунтова мікрофлора і фауна, рівень розвитку процесів деградації ґрунтів тощо.

Обґрунтовуються заходи щодо попередження або зменшення впливів на ґрунти та зниження родючості, щодо рекультивації площ, які тимчасово вилучаються із землекористування, відпрацьованих кар’єрів, інших порушених земель, а також проведення робіт щодо покращення якості малопродуктивних сільгоспугідь за рахунок використання знятого в інших місцях родючого шару ґрунти.

Широко відоме визначення В.В. Докучаєва: “Ґрунт - дзеркало ландшафту”. Це справедливо як для природних, не зачеплених антропогенною діяльністю ґрунтів, так і для ґрунтів, що піддаються антропогенного впливу. Вплив на всі компоненти ландшафту як у дзеркалі відображається в ґрунті (педосфера). Саме тому, аналіз стану і динаміки ґрунтового покриву може багато що сказати про сучасну й майбутню екологічну ситуації в районі тієї або іншої людської діяльності. Крім того, ґрунт виконує важливі санітарні функції і є могутнім чинником перерозподілу прямого впливу техногенної діяльності на ландшафт.

Ґрунт є особливим природним тілом, відмінним від гірських порід, на яких воно формується. Головною властивістю, що відрізняє ґрунт, є його родючість. Це дозволяє віднести ґрунтовий покрив до економічної категорії продуктивних сил, особливо тих районах, де поєднання тепла і вологи дозволяють реалізовувати як продуктивну силу. Саме в цих землеробних районах ґрунт представляє особливу цінність, і охорона його від забруднення, виснаження, механічного руйнування і прямого вилучення (знищення) з виробництва біомаси - головна мета оцінювання планованої господарської діяльності на ґрунтовий покрив регіону.

Зниження родючості ґрунту може відбуватися під впливом різних дій, які можна розділити на два типи механічні і хімічні.

Механічний вплив включає руйнування родючого (гумусного) горизонту під впливом прямої або непрямої антропогенної дії (перш за все, будівельні роботи, що супроводжуються пересуванням важкої техніки, вітрова і водна ерозія, що активізується після знищення рослинного покриву і ін.), а також пряме вилучення земель в постійне і тимчасове користування. Землі тимчасового відведення надалі підлягають рекультивації.

Задача екологічного оцінювання і прогнозу полягає в тому, щоб шляхом усестороннього аналізу планованої діяльності підтвердити (або сформувати) оптимальне для даного проекту рішення про вибір земельної ділянки, співвідношенні земель постійного і тимчасового відведення, методах будівництва і ефективних методах після будівельної рекультивації.

При цьому оцінюванню підлягають не тільки ґрунти сільськогосподарського використання, але і ґрунти під природними фітоценозами всіх географічних зон і провінцій, оскільки порушення ґрунтово-рослинного покриву можуть спричинити взаємозв’язані негативні екологічні наслідки.

Ресурсні критерії оцінювання стану педосфери саме включають параметри зміни (механічних інших) і є одними з основних для оцінювання стану екосистеми в цілому, оскільки погіршення властивостей ґрунтів є одним з найсильніших чинників формування зон екологічного ризику, кризи або лиха. Перш за все, це зниження родючості ґрунтів на великій площі і з високою швидкістю. Ґрунтово-ерозійні критерії зв’язані з вторинними антропогенними геоморфологічними процесами, прискореними антропогенною діяльністю. Ці процеси поширені і в природних умовах, але порушення людиною стійкості рослинного і ґрунтового покриву (вирубкою лісів, відкриттям ґрунтів, перевипасання худоби тощо) викликають їх значне прискорення і розширення їх площі.

Одним з інтегральних показників забруднення ґрунту є його фітотоксичність (властивість ґрунту пригнічувати зростання і розвиток вищих рослин) і генотоксичність (здатність впливати на структурно-функціональне стан ґрунтової біоти).

Індикаційні критерії засновані, звичайно, на гентоксичності, будуть реалізовані через рівень активної мікробної біомаси (зниження в число раз), біомасу ґрунтової мезофауни і чисельність ґрунтових мікроартопід (колемболи, арбатидні кліщі тощо) від нормального природного рівня. Вони ранжуються за класами й одночасно можуть бути використані для оцінювання стану екосистеми. Всі вони спрямовують хід ґрунтових мікробіологічних процесів і здійснюють так звані “ланцюги живлення” в ґрунтах, що дозволяє вважати облік їх чисельності і маси інтегральним показником.

Хімічний вплив на ґрунт, тобто його забруднення, здійснюється різними джерелами і способами, також може носити прямий і непрямий характер. Пряме забруднення відбувається шляхом безпосереднього попадання забруднюючих речовин на його поверхню (звалища твердих побутових відходів, розливи нафти, бурових розчинів і інших забруднюючих рідин, внесення добрив, обробка різними отрутохімікатами тощо). Непряме забруднення пов’язано з аерогенним випаданням забруднюючих речовин, з підживленням забрудненими ґрунтовими водами. Будь-який з цих видів забруднень може бути пов’язаний з планованим видом антропогенної діяльності.

Все різноманіття характеристик забруднення ґрунтів розглядається у відповідних нормативних документах.

Завдання оцінювання можливого забруднення ґрунтів і його наслідків на підставі біогеохімічних властивостей даного конкретного ґрунту виявити закономірності міграції, трансформації і акумуляція забруднюючі речовини в ґрунті (зв’язаних з нею інших компонентів ландшафту) і встановити можливі негативні наслідки з метою їх запобігання (або мінімізації).

Будь-який ґрунт (як і інші компоненти навколишнього середовища) має здатність до самоочищення, і більш того, є буфером між антропогенною забруднюючою дією на інші компоненти ландшафту, в першу чергу, на живі організми. Ґрунт є головною ареною біогеохімічного круговороту, в результаті якого токсичні з’єднання можуть перетворюватися на нешкідливі, зокрема нерозчинні форми, осідати на геохімічних бар’єрах або, навпаки, потрапляючи в ґрунт в мікроскопічних кількостях, акумулюватися в рослинах і, передаючись за трофічними ланцюгам, шкодити здоров’ю людей. В законах самоочищення фунтів і трансформації речовин визначають чинники ґрунтотворення (співвідношенням тепла і вологи, фізико-хімічними властивостями ґрунтотворних порід, положенням у рельєфі, характером рослинністю), а також якістю й кількістю забруднюючих речовин.

Критерієм забруднення ґрунтів також є відповідна ГДК шкідливих речовин або граничне допустимий рівень (ГДР) забруднення ґрунту, розроблені поки що для порівняння невеликої групи забруднюючих речовин. У випадку відсутності ГДК для якого-небудь елементу (речовини) критерієм його гранично допустимого вмісту в ґрунті служить його кларк, тобто середній вміст в земній корі.

