Висновки

Отже, відповідно до поставлених завдань можна зробити наступні висновки:

1. Сталінізм – одне з найбільш масштабних, страшних і загадкових явищ ХХ століття. Саме поняття «Сталінізм» було введено в обіг Л. Д. Троцьким, який розглядав цей феномен як бюрократичну контрреволюційну систему. Сучасні дослідники розглядають сталінізм як, насамперед, систему влади, що спиралася на диктатуру пролетаріату. Ленін розумів, що Сталін дуже жорстока людина, і не хотів, щоб той прийшов до влади.

Досліджуючи історію виникнення та суть поняття «сталінізм», неодноразово доводиться звертатись до особистості Й. Сталіна та його політики. Досягнувши вершини влади, Й. Сталін створив свій режим управління, який пізніше отримав назву – сталінізм. Під сталінізмом сьогодні розуміються як практику правління Йосипа Сталіна та його послідовників у деяких комуністичних країнах, так і політичний режим, що надав усій суспільній системі адекватні йому якості та запродукував відповідну політичну культуру. Як політичний режим сталінізм не являє собою щось абсолютно унікальне, щось таке чого взагалі ніколи не було у світовій історії. За типологічними ознаками сталінський режим слід віднести до тоталітарного типу, бо у ньому не було нічого такого, що істотно виходило б за межі фундаментальних властивостей тоталітаризму. Не випадково, що термін «тоталітарний режим» став типологічним саме завдяки сталінському.

Важливо зрозуміти історію виникнення і розвитку сталинізму. Для цього коротко ознайомимося з історією внутріпартійної боротьби в партії в 1923–1930 рр. До речі, мало з яких питань історії піддавалися настільки явній фальсифікації, як питання про опозицію. Вже в публікаціях 1920 х років багато епізодів, фактів про цю боротьбу викладалися вкрай тенденційно. При цьому кожна зі сторін намагалася представити своїх опонентів у найбільш непривабливому вигляді, ті чи інші висловлювання спотворювалися, помилки і неточності перебільшувалися. Брутальність і нелояльність не тільки не перетиналися, але і заохочувалися і з одного, і з іншого боку, що додавало із самого початку внутріпартійній боротьбі вкрай різкого характеру. У 1930-ті рр. лідери опозиції стали зображуватися вже як зрадники і шпигуни іноземних держав, завербовані імперіалістичними розвідками ще з перших років радянської влади.

Сталін мало піклувався про те, щоб переконати своїх опонентів і залучити їх до спільної роботи. Він намагався підкорити їх своїй волі, зломити їхній опір. До того ж Сталін був украй злопам'ятний і мстивий. Його опоненти залишалися для нього особистими ворогами навіть тоді, коли зникав предмет суперечки і виникала необхідність спільної дружної роботи. Правда, слід зазначити, що Сталін умів добре ховати свої почуття.

Й. Сталін не щадив нікого. Він не зупинявся не тільки перед розстрілом усіх тих, хто лише підозрювався в зв'язках з контрреволюцією. Сталін узяв на озброєння радикальні методи ленінського «воєнного комунізму». Позбувшись суперників, Сталін став на шлях тотального і швидкого перетворення всіх сторін економічного, соціального і культурного життя країни. Він нав'язав свої плани надіндустріалізації і поголовної колективізації – зверху, без врахування інтересів суспільства шляхом систематичного застосування великого терору.

2. Історики під тоталітаризмом звичайно розуміють політичний лад, при якому державна влада в суспільстві зосереджена в руках якої-небудь однієї групи (звичайно політичної партії), коли знищені демократичні волі і можливість прояву політичної опозиції. При такому режимі правляча група цілком підкоряє життя суспільства своїм інтересам і зберігає владу завдяки насильству, масовим репресіям, духовному поневоленню населення.