Розробка оцінювання впливу антропогенної діяльності на ґрунт - ще складніша задача, ніж оцінювання впливу на атмосферу, з причини поки ще недостатнього вивчення техногенних потоків речовини в різних типах ґрунтів.

Рівень небезпечності забруднення фунтів хімічними речовинами визначається рівнем її можливого негативного впливу на контактуючі середовища (вода, атмосферне повітря), харчові продукти та на людину. Головний критерій рівня забруднення ґрунт - це гранично допустима концентрація (ГДК) хімічних речовин в орному прошарку ґрунту, яка не може викликати прямого або опосередкованого впливу на середовище та здоров’я людини, а також на самоочисну здатність ґрунту.

В залежності від шляхів міграції забруднюючих речовин в середовище для ґрунтів встановлено 4 показники шкідливості та ГДК (табл. 2.13, 2.17, 2.18):

1. транслокаційний показник, який відображає перехід хімічних речовин із ґрунту в рослини та можливість накопичування токсикантів в продуктах харчування та кормах;

2. міграційний водний показник, який характеризує надходження хімічних сполук із ґрунтів в ґрунтові води та водні джерела;

3. міграційний атмосферний показник, який характеризує перехід хімічних сполук із ґрунтів в атмосферу;

4. загально-санітарний показник, який характеризує вплив хімічних речовин на самоочисну здатність ґрунтів та мікробіоценози.

Оцінка забруднення ґрунтів проводиться роздільно для територій, де вирощують сільськогосподарські рослини, та для населених пунктів.

Головний параметр рівня забрудненості ґрунтів сільськогосподарських угідь є транслокаційний показник (табл. 2.13.).

Таблиця 2.13

ГДК хімічних речовин в ґрунті та допустимий рівень їх вмісту за показниками шкідливості

Речовина	ГДК ґрунту з урахуванням фону, мг/кг	Показники шкідливості
		Трансло-каційний	Міграційний		Загально-санітарний
			Водний	Повітряний
Мідь	3.0	3.5	72.0	-	3.4
Нікель	4.0	6.7	14.0	-	4.0
Цинк	23.0	23.0	200.0	-	37.0
Кобальт	5.0	25.0	>1000	-	5.0
Фтор	2.8	2.8	-	-	-
Свинець	30.0	35.0	200.0	-	30.0
Ртуть	2.1	2.1	33.3	2.5	5.0
Миш’як	2.0	2.0	15.0	-	10.0
Нітрати	130.0	180.0	130.0	-	225.0
Бенз|а|пірен	0.02	0.2	0.5	-	0.02
Сірководень	0.4	160.0	140.0	0.4	160.0
Сірка	160.0	180.0	380.0	-	160.0
Сірчана кислота	160.0	180.0	380.0	-	160.0

Оцінка рівня хімічного забруднення ґрунтів населених пунктів проводиться за показниками, які розроблені внаслідок геохімічних та гігієнічних досліджень навколишнього середовища міст. Такими показниками є коефіцієнт концентрації хімічного елементу Кс та сумарний показник забруднення Z_с(табл. 2.14.).

Коефіцієнт концентрації визначається як відношення змісту елементу в ґрунті С к фоновому С_ф:

При наявності декількох елементів у ґрунтах розраховують загальний показник забруднення, який відображає ефект взаємодії групи елементів:

,

де n - чисельність елементів.

Наприклад, для населеного пункту, який знаходиться в зоні забруднення, розраховані значення Кс встановлюють: Lі – 2,54, Ве – 3,57, Сu – 5,13, Рb – 13,2, Zn - 3,50, Нg – 10,0, Sn – 4,4, Ni – 3,20, Аs – 4,78. Сумарний показник забруднення Z_С = 42,32. Таким чином рівень забруднення ґрунту населеного пункту відноситься до небезпечного. У людей, які проживають в цій зоні, збільшується загальна захворюваність та чисельність дітей з хронічними захворюваннями.

Таблиця 2.14.

_{Приблизна оціночна шкала небезпечності забруднення ґрунтів за показником Z}С

Категорія забруднення ґрунтів	Zс	Зміни показників здоров’я населення в зонах забруднення
1	2	3
Припустима	<16	Найбільш низький рівень захворювання дітей та мінімум функціональних відхилень
Помірно небезпечна	16 - 32	Збільшення загального рівня захворюванності повторно хворіючих дітей, дітей з хронічними захворюваннями та з порушеннями серцево- судинної системи
Дуже небезпечна	>128	Збільшення захворюваності дітей, порушення репродуктивної функції у жінок (збільшення випадків токсикозу вагідності, передчасних пологів, мертвонароджуваності, гіпотрофій немовлят)

Таблиця 2.15.

Рухливість мікроелементів у різних ґрунтах в залежності від їх кислотності

Кислотність грунтів	Рівень рухливості елементів
	Практично нерухливі	Слабкорухливі	Рухливі
Кислі	Mo4+	Pb2+, Pb4+, Cr3+, Cr6+, Ni2+, Ni3+, V3+, V5+, As3+, Se2+,Co2+, Co3+,	Sr, Ba, Cu, Zn, Cd, Hg, S+6
Слабкокислі та нейтральні рН 5,5-7,5	Pb	Sr, Ba, Cu, Cd, Cr3+, Cr6+, Ni2+, Ni3+, Co2+, Co3+, Mo4+, Hg	Zn, V5+, As5+, S+6
Лужні та сильнолужні рН 7,5-9,5	Pb, Ba, Co	Zn, Ag, Sr, Cu, Cd	Mo+6, V5+, As5+, S+6

Таблиця 2.16.

Природні (фонові) радіоактивні елементи у земній корі, Бк/кг

Об’єкт дослідження	40К	210Po	226Ra	87Rb	232Tn	238U
Ґрунти	40-1000	10-40	-	-	-	-
Верхні горизонти ґрунту	-	20	10-200	-	-	-
Кора вивітрювання	-	-	-	200	40	40
Вивержені породи	300-1000	-	20-200	-	40-600	20-100
Осадові породи	100	-	20	-	10	20

Номенклатура показників санітарного стану ґрунтів:

• санітарно-хімічний: санітарне число; азот амонійний (мг/кг ґрунту); азот нітратний (мг/кг ґрунту); хлориди; пестициди залишкова кількість у конкретних об’єктах; важкі метали; нафта і нафтопродукти; феноли леткі; сірчисті сполуки; канцерогенні речовини; рН (відносна одиниця); радіоактивні речовини (Бк/кг ґрунту);

• санітарно-бактеріологічний: термофільні бактерії (індекс); бактерії гупи шлункової палички (колі-титр); бактерії клостридіум перфригенс (тітр); патогенні мікроорганізми (за епідеміологічними показниками);

• санітарне-гельмінтологічний: яйця та личинки гельмінтів - життєздатні (од/кг ґрунту);

• санітарно-ентомологічні: личинки та лялечки синантропних мух - життєздатні (од/кг ґрунту).

Таблиця 2.17.

Санітарні норми допустимих концентрацій деяких хімічних речовин у ґрунті

Назва речовини	ГДК, мг/кг ґрунту з урахуванням фону (кларку)	Лімітуючий показник
Рухлива форма
Кобальт	5,0	загальносанітарний
Фтор	2,8	транслокаційний
Хром	6,0	загальносанітарний

Таблиця 2.18.

Класи небезпеки хімічних речовин, які потрапляють у ґрунти з викидів, скидів та відходів

Клас небезпеки	Хімічна речовина
І	Миш’як, кадмій, ртуть, свинець, селен, цинк, фтор, бенз[a]пірен
ІІ	Бор, кобальт, нікель, молібден, мідь, сурьа, хром
ІІІ	Барій, ванадій, вольфрам, марганець, стронцій, ацетофенон

Таблиця 2.19.

Шкала екологічного нормування вмісту важких металів для слабокислих та кислих ґрунтів

Градації	Вміст, мг/кг
	Pb	Cd	Zn	Cu	Ni	Hg
Рівень вмісту
Дуже низький	< 5	<0,05	< 15	< 5	< 10	< 0,05
Низький	5-10	0,05-0,1	15-30	5-15	10-20	0,05-0,1
Середній	10-35	0,1-0,25	30-70	15-50	20-50	0,1-0,25
Підвищений	35-70	0,25-0,50	70-100	50-80	50-70	0,25-0,50
Високий	70-100	0,5-1,0	100-150	80-100	70-100	0,5-1,0
Дуже високий	100-150	1-2	150-200	100-150	100-150	1-2
Рівень забруднення
Низький	100-150	1-2	150-200	100-150	100-150	1-2
Середній	150-500	2-5	200-500	150-250	150-300	2-5
Високий	500-1000	5-10	500-1000	250-500	300-600	5-10
Дуже високий	> 1000	> 10	> 1000	> 500	> 600	> 10

Таблиця 2.20.

Граничне допустимі концентрації деяких пестицидів у ґрунтах

Назва	ГДК, мг/кг ґрунту	ГДЗК* у рослинних продуктах
Прометрин (арборицид)	0,5	0,1-0,25
Хлорамп (арборицид)	0,05	-
Хлорофос (інсектицид)	0,5	1,0
Карбофос (інсектицид)	2,0	1,0 - 3,0
Гексахлорциклогексан (інсектицид)	1,0	1,0
Гама-ізомер гексахлорана (інсектицид)	1,0	2,0
Поліхлорпінен (інсектицид)	0,5	не допускається
Поліхлоркамфен (інсектицид)	0,5	0,1

Враховуючи все вищезгадане, при обґрунтовуванні та оцінюванні впливу на педосферу (стан ґрунтів) рекомендується розглядати наступне:

Характеристика ґрунтового покриву в зоні впливу об’єкту (родючість, фізико-хімічні властивості), оцінка стану ґрунтового покриву.

Обмеження щодо використання земель, включаючи погіршення якісного стану земель в зоні впливу об’єкту.

Характеристика впливу на ґрунтовий покрив, включаючи забруднення території промисловими відходами (вигляд, клас небезпеки, токсичність, фізичний стан, об’єм відходів, займана відходами площа).

4. Злагоджені рішення щодо зняття транспортування і зберігання родючого шару ґрунту і вскришних порід при будівництві об’єкту.

4. Прогноз змін властивостей ґрунтів, обумовлених:

• переплануванням поверхні території і створенням нових форм рельєфу;

• зміною активністю природних процесів;

• забрудненням території при будівництві і експлуатації об’єкту, включаючи забруднення відходами будівництва і тимчасовими (супутніми) виробництвами.

6. Прогноз змін властивостей ґрунтів при виникненні аварій.

7. Наслідки можливих змін ґрунтів при реалізації проектних рішень.

8. Заходи щодо санації забруднених ґрунтів в зоні можливого впливу.

9. Заходи щодо утилізації і поховання відходів.

10. Заходи щодо інженерного захисту території від підтоплення і затоплення.

11. Заходи щодо відновлення порушених, земель (проектні рішення щодо відведення талого і зливового стоків технічна і біологічна рекультивації), терміни відновлення.

12. Ефективність природоохоронних заходів щодо санації ґрунтів і рекультивації порушених земель.

13. Визначення розміру збитків, заподіяних основним землекористувачам при реалізації проекту, включаючи його раціональне використання.

14. Об’єм природоохоронних заходів і оцінюванні вартості компенсаційних заходів і заходів щодо рекультивації, відновлення і охорони ґрунтів, включаючи аварійні ситуації.

2.3.5. Оцінка впливу на рослинний, тваринний світ

Для оцінювання впливу на рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти необхідні вихідні дані для характеристики стану й оцінювання змін рослинного та тваринного світу формуються на основі фондових даних і матеріалів натурних досліджень.

Підлягають аналізу впливи на рослинний і тваринний світ пріоритетних і специфічних забруднюючих речовин, у тому числі й радіоактивних, які надходять до навколишнього середовища в результаті проектованої діяльності; враховують опосередкований вплив на флору і фауну, техногенні зміни природного ґрунтового покрову, клімату і мікроклімату, водного режиму, фізичні та біологічні впливи.

Оцінюються зміни складу рослинних угрупувань, фауни, видової різноманітності, популяцій домінуючих, цінних і тих, що потребують охорони видів, їх фізіологічного стану і продуктивності, стійкості до хвороб; обґрунтовуються заходи щодо запобігання виснаження та деградації рослинних угрупувань і фауни, накопичення ними шкідливих речовин.

Враховується наявність у зонах впливів проектованої діяльності об’єктів природно-заповідного фонду і територій на птахів і обґрунтовуються заходи, що забезпечують збереження режиму заповідності і шляхів міграції.

2.3.5.1. Рослинний світ

Рослинний покрив - невід’ємна частина природного середовища, яка здійснює процес обміну речовин в природі, що забезпечує можливість існування життя. В той же час рослинний покрив один з якнайменш захищених компонентів ландшафту, що піддається впливу антропогенної діяльності і потерпає від неї в першу чергу. Постійне руйнування рослинного покриву призводить до створення умов, несумісних з життям людини, формуються ситуації, визначені як екологічна катастрофа.

Території, де зберігається необхідний науковообґрунтований баланс між порушеними і непорушеними ділянками рослинності, мають шанс уникнути катастрофи. Крім того, рослинність поставляє людству кормові, харчові, лікарські, деревні ресурси, а також задовольняє його наукові, естетичні і рекреаційні потреби. Турбування про збереження рослинного покриву одна з найважливіших і одночасно одна з найважчих задач.