У СРСР у середині 1930‑х – початку 1940‑х років сформувався тоталітаризм, а саме сталінізм. У країні були в наявності всі ознаки «тоталітарної системи»:

• насильницьке встановлення однопартійної системи;

• знищення опозиції усередині правлячої партії, партійного і державного апарату;

• ліквідація системи поділу влади на три гілки: законодавчої, виконавчої, судової;

• знищення цивільних свобод;

• побудова системи всеохоплюючих масових громадських організацій, за допомогою яких забезпечується контроль над суспільством;

• уніфікація (приведення до однаковості) усього громадського життя;

• культ національного «вождя»;

• масові репресії.

До визначення сталінізму можна підходити різнобічно. Одне з варіантів – це державна система, контроль з всеохоплюючою системою підпорядкування та безпрецедентним розмахом насильства. Ще варіант – сталінізм – це закономірність, породження радянського суспільства, з допомогою якого він і зміцнів. Пролетарські маси вірили сильному вождю. У радянській історії сталінізм був своєрідним переходом від монархічного правління до соціалізму. Завдяки терору руйнуються колишній суспільний лад, досягнення культури. Але благі наміри радянської влади з будівництва соціалізму, а згодом і комунізму, зазнали повної невдачі.

За своєю суттю цей режим був подібним до фашизму, який виник у державі з іншим національним менталітетом. Ці дві системи породжували суспільства, що повністю базувалися на брехні: декларувалося одне, а реалізовувалося інше.

Сталінізм є продовженням ленінізму, проте відрізняється своєрідними особливостями:

• Абстрактне обґрунтування при уповільненні темпів світової революції потенційності виникнення соціалізму в окремому державі.

• Ідея загибелі держави, через її максимальне примноження.

• Всі кошти масової інформації проходили сувору цензуру і були суворо упорядкованими. Інших ЗМІ просто більше не існувало.

• Економічний лад держави був системою, у якій власність – практично вся, перебувала в руках держави.

• На відміну від ленінізму сталінізм особливий тим, що це був практично справжній приклад диктатури. Ленінська політика дозволяла існування різних класів та ідеологій – сталінізм забороняв все, крім комунізму.

3. Партійна і державна влада в ці роки була зосереджена в руках Сталіна. На всіх етапах керування країною був забезпечений партійний контроль над державними органами, армією, промисловістю. Призначенням і зміщенням державних діячів відали партійні інстанції. Тільки партійні органи вирішували питання структури державної системи. Політбюро приймало остаточне рішення про створення нових і закритті старих наркоматів.

Наприкінці 1930‑х років у країні склалося положення, коли було неможливо розмежувати, де починається держава і закінчується партія і навпаки. У цей час ВКП (б) у значній мірі змінила і свій власний вигляд, утратила залишки демократизації у внутріпартійному житті. Рядові члени партії і навіть деякі члени ЦК були відсторонені від вироблення партійної політики, що стала долею Політбюро і партійного апарату.

Аналізуючи феномен сталінізму як систему державного правління, необхідно звертатися до витоків цього поняття. Адже сам сталінізм не виник як щось окреме, а тільки як наслідок всього історичного процесу. Історично першою формою тоталітаризму був радянський комуністичний режим. Його основи були закладені В. Леніним після жовтневого перевороту в Росії 1917 р. Остаточне його утвердження відбулось в 30-х рр., в ході масштабної трансформації радянського суспільства на основі тоталітарної ідеології, що на практиці привело до утворення тоталітарної держави. В період правління Й. Сталіна тоталітаризм набув своїх класичних ознак у вигляді сталінізму. Сталінізм визначається як суспільно-політична система, яка за масштабами впливу, глибиною контролю, використанню масового терору, який перетворився в цілеспрямоване винищення окремих верств населення, за кількістю жертв не мав аналогів як в минулому так і сучасному світі, в чому і полягає його політичний феномен. Для сталінізму був характерний ряд особливостей, які разом з його класичними ознаками складають зміст цього поняття і знайшли своє відображення: по-перше, у використанні масового терору, який перетворився у метод і засіб державного управління. По-друге, повній ліквідації приватної власності, внаслідок чого суспільству було силою нав’язано протиприродну економічну модель відносин між людьми в процесі виробництва, обміну і споживання, форсування темпів економічного розвитку на основі політичних рішень без адекватної соціально-економічної бази. По-третє, в гіпертрофованій, необмеженій ролі партії і партійного апарату, перетворенні їх в органи державного управління, і, нарешті, наступна особливість – складовою частиною становлення і функціонування сталінізму була опора на великодержавний російський шовінізм, утвердження унітарної форми державного устрою, постійна фабрикація політичних процесів проти проявів «націоналізму» (за винятком російського), злочинна практика депортації окремих народів.

4. Й. Сталін першим у новітні часи створив безкласове (у марксистському розумінні цього поняття) суспільство. Повністю перевівши економіку у державний сектор, він ліквідував економічні класи. Хоча Й. Сталін доповнив марксистську теорію концепцією існування у соціалістичному суспільстві двох дружніх класів: робітничого класу та колгоспного селянства, і прошарку між ними – соціалістичної інтелігенції, але насправді класу колгоспного селянства не існувало. Підставою для декларування класу колгоспного селянства було те, що колгоспні засоби виробництва (крім землі) формально належали сільськогосподарській артілі, а керівництво колгоспів обиралося загальними зборами його членів. Але фактично колгоспами керував той же партійно-державний апарат, який визначав профіль господарств, виробничі завдання, терміни сільськогосподарських кампаній, укрупнював та розукрупнював колгоспи за своїм розсудом, призначав голів колгоспів.

Індустріалізація була головним завданням перших птирічних планів. Акцент робився на розвиток гірничодобувної, металургійної, машинобудівної і хімічної промисловостей. До кінця 1930-х років СРСР завдяки індустріалізації перетворився на індустріально-аграрну країну, посівши друге місце у світі і перше в Європі за обсягами виробництва.

Позитивні наслідки індустріалізації:

• Досягнення економічної незалежності;

• Перетворення СРСР на могутню індустріально-аграрну державу;

• Укріплення обороноздатності країни, створення могутнього ВПК;

• Підведення технічної бази під сільське господарство;

• Розвиток нових галузей промисловості, будівництво фабрик і заводів.

Негативні наслідки індустріалізації:

• Створення замкненої економіки, яка сама себе забезпечує;

• Створення можливостей для здійснення сталінського воєнно-політичного керівництва;

• Зменшення розвитку виробництва товарів повсякденного вжитку;

• Формування політики суцільної колективізації;

• Стимулювання екстенсивного розвитку економіки.

Результатами колективізації були:

• Отримання хліба державою незалежно від індивідуальних господарств;

• Держава отримала засоби для індустріалізації;

• Село втратило третину робочої сили;

• Завершилось одержавлення економіки;

• Ліквідація індивідуального селянського господарства, проте, зберігалося присадибне господарство, яке впродовж існування СРСР давало значну частку молока, м’яса, овочів і фруктів;

• Злам устроїв селянського життя;

• Формування історично нової системи господарювання, що заснована на жорсткій дисципліні, примусовій праці, прикріплення до колгоспу (радгоспу), натуральній оплаті праці тощо;

• Відчуження засобів праці та її результатів від самого робітника;

• Зруйнування сільського господарства, поступовий його занепад;

• Голодомор 1932 — 1933 років.

5. Але найбільшим «досягненням» сталінського режиму було створення нової, тоталітарної культури – культури, якій притаманні ідеологічна ангажованість, культ вождя, міфологізація свідомості, активно-підданський тип поведінки. Для сталінського режиму було недостатнім визнання себе як законного, він вимагав від кожної людини постійного виявлення активності щодо його підтримки. Аполітичність або ж недостатня активність стали розцінюватися як нелояльність, з усіма наслідками, що випливали з цього.