При оцінюванні наслідків будь-якого виду антропогенної діяльності на рослинність треба виходити з її прямої і непрямої ролі в функціонуванні ландшафтів і життєдіяльності людини. Роль рослинності надзвичайно багатоманітна і, можна сказати, що все життя на Землі залежить від рослинності, оскільки зелені рослини - це єдині у своєму роді організми, здатні перетворювати органічну речовину з неорганічної, а також безумовно необхідний для життя кисень. Інші функції рослинності спираються на цю головну - енергетичну функцію. Ресурсна (зокрема харчова і кормова), біостанційна, санітарно-оздоровча ролі рослинності прямо зв’язані з її енергетичною функцією, а ландшафтностабілізуюча, водоохоронна, рекреаційна й інші функції залежать від неї побічної Порушення хоча б однієї з функції веде до дестабілізації рівноваги як в рослинних співтовариствах, так і в ландшафтах в цілому.

Річ у тому, що рослинність - це такий компонент навколишнього середовища, який регулює нормальне функціонування всіх інших, починаючи від газового складу атмосфери, режиму поверхневого стоку і закінчуючи врожайністю сільськогосподарських культур, що виявив і про що писав в свій час ще В.В. Докучаєв. Тим часом, людям властиво забувати про життєву необхідність збереження рослинності, тому що зв’язок життя на Землі з рослинністю опосередкований з багатьма іншими факторами. Як правило, побачити кінцеву ланку ланцюга буває нелегко, тому часто доводиться чути зневажливі й іронічні вислови про якісь “квіточки і травички”, а також “пташках і метеликах”, нібито незрівнянних за значенням з інтересами людей у зв’язку із здійсненням того або іншого об’єкту або проекту.

Справді, існує коло видів флори в кожному регіоні, які підлягають охороні внаслідок своєї рідкості або унікальності, тенденції до зникнення. Ці види, перераховані в Червоних книгах різного рівня, і при прогнозі наслідків того або іншого виду антропогенної діяльності необхідно виявити такі види, їх місце існування на даній території і, у разі потреби, скорегувати проектні рішення, щоб не допустити загибелі цих видів. Але справа не тільки в збереженні рідкісних і зникаючих видів. Оцінка впливу на рослинність допускає також аналіз можливих наслідків порушення рослинності, що забезпечує стабільне функціонування всіх екосистем регіону, включаючи антропогенні екосистеми. В свою чергу, рослинність залежить від всіх природних чинників, прояв яких пов’язаний із зонально-регіональними особливостями. Від цього залежать склад і фітоценотична структура рослинності, її біологічна продуктивність, а, отже, і енергетична ефективність, її динамічні тенденції. Всі ці показники є основою оцінювання наслідків впливу на рослинний покрив.

Вплив на рослинність може носити прямий і непрямий характер. До числа прямого впливу відносять безпосереднє знищення рослинності (вирубка лісів, випалювання ділянок з рослинністю відкриття лугів і ін.). Непрямий вплив опосередкований іншими чинниками, які міняє антропогенна діяльність: зміна рівня ґрунтових вод, зміна мікроклімату, забруднення атмосфери і ґрунтового покриву.

Останнім часом все більш істотний вплив на флору впливає забруднення, особливе атмосферне. Як виявилося, рослини більш чутливі до хімічного забруднення, ніж людина, тому ГДК забруднюючих речовин в повітрі затверджені в якості санітарно-гігієнічних нормативів, не підходять для рослинності (особливо для вічнозелених дерев і чагарників).

Ніяких даних про гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в ґрунтах для рослинності немає. Існують лише сільськогосподарські нормативи оптимального внесення добрив у ґрунт і вмісту в ньому отрутохімікатів, а також відомо, що різні рослини володіють виборчою здатністю до поглинання окремих елементів: одні накопичують у великій кількості свинець (бузок), інші цинк (фіалка) тощо. Не потерпаючи при цьому самі, рослини можуть служити передаючою ланкою розповсюдження забруднюючих речовин, які по трофічним ланцюгам поступають в живі організми. Оцінка впливу будь-якого виду антропогенної діяльності на рослинний покрив утруднена, що відсутні будь-які певні кількісні нормативи стану рослинності. Тут можливо експертні оцінювання, що дозволяють отримати комплексне оцінювання стану і стійкості рослинності, хоча в даному випадку доводиться покладатися на професіоналізм і досвід експертів.

В числі біотичних показників оцінювання стану екосистем і геосферних оболонок В. В. Віноградовим пропонується виділяти просторові, динамічні і тематичні показники, з яких у числі останніх найбільше значення приймається за ботанічні.

Ботанічні (геоботанічні) критерії не тільки чутливі до порушення навколишнього середовища, але і найбільш представницькі (“фізіономічні”), найкращим чином допомагаючи прослідити зони екологічного стану за розмірами в просторі й за стадіями порушення в часі. Ботанічні показники специфічні, оскільки різні види рослин і рослинні співтовариства в різних географічних умовах мають неоднакову чутливість і стійкість до порушення дій і, отже, одні і ті ж показники для кваліфікації зон екологічного стану можуть істотно варіюватися для різних ландшафтів. При цьому враховуються ознаки негативних змін на різних рівнях: органічному (фітопатологічні зміни), популяції (погіршення видового складу і фітоценометричних ознак) і екосистемному (співвідношення площі в ландшафті).

Таблиця 2.21.

Характеристики сучасних методів охорони рослин

Метод	Характеристика методу
Карантин сільськогосподарської продукції	Попередження розповсюдження захворювань рослин або шкідників з одного континенту (країни) на інший або в межах даної країни
Господарський (агротехнічний)	Підвищення опору рослин хворобам і шкідникам за допомогою агротехнічних заходів
Селекційний	Виведення та широке впровадження видів стійких до певних хвороб та шкідників
Біологічний	Зменшення кількості шкідників рослин шляхом впровадження в навколишнє середовище таких організмів, як бактерії, віруси, гриби, комахоїдні тварини та хижаки. Термічна обробка ґрунту та насіння
Фізичний	Хімічна дезінфекція ґрунту, термічна підготовка насіння
Хімічний	Використання хімічних засобів, які негативно впливають на чинники, що викликають захворювання, і шкідників (обприскування рослин, запилення, обкурювання тощо)

Біохімічні критерії екологічного порушення флори засновані на вимірюваннях аномалій у вмісті хімічних речовин у рослинах. Для кваліфікації критичного екологічного порушення території використовуються показники зміни співвідношення вмісту токсичних і біологічно активних мікроелементів в укосах рослин з пробних майданчиків і в рослинних кормах. В лісах поширеним токсикантом, вплив якого на рослини приводить до незворотних фізіологічних і метаболістичних порушень, є діоксид сірки. Негативний вплив для важких металів на рослини в основному, пов’язаний з їх проникненням в клітинні структури з ґрунтовим розчином.

В цілому ж аеротехногенний шлях надходження полютантів в рослини через їх асиміляційні органи визначає деградацію лісових біогеоценозів в умовах впливу викидів, наприклад, металургійних підприємств. Накопичення металів в асимілюючих органах досліджуваних рослин збільшується із зростанням рівня забруднення середовища їх проростанням такої закономірність характерна тільки для тих металів, які є пріоритетними для викидів металургійних підприємств. Інші метали (не промислового походження) розподіляються територією рівномірно, і залежності з акумуляцією від зони поразки поки не знайдено.

Таблиця 2.22.

ГДК шкідливих речовин для деяких рослин

№ п/п	Вид рослин	ГДК, мг/м3
		SO2	NH3	CH2O
1	Бузок звичайний	0,25	9,0	-
2	Барбарис звичайний	0,5	-	-
3	Яливець козацький	0,65	5,0	2,0
4	Клен ясенелистий	2,0	-	-

Таблиця 2.23.

Характерні ознаки сильних пошкоджень деревних порід техногенними забруднювачами повітря

Деревна порода	Токсич-ний газ	Візуальні ознаки пошкоджень
Сосна звичайна	Діоксид сірки (SO2)	Сухо- та багатовершинність. Відмирання гілок. Розрідженість крони, хвоя живе тільки 1-2 роки замість 4 років, втрачає темно-зелене забарвлення, з’являється матовий сіро-зелений відтінок, бронзове або біле забарвлення хвої. Пошкодження останньої в кроні дерев рівномірне, але більше в її верхній частині. Більш щільне розміщення хвої на 1-літніх пагонах, зменшення лінійних розмірів хвої і передчасне її опадання. Зниження приросту за висотою та об’ємом. Часткова або повна втрата плодоношення. Побуріння кінчиків хвої. Діє на відстані до 30 км
Смерека звичайна	SO2	Хвоя руда по всій довжині. Пошкодження хвої в кроні нерівномірне, деякі гілки висихають, решта - здорові. Побуріння і висихання хвої. Утворення на поверхні хвої воскового накипу
Продовження табл. 2.23.
Листяні породи	SO2	Утворення блідих плям, які поступово переходять у бронзові, інколи збліднення листяної пластинки спостерігається суцільною каймою
Бузок та ін.	SO2	Побуріння та в’янення листя
Сосна звичайна	NO2	Темно-червоне забарвлення кінців хвої
Листяні	NO2	Чорні плями рівномірно розміщені на листяній пластинці
Сосна звичайна, модрина	Cl	Поява на хвої (листя) білих плям неправильної форми, які поступово сіріють і на їх місці утворюються дірки, велика площа некрозу. Пошкодження на невеликій відстані
Хвойні та листяні	F	Темно-коричневі та чорні плями на листі (хвої), некроз на краях листя
Листяні породи	Фенол (С6Н5ОН)	Темно-коричнева плямистість, що переходить в чорну, нерівномірно розташована на всій поверхні листа
Листяні породи	As	Прив’ядання та в’янення країв або всього листя. Фіолетове забарвлення поверхні
Листяні породи	NH3	Некроз на краях листя, на поверхні нерівномірний. Пошкодження периферійних частин листя
Листяні породи	HF	Некроз на краях листя, суцільні плями на поверхні листя, чорного кольору. Діє на відстані 1-5 км

Таблиця 2.24

Заповідники та національні природні парки України

Назва	Область	Рік створення	Площа, га
Біосферні заповідники
“Асканія-Нова”	Херсонська	1898, 1993	33307,6
Чорноморський	Херсонська, Миколаївська	1927, 1993	70509,0
Дунайський	Одеська	1981, 1998	50252,9
Карпатський	Закарпатська	1968, 1993	19899,0
Природні заповідники
Канівський	Черкаська	1968	2027,0
Карадазький	Автономна Республіка Крим (АРК)	1979	2874,0
Дніпровсько-Орільский	Дніпропетровська	1990	3766,2
Кримський	АРК	1923	44175,0
Луганський, в т.ч. Станично-Луганський степ, Стрельцівский степ, Провальський степ	Луганська	1968	2122,0
Продовження табл. 2.24
“Медобори”	Тернопільська	1990	10521,0
“Мис Мартьян”	АРК	1973	240,0
Поліський	Житомирська	1968	20104,0
“Розточчя”	Львівська	1984	2085,0
Український степовий, в т.ч. Хомутівський степ, Кам’яні могили, Михайлівська цілина	Донецька, Запорізька, Сумська	1961	2768,4
Єланецький степ	Миколаївська	1996	2000,7
Ялтинський гірсько-лісовий	АРК	1973	14523,0
Рівненський	Рівненська	1999	42288,7
“Горгани”	Івано-Франківська	1996	5344,2
Старогутський	Сумська	1998	-
Казантипський	АРК	1998	450,1
Опукський	АРК	1998	1592,3
Черемський	Волинська	2001	903,0
Національні природні парки
Карпатський	Івано-Франківська	1980	50495,0
“Синевир”	Закарпатська	1974	40400,0
“Шацький”	Волинська	1983	48977,0
Азово-Сиваський	Херсонська	1993	52154,0
“Сколівські Бескиди”	Львівська	1999	35261,0
Деснянсько-Старогутський	Сумська	1999	16215,1
Ужанський	Закарпатська	1999	39159,3
“Вижницький”	Чернівецька	1995	7928,4
“Подільські Товтри”	Хмільницька	1996	261316,0
“Святі Гори”	Донецька	1997	40448,0
Яворівський	Львівська	1998	7108,0
Голосівський	Київська	1993	-
Гуцульщина	Івано-Франківська	2002	32271,0
Гомільшанські ліси	Харківська	2004	14314,8
Галицький	Івано-Франківська	2004	12159,3
Ічнянський	Чернігівська	2004	9665,8
Великий Луг	Запорізька	2006	16756,0
Мезинський	Чернігівська	2006	31035,2

Враховуючи все вищезгадане, при обґрунтовуванні та оцінці впливу на флору (рослинний світ) рекомендується розглядати наступне:

1.Характеристика лісової та іншої рослинності в зоні впливу об’єкту і оцінки стану переважаючих рослинних співтовариств.

2.Рідкісні, ендемічні, занесені в Червону книгу види рослин, опис і місце існування.

3.Оцінювання стійкості рослинних співтовариств до дії.

4.Прогноз змін в рослинних співтовариствах при реалізації проекту.

5.Функціональне значення переважаючих рослинних співтовариств, прогноз змін їх функціональної значущості при реалізації проекту.

6. Оцінювання пожежонебезпечності рослинних співтовариств.

7. Наслідки прогнозованих змін в рослинності для життя і здоров'я населення, його господарської діяльності.

8. Оцінювання рекреаційного впливу і прогноз змін в рослинності за можливих змін у рекреаційних навантажень (з обліком стійкості даних співтовариств до дії).