Й. Сталін розбудував гігантський пропагандистський апарат. У систему партійно-політичної пропаганди було включено усе активне населення. Ледве не на все населення Й. Сталін поширив партійно-політичні ритуали: демонстрації, мітинги, урочисті зібрання з нагоди комуністичних свят тощо. Та у Й. Сталіна не вистачило ані часу, ані засобів для повної руйнації кожної людської особистості. Якби у нього були потрібні засоби та час, то можна не сумніватися, що Й. Сталін довів би процес тоталітарного зомбування людей до повної завершеності.

Таким чином сталінізм як політична та економічна система характеризується наступними ознаками:

• у політичній сфері − встановлення однопартійної системи, ліквідація опозиції, системи розподілу влади, знищення громадянських свобод, вождизм харизматичного толку, повне зрощування партійного та державного апарату, масові репресії;

• в економічній сфері − встановлення однієї державної форми власності, планова економіка чи монопольний контроль держави над економікою, процесом виробництва і розподілу при збереженні ринкової економіки, централізоване управління економікою;

• в суспільстві та духовній сфері − одержавлення громадянського суспільства, мілітаризація суспільного життя, атомізація суспільства (руйнування традиційної соціально-класової структури, маргіналізація), тотальна заорганізованість (створення масових громадських організацій, які охоплюють все населення країни і є провідниками ідей партії, офіційної ідеології); одна офіційна, особливого роду, ідеологія, яка заперечує минуле і сьогодення в ім’я майбутнього, обґрунтовуючи право режиму на існування; боротьба з інакомисленням, ідеологізація суспільного життя, тотальний контроль над засобами масової інформації; встановлення «залізної завіси».

Тому до наслідків сталінізму потрібно відносити не тільки утворення великої держави, в якій з’явилися тисячі заводів і фабрик, нові галузі виробництва, потужний оборонний потенціал країни, ефективна і доступна система соціального і матеріального забезпечення населення країни. Слід не забувати продовольчі кризи та голодомори, тисячі репресованих, загиблих у таборах, міжнаціональні конфлікти та особливо знищення індивідуальності не одного покоління радянських людей, наслідки чого відчуваються ще й сьогодні.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Абільтарова Е. Н. Основи охорони праці / Е. Н. Абільтарова, М. С. Корець, С. М. Яшанов. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – 409 с.

2. Аллилуева С. И. Двадцать писем к другу : [О И. В. Сталине и его семье] / С. Аллилуева. – М.: Известия, 1990. – 174 с.

3. Алексєєв С. Теорія держави і права: Підручник / С. Алексєєв. – М.: Норма, 2007. – 246 с.

4. Анисимов Е. В. История России от Рюрика до Путина: Люди. События. Даты. / Е. В. Анисимов. [2-е изд.] – Питер, 2009. – 592 с.

5. Баберовскі Й. Червоний терор. Історія сталінізму / Й. Баберовські. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/bookreader.php/1016152/Baberovski_Chervoniy_teror._Istoriya_stalinizmu.html.

6. Баран В. Теорія тоталітаризму: ґенеза і сутність / В. Баран // Сучасність. – 1996. - №9. – С. 57-67.

7. Баталов Э. Культ личности и общественное сознание / Э. Баталов // Суровая драма народа. – М.: Политиздат, 1989. – С. 14-28.

8. Безродний Є. Ф. Історія політичних вчень: [Навч. посіб.] / Є. Ф. Безродний, О. І. Уткін. – К.: Професіонал, 2006. – 432 с.

9. Белади Л. Сталин / Л. Белади, Т. Краус. – М.: Политиздат, 1989. – 318с.

10. Білокінь С. Більшовизм: механіка тотального винищення населення / С. Білокинь // Сучасність. – 1998. - №4. – С. 58-89.

11. Блюм А. Радянська цензура в епоху тотального терору: 1929 -1953 рр. / А. Блюм. – СПб.: Академічний проект, 2000. – 212 с.

12. Бордюгов Г. История и коньюнктура: Субьектив. Заметки об истории сов. общества / Г. Бордюгов, В. Козлов. – М.: Политиздат, 1991. – 350с.

13. Боффа Д. История Советского Союза: в 2 т. / Д. Боффа. – М.: Междунар. отношения, 1990. Т-1. – 629 с.

14. Вагман И. Я. 100 знаменитых тиранов / И. Я. Вагман, М. В. Вукина, В. В. Мирошникова. – Х.: Фолио, 2003. – 510 с.

15. Васійчук В.О. Основи цивільного захисту. Навч. Посібник / В. О. Васійчук, В. Є. Гончарук, С. І. Качан, С. М. Мохняк. – Львів, В-во Львівської політехніки, 2010. – 235 с.

16. Вебер М. Теория социальной и экономической организации / М. Вебер. – М., 1990. – 332 с.

17. Верт Н. Історія Радянської держави. 1990-1991: [пер. з фр.] Навчальний посібник. – Рівне, 2001. – 480 с.

18. Войтович О. Політична історія Росії першої половини 20 ст. / О. Войтович // Історія України. – 2005. – №46. – С. 2-7.

19. Волкогонов Д. А. Сталінізм: сутність, ґенеза, еволюція / Д. А. Волкогонов // Питання історії. – 1990. – №3. – С. 5-7.

20. Вронська Т. Еволюція сталінської репресивної політики стосовно родин «ворогів народу» / Т. Вронська // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ: науково-документальний. – К., 2008. – №1/2. – С. 444-474.

21. Гаврик Є. О. Безпека життєдіяльності / Є. О. Гаврик. – К.: Ельга – Н, КМТ, 2007. – 384 с.

22. Гачев Г. Національні образи світу / Г. Гачев. – М.: Радянський письменник, 1998. – 511с.

23. Грей Я. Сталин : личности в истории / Я. Грей. – М.: ИнтерДейджест, 1995. – 368 с.

24. Гончарук В. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник / В. Гончарук, С. Качан, С. Орел, В. Пуцило. – Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2004. – 288 с.

25. Горбатенко В. П. Політологічний енциклопедичний словник / В. П. Горбатенко; / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. 2-е вид. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.

26. Губарова Г. Г. Усі видатні постаті всесвітньої історії / Г. Г. Губарова. –Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 352 с.

27. Давидов Ю. Н. Ханна Арендт и проблема тоталитаризма / Ю. Н. Давидов // Новое и старое в теоретической социологии. – М., 1999. – С. 144 – 160.

28. Данилов А. История России: XX в. : Справочные материалы / А. Данилов. – М.: Гуманит, 1996. – 336с.

29. Дейвіс Н. Європа: Історія [Пер. з англ.. П. Таращук]. Вид. 2-ге вид. – К.: Основи, 2001. – 1463 с.

30. Дем’яненко Б. Л. Порівняльний аналіз фашистської та сталінської моделей тоталітаризму / Б. Л. Дем’яненко // Нова політика. – 1999. – №1. – С. 37-38.

31. Дем’яненко Б. Л. Три моделі тоталітаризму: порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму / Б. Л. Дем’яненко. – К.: Нелень, 2000. – 122 с.

32. Джузеппе Б. История Советского Союза [В 2-х томах]. От революции до Второй мировой войни / Б. Джузеппе, А. Громико, В. Хвостова. – М. : Международное отношение, 1994. – Т.1 – 628 с.

33. Дугін А. Р. Сталінізм: легенди і факти / А. Р. Дугін // Слово. – 1990. - №7. – С. 23-25.

34. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство // Ж. Желев. – М.: Новости. – 1991. – 336 с.

35. Жирнов Є. Спадкоємець за планом: Історія людей, які так і не стали наступниками Сталіна, закінчилася винесенням ім. смертних вироків / Є. Жирнов // Закон. – Київ, 2010. – №36. – С. 14.