9. Заходи щодо збереження рослинних співтовариств:

• рідкісних, ендемічних, занесених в Червону книгу видів рослин;

• продуктивності рослинних співтовариств;

• якості рослинної продукції.

10.Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки лісів та інших рослинних співтовариств.

11.Оцінювання збитку, заподіяного рослинності внаслідок порушення і забруднення навколишнього природного середовища (повітря, води. ґрунтів), рубки лісової рослинності і перепланування територій.

12. Об'єм природоохоронних заходів і оцінки вартості заходів щодо охорони лісової та іншої рослинності, компенсаційні заходи, в тому числі у випадку аварій.

2.3.5.2. Тваринний світ

Звичайно, кажучи про охорону тваринного світу, мають на увазі збереження рідкісних, екзотичних видів тварин, деякі з них знаходяться на межі повного зникнення, або про тварин, що мають господарську цінність. Проте проблема збереження тваринного світу набагато більш ширша. Тваринний світ слід розглядати як необхідну функціональну істину біосфери, де кожна з систематичних груп тварин, починаючи від примітивних і закінчуючи вищими ссавцями, виконують свою певну роль в біосфери. Тваринний світ більш несумісний з антропогенною діяльністю, ніж інші компоненти ландшафту, що створює великі труднощі в запобіганні негативних наслідків впливу (навантаження).

Ареал впливу на тваринний світ завжди ширший, ніж площа, безпосередньо зайнята проектним об’єктом, оскільки життєдіяльність тварин порушується, крім всього іншого, так званим чинником турботи, що включає шум будівництва і транспорту, поява знайомих і незвичних предметів, нічне освітлення, нарешті, відстріл і вилов тварин і риби, морського звіра тощо.

При оцінці наслідків впливу на тваринний світ більш значущі непрямі причини негативних наслідків: скорочення екологічних ніш, запасів кормів, порушення трофічних ланцюгів, забруднення водоймищ тощо. Часто негативні наслідки для тваринного світу в результаті непрямого впливу значно ширші, ніж від прямого.

У процесі розробки оцінювання впливу на фауну необхідно спиратися на систематичну, просторову і екологічну структуру тваринного світу, встановлюючи взаємозалежності між цими трьома аспектами аналізу і виявляючи можливі негативні наслідки їх порушення.

Основою для встановлення початкових просторово-екологічних закономірностей слід користуватися матеріалами за типовими для даних зонально-регіональних умов резерватам (заповідникам, заказникам тощо), оскільки на територіях природних об’єктів, що зовні особливо охороняються первинні закономірності, дуже порушені і можуть бути встановлені тільки сучасні, як правило, дуже збіднені їх модифікації. Порівняння тих й інших може дати уявлення про тип динаміки екосистем регіону й адаптації тварин до середовища, що змінюється, на підставі чого вже простіше прогнозувати наслідки навантажень. В свою чергу, якщо передбачена діяльність здійснюється достатньо близько до однієї з територій, що охороняються, необхідно оцінити можливі наслідки для заповідної ділянки з метою запобігти яким-небудь змінам будь-якого з об'єктів або чинників, значущих для даного типу охорони.

Для оцінки стану тваринного світу, як і в попередньому випадку, також відсутні чіткі й визначені, зокрема кількісні критерії і норми, у зв'язку з чим найчастіше використовується метод експертних оцінок, який вимагає визначення відповідних показників, що входять до складу тематичних біотичних, що рекомендуються вченими, зоологічні критерії і показники оцінки стану екосистем, тобто порушення в тваринному світі, можуть розглядатися як на ценотичних рівнях (видова різноманітність, просторова і трофічна структури, біомаса і продуктивність, енергетика), так і на популяціях просторова структура, чисельність і густина, поведінка, демографічна і генетична структура.

За зоологічними критеріями може бути виділений ряд стадій процесу екологічних порушень території. Зона ризику виділяється, головним чином, за екологічними критеріями початкової стадії порушення-синатропізації, втрата стадної поведінки, зміна шляхів міграції, реакція толерантності. Подальші стадії порушення виділяються додатково за просторовими, демографічними і генетичними критеріями. Зона кризи характеризується порушенням структури популяцій, груп, звуженням ареалу розповсюдження і незаселення, порушенням продукційного циклу. Зона може відрізнятися зникненням частини ареалу або місце проживання, масовою загибеллю вікових груп, різким зростанням чисельності синатропних і нехарактерних видів, інтенсивним зростанням антропозонових і зонових захворювань. Увазі сильної різної річної мінливості зоологічних показників (не менше 25%), деякі з критеріїв, приводяться за 5-10 літній період.

Враховуючи все вищезгадане, при обґрунтовуванні і оцінці впливу на фауну рекомендується розглядати наступне:

1. Характеристики тваринного світу в зоні впливу об’єкту.

2. Оцінювання території в зоні дії об'єкту, як мешканців основних груп тварин (для риб - зимувальні ями, місця нагулу і нересту, тощо).

3. Прогноз змін тваринного світу при будівництві і експлуатації об’єкту.

4. Оцінювання наслідків змін тваринною світу в результаті реалізації проекту.

5. Заходи щодо зниження збитку водній і наземній фауні і збереженню основних місць існування тварин при будівництві і експлуатації об’єкту.

6. Оцінювання збитку тваринному світу внаслідок зміни умов при реалізації проектних рішень. Компенсаційні заходи.

7. Об’єм природоохоронних заходів і оцінка вартості компенсаційних заходів і заходів щодо охорони тваринного світу при нормальному режимі експлуатації об’єкту, а також у разі аварій.

2.3.6. Оцінка і прогноз антропоекологічних аспектів

Дається загальна соціальна характеристика місцевого населення й впливів проектованої діяльності та оцінка умов його життєдіяльності. Характеристика населення містить інформацію про статево-вікову структуру, зайнятість, міграцію, чисельність, захворюваність, потреби і громадську думку щодо проектованої діяльності.

Оцінка впливів проектованої діяльності на стан здоров’я і захворюваність здійснюється з урахуванням нормативів Міністерства охорони здоров’я. Оцінюються позитивні та негативні впливи проектованої діяльності на стан соціальних умов та задоволення потреб місцевого населення. Обґрунтовуються заходи щодо запобігання погіршення умов життєдіяльності цього населення, розглядаються компенсаційні заходи.

Соціально-економічна ситуація сама собою не є екологічним чинником. Проте вона створює ці чинники і одночасно змінюється під впливом екологічної ситуації. У зв’язку з цим оцінка впливу навколишнього середовища не може обійтися без аналізу соціальних і політичних умов життєдіяльності населення. Саме тому, населення і господарство в усьому різноманітті їх функціонування включаються в поняття навколишнього середовища і, саме тому, соціальні і економічні особливості даного району або об’єкту складають невід’ємну частину ОВНС.