36. Зевельєв А. И. Истоки сталинизма: Лекция к курсу «Политическая История ХХ века». – М. : Высш. Шк., 1990. – 110 с.

37. Закон України "Про охорону праці" № 2694-XII. від 1992.10.14 // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 49 (08.12.92), 668с.

38. Земсков В. ГУЛАГ (історико-соціологічний аспект) / В. Земсков. – Соціологічні дослідження, 1991. – №.6. – С. 10-27; 1991. – №.7. – С. 3-16. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу:

www.hrono.ru/statii/2001/zemskov.html.

39. Зиновьев А. Сталин. сталинская эпоха. Сталинизм. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: http://zinoviev.info/wps/archives/171.

40. Ігрицький Ю. І. Концепція тоталітаризму: уроки багаторічних дискусій на Заході / Ю. І. Ігрицький // Історія СРСР. – 1990. – № 6. – С.177-179.

41. Карр Е. История Советской России / Е. Карр. – М.: Прогрес, 1990. – 763 с.

42. Кирилюк Ф. М. Політологія / Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько та ін. – К.: Здоров’я, 2004. – 776 с.

43. Кирилюк Ф. М. Філософія політичної ідеології [Навчальний посібник] / Ф. М. Кирилюк. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 520 с.

44. Кінкулькіна А. Сторінки історії радянського суспільства: факти, проблеми, люди / А. Кінкулькіна, Г. Клокова, А. Колосков, О. Гевуркова. – К.: Рад. Школа, 1990. – 512 с.

45. Кожинов В. В. Правда сталинских репрессий / В. В. Кожинов. – М.: Алгоритм, 2008. – 448 с.

46. Колесник А. Н. Мифы и правда о семье Сталина / А. Н. Колесник. – М.: Техинвест, 1991. – 174 с.

47. Корольов Г. Сталінізм : історіософський погляд / Г. Корольов // Історія в школі: науково-методичний. – 2004. – № 11/12. – С. 61-63.

48. Кречетников А. Розкуркулювання: чим селяни більшовикам не догодили? . – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: www.bbc.co.uk/russian/russia/2010/02/100202_russia_collectivization.sht.

49. Кульчицький С. Колективізація і голод на Україні, 1929-1933: Зб. документів та матеріалів / С. Кульчицький. – К.: Наук. думка, 1992. – 732 с.

50. Кульчицький С. Подарунок Сталіна радянському електорату / С. Кульчицький // День: всеукраїнська газета. – Київ, 2007. – №56. – С. 7.

51. Лихолобова З. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні / З. Лихолобова. – Донецьк, 1996. – 254 с.

52. Маля М. Радянська трагедія: історія соціалізму в Росії, 1917-1991 / М. Маля. – К.: Мегатайп, 2000. – 608 с.

53. Матвеева Е. Ю. Политология: Учебное пособие. / Е. Ю. Матвеева, В. А. Стребков, В. П. Тараканов. – М.: СГУ, 1999. – 443 с.

54. Машкін О. «Сталін – це Ленін сьогодні»: портрет червоного диктатора на тлі його червоних роковин / О. Машкін // Історія в школі. – 2004. – № 11/12. – С. 1-10.

55. Медведєв Р. А. О Сталине и сталинизме / Р. А. Медведєв . – М.: Прогрес, 1990. – 488 с.

56. Мерцалов А. История и сталинизм / А. Мерцелов. – М.: Политиздат, 1991. – 448с.

57. Мерцалов А. М. Сталінізм і висвітлення минулого / А. М. Мерцалов // Історія і сталінізм. – М.: Політіздат, 1991. – С. 382-447.

58. Мокліно І. Короткий оксфордський політичний словник / І. Мокліно, Н. Мокммілана. – К.: Основи, 2006. – 789 с.

59. Немчинов І. Зміна віх, або ґенеза більшовизму / І. Немчинов // Нова політика. – 1998. - №3. – С. 20-29.

60. Ноткин А. Соціалістична індустріалізація СРСР і новий технічний переворот / А. Ноткин // Вісник, 1958. – №1. – С. 14-24. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: www.ras.ru/FStorage/ download.aspx?Id= f37e6 b29 -538c-470a-bfd0-e27bd58da647.

61. Одинцов М. Власть и религия в годы войны / М. Одинцов. – М., 2005. – 540с. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.abcreferats.ru/history/table4338_1.html.

62. Онишко В. Рушійна сила прагматизму [Текст] / В.Онишко // Науково-виробничий журнал «Охорона праці». – 2008. – №3. – 87c.

63. Орлов А. История России: учеб. – 3-е узд., / А. Орлов, В. Георгиев, Н. Георгиева, Т. Сивохина. – М.: Проспект, 2006. – 528с.

64. Левашова І. Вони змінили світ / І. Левашова. – Донецьк: Глорія Трейд, 2012. – 704с.

65. Пастушок В. У нетрях сталінського ГУЛАГу: Спогади / В. Пастушок. – Рівне: Азалія, 2003. – 67с.

66. Петров Н. Спецвипуск «Правда ГУЛАГу», тортури від Сталіна: Бити смертним боєм / Н. Петров // Политиздат, 2008. – №9 . – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: old.novayagazeta.ru/data/ 2008/gulag09/00.html.

67. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ І. Пістун, Ю. Кіт, А. Березовецький. – Суми: Університетська книга, 2000. – 205 с.

68. Полєнова В. Й. Німеччина. Нацистська диктатура / В. Й. Полєнова // Історія та правознавство. – 2007. – №16-18. – С. 69-72.

69. Попович М. Утвердження комуністичного тоталітаризму / М. Попович // Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 1998. – С. 549-563.

70. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги / К. Поппер. – К.: Основи, 1994. – Т.1. – 444с.

71. Поспеловський Д. Сталин и церков: «Конкордат» 1943г. и жизнь церкви / Д. Поспеловський // Континент. – 2000. – №5. – С. 220-239.

72. Постанова ЦВК і РНК СРСР 1 грудня 1934 г. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: stalin.memo.ru/images/1934.htm.

73. Поцелуев В. История России XX столетия: Учеб. Пособие для студ. вузов / В. Поцелуев. – М.: ВЛАДОС, 1997. – 512с.

74. Радзинский Є. Сталин. Жизнь и смерть. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу:

fictionbook. ru/author/radzinskiyi_yedvard_stanislavovich_ji_stalin/.

75. Рейман М. Сталінізм як феномен радянського суспільства / М. Рейман // Робочий клас і сучасний світ. – 1990. – С. 121-130.

76. Рибак І. В. Історія Радянського суспільства: (випробування, криза та загибель 1941-1991 рр.) / І. В. Рибак. – Кам'янець-Подільський: АБЕТКА, 1998. – 148 с.

77. Рибас С. Ю. Сталін. – 2-е вид. / С. Ю. Рибас. – М.: Молода гвардія, 2010. – 121 с.

78. Романюк О. І. Проблема типологізації політичних режимів в контексті аналізу демократичних транзитів / О. І. Романюк // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Карамзіна. – №555. – Серія «Питання політології». – Вип. 4. – Харків, 2002. – С. 16-25.

79. Савчук Ю. Охорона праці як важливий фактор підвищення ефективності виробництва у сучасних умовах. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/88-880-1.

80. Салабай В. Політична історія ХХ століття [Навч. посібник]. Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В. Ф. Салабай, Л. О. Панчук та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 376 с.

81. Сенокосов Ю. П. Суровая драма народа: Ученые и публицисты о природе сталинизма. – М.: Политиздат, 1989. – 512 с.

82. Симонов К. М. Глазами человека моего поколения: Розмишления о И. В. Сталине / К. М. Симонов . – М.: Правда