Цей принцип закріплений в Міжнародній конвенції “Про оцінку впливу на навколишнє середовище в трансграничному контексті”, де записано, вплив означає будь-які наслідки планованої діяльності для навколишнього середовища, включаючи здоров’я і безпеку людей, флору, фауну, ґрунт, повітря, воду, клімат, ландшафт, історичні пам’ятники та інші матеріальні об’єкти або взаємозв’язки з цими чинниками. Вони охоплюють також наслідки для культурної спадщини або соціально-економічних умов, що є результатом зміни цих чинників.

У світлі цього визначення стає ясно, що суперечка про пріоритет біоцентричного або антропоцентричного підходу до питань охорони навколишнього середовища не суттєва, оскільки це – практично одне і те ж, тільки не слід відкидати другу частину приведеного визначення. І в кінцевому висновку можна сказати, що останній розділ ОВНС (або останній з даних чинників навколишнього середовища) – це антропоекологічна оцінка планованої діяльності, включаючи в себе. оцінку всіх інших чинників в антропоекологічному аспекті оцінку і прогноз можливих наслідків соціального, демографічного, економічного характеру (підвищення навантаження на існуючу інфраструктуру, взаємовідносини корінного населення, поява нових робочих місць, потреба в місцевих продуктах виробництва та ін.), тобто все, що можна віднести як до аут-, так і до синекологічних аспектів життєдіяльності людини.

Антропоекологічний напрям – один з наймолодших в структурі ОВНС, також як і в науці екології взагалі, оскільки раніше всі антропоекологічні проблеми були перерозподілені між багатьма іншими науками: медициною (гігієною, зокрема), антропологією, географією, етнографією, демографією тощо) і часто розглядалися незалежно один від одного.

Однією з причин об’єднання всіх цих аспектів в один напрям є проблема охорони навколишньою середовища взагалі, і необхідність передпроектної і проектної ОВНС, зокрема.

На жаль, необхідність розгляду в матеріалах ОВНС антропоекологічних оцінок ще недостатньо усвідомлена у сфері управління охороною навколишнього середовища, що простежується і в законодавчих актах, і в інших нормативно-правових документах. Зокрема, в Законі України “Про екологічну експертизу” практично повністю відсутні вимоги про антропоекологічне оцінювання господарської діяльності як самостійний розділ хоча необхідність його розробки не підлягає сумніву.

Соціально-економічні характеристики стану населення, які повинні враховуватися в ході проведення ОВНС, класифікуються наукою – екологією людини таким чином:

• демографічні характеристики;

• показники, що характеризують умови трудової діяльності і побуту, відпочинку, живлення, водоспоживання, відтворення і виховання населення, його утворення і - підтримка високого рівня здоров’я;

• характеристики природних і техногенних чинників середовища незаселеного населенням.

При цьому оцінювання підрозділяють на суб’єктивні (даються самими працюючими або людьми, що там проживають) і професійні (отримані з використанням об’єктивних методів вимірювання або з офіційних інформаційних джерел).

Для характеристики соціально-екологічної ситуації на об’єкті або території, фахівці в області екології людини виділяють дві групи чинників, що характеризують антропоекологічпу ситуацію, комплексні (інтегральні) показники: рівень комфортності природного середовища й рівень детерорієнтованності життєвого простору.

Оцінювання комфортності природних умов пов’язана з аналізом більше трьох десятків параметрів природного середовища, з яких більше 10 відносяться до кліматичних чинників, а інші характеризують наявність природних передумов хвороб (зокрема рельєф, геологічна будова, стан рослинності і тваринного світу й багато інших, що розглядалися в попередніх розділах). Для гірських районів, наприклад, додатково важливо знати висоту об’єкту над рівнем моря і рівень розчленованого рельєфу.

Рівень детерорієнтованості навколишнього середовища також об’єднує досить велике число показників най різноманітного плану. До них відносяться традиційне комплексне оцінювання забрудненості геосфер, що розраховується у вигляді суми співвідношень реальних концентрацій ГДН та ГДК, питомі сумарні показники ГДВ і ГДС, пов’язані з оцінюваною площею території і ряд інших.

В числі демографічних показників, розрахованих при антропоекологічних оцінках, найчастіше приводяться: коефіцієнт загальної і дитячої стандартизованої смертності (на 1000 населення) з обліком вікової структури населення, коефіцієнт народжуваності, пов’язанні в загальний коефіцієнт природного приросту, середня очікувана тривалість життя й життєвий потенціал населення (число майбутніх років життя за умови збереження даного рівня вікової смертності, людина на рік), показники брачності і міграції, побічно що свідчать про екологічне неблагополуччя в регіоні розміщення об’єкту. Існують й складніші в розрахунках комплексні демографічні показники: якість життя і якість здоров’я населення.

Таблиця 2.25.

Фонові значення вмісту забруднюючих речовин у довкіллі

Середовище	Одиниця виміру	Найменування забруднюючих речовин
		Пил	SO2	Hg	Pb	Cd	As
Повітря	мг/м3	1600-16000	125-3750	0,2-10	6-9	2,0	1,35-1,5
Поверхневі води	мкг/л	-	-	0,01-0,1	0,3-4,0	0,01-0,9	0,05-10
Донні відклади	мкг/г	-	-	0,01-0,7	20-35	-	-
Ґрунти	мкг/г	-	-	0,02-0,15	6,3-13,3	0,1-0,9	1,6-5,9
Рослинний матеріал	мкг/г	-	-	0,001-0,07	1-13	0,04-0,5	-

Таблиця 2.26

Орієнтований перелік чинників у зв’язку з їх можливим впливом на рівень розповсюдження деяких класів та груп захворювань

№	Патологія	Чинники
1	2	3
1.	Захворювання системи кровообігу	Забруднення атмосфери оксидами сірки, вуглецю, азоту, фенолом, бензолом, аміаком, сірчистими речовинами, сірководнем, етиленом, пропіленом, бутиленом, жирними кислотами, ртуттю та іншими. Шум. Електромагнітні поля. Побутові умови. Склад питної води та нітрити, хлориди, нітрати, жорсткість води. Біогеохімічні особливості місцевості: недостатність або надлишок кальцію, магнію, ванадію, кадмію, цинку, літію, хрому, марганцю, кобальту, барію, міді, стронцію, заліза у довкіллі. Забруднення навколишнього середовища пестицидами та отрутохімікатами. Природнокліматичні умови: - швидкість зміни погоди, вологість, барометричний тиск, рівень інсоляції, сила та напрямок вітру.

Продовження табл. 2.26
1	2	3
2.	Захворювання нервової системи та органів чуття. Психічні розлади	Природнокліматичні умови: швидкість зміни погоди, вологість, барометричний тиск, температурний чинник. Біогеохімічні особливості: висока мінералізація ґрунтів та води, наявність хрому. Побутові умови. Забруднення атмосферного повітря оксидами сірки, вуглецю, азоту, хромом, сірководнєм, діоксид сіліцію, формальдегідом, ртуттю та інші. Шум. Електромагнітні поля. Хлорорганічні, фосфорорганічні та інші пестициди.
3.	Захворювання органів дихання	1) Природнокліматичні умови: швидкість зміни погоди, вологість. Побутові умови. Забруднення атмосферного повітря пилом, оксидами сірки, азоту, вуглецю, сірчистим ангідрідом, фенолом, аміаком, вуглеводнями, діоксидом кремнію, хлором, акролеіном, фотооксидантами, ртуттю. Хлороорганічні, фосфорорганічні та інші пестициди.
4.	Захворювання органів травлення	Забруднення довкілля пестицидами та отрутохімікатами. Недостатність та надлишок мікроелементів у навколишньому середовищі. Побутові умови. Забруднення повітря сірководнем, пилом, оксидами азоту, хлором, фенолом, діоксидом кремнію, фтором тощо. Шум. Склад питної води, жорсткість води.
5.	Захворювання крові та органів кровотворення	Біогеохімічні особливості: недостатність або надлишок хрому, кобальту, рідкісноземельних металів у довкіллі. Забруднення атмосферного повітря оксидами сірки, вуглецю, азоту, вуглеводнями, азотистоводневою кислотою, етиленом, пропіленом, аміленом, сірководнем тощо. Електромагнітні поля. Нітрити та нітрати у питній воді Забруднення довкілля пестицидами та отрутохімікатами.
6.	Захворювання шкіри та підшкірної клітковини	Рівень інсоляції. Недостатність та надлишок мікроелементів у довкіллі. Забруднення атмосферного повітря.
7.	Захворювання ендокринної системи, розлад харчування, порушення обміну речовин	Рівень інсоляції. Недостатність або надлишок свинцю, йоду, бору. Забруднення довкілля. Шум. Електромагнітні поля. Жорсткість питної води.
Продовження табл. 2.26
1	2	3
8.	Уроджені аномалії	Забруднення повітря. Забруднення довкілля пестицидами. Шум. Електромагнітні поля.
9.	Захворювання сечово-статевих органів	Недостатність та надлишок цинку, свинцю, йоду, кальцію, марганцю, кобальту, міді, заліза, у довкіллі. Забруднення повітря сірководнем, оксидами вуглецю, вуглеводнями, етиленом, оксидами сірки, аміленом. Жорсткість води.
	В тому числі: патологія вагітності	Забруднення повітря. Електромагнітні поля. Забруднення довкілля пестицидами та отрутохімікатами. 4) Недостатність або надлишок мікроелементів у довкіллі.
10	Новоутворення роту, верхніх дихальних шляхів, легень та інших органів дихання	Забруднення атмосферного повітря. Вологість, рівень інсоляції, температурний чинник, кількість діб з суховіями та пиловими бурями, барометричний тиск.
11	Новоутворення стравоходу, шлунка та інших органів травлення	Забруднення навколишнього середовища пестицидами та отрутохімікатами. Забруднення повітря кацерогенними речовинами, акролеіном та іншими фотооксидантами (оксидами азоту, озоном, поверхньо-активними речовинами, формальдегідом, вільними радикалами, органічними пероксидами, дрібно дисперсними аерозолями. Біогеохімічні особливості місцевості: недостатність або надлишок магнію, марганцю, кобальту, цинку, рідкісноземельних металів, міді, висока мінералізація ґрунтів. Склад питної води: хлориди, сульфати. Жорсткість води.
12	Новоутворення сечостатевих органів	Забруднення атмосферного повітря сірководнем, діоксидом вуглецю, вуглеводнями, сірковуглецем, етиленом, бутиленом, аміленом, оксидом вуглецю. Забруднення довкілля пестицидами. Недостатність або надлишок магнію, марганцю, цинку, кобальту, молібдену, міді у довкіллі. Хлориди у питній воді.

До числа більш комплексних регіональних показників відносять інтегральний показник соціально-економічного розвитку, що включає 15 базових параметрів, оцінюваних за 10-бальною шкалою: валовий національний продукт (ВНП) на душу населення, споживання на душу населення, рівень індустріалізації, частка експортно-придатної продукції в загальному об’ємі сільськогосподарської продукції, забезпеченість власною промисловою продукцією, розвиненість інфраструктури, рівень освіти, наявність ринкової громадської думки, орієнтованість населення на західні стандарти життя та ін. Оцінюваний регіон ранжується за кожним з цих 15 параметрів, потім привласнені бали додаються і в результаті виходить сумарна оцінка.

На жаль, в числі цих параметрів поки відсутні „чисто екологічні” оцінки типу: рівень екологічної самосвідомості населення, рівень соціально-екологічної напруженості та інші. До числа інших екологічних соціально-економічних показників відносяться: рекреаційний потенціал місцевості і рівень його використання, небезпека (вірогідність) інвазій, епізоотій і нападів на людей представників тваринного світу, комплексні показники техногенного навантаження і рівень урбанізованості території, а також ряд інших.

Окремі питання в цій області регламентуються наявними нормативно-правовими і нормативно-технічними документами.

З усього різноманіття екосоціокультурних показників при проведенні ОВНС найчастіше враховуються наступні:

1. Оцінка санітарно-епідеміологічного стану території.

2. Соціальні умови життя населення.

3. Оцінка стану здоров’я населення.

4. Міграція населення.

5. Прогноз можливих змін чисельності населення, включаючи корінне.

6. Оцінка прогнозних змін соціально-економічних умов життя населення, комфортності існування при реалізації наміченої діяльності.

7. Прогнози оцінювання екологічних наслідків експлуатації об’єкту (при нормальному режимі й аваріях) для життя і здоров’я населення (збільшення смертності населення, зміна тривалості життя, поява професійних та інших специфічних хвороб, збільшення загальної, інфекційної захворюваності дітей і дорослих тощо).

8. Прогнози оцінювання впливу наміченої діяльності на особливості об’єктів, що охороняються (природні, рекреаційні, культурні, культові тощо).

9. Втрата естетичної цінності території.

10. Оцінювання прогнозних змін природного середовища для існуючого природокористування, включаючи національне.

11. Заходи щодо забезпечення екологічної безпеки населення при нормальному функціонуванні об’єкту і при аварійних ситуаціях.

12. Заходи щодо регулювання соціальних відносин в процесі наміченої господарської діяльності, включаючи зобов'язання інвестора поліпшити соціальних умов життя населення.

13. Комплексне прогнозне оцінювання екологічного ризику (для населення і навколишнього середовища) планованої діяльності.

14. Об’єм природоохоронних заходів і оцінка вартості витрат на заходи щодо збереження сприятливих умов життя і здоров'я населення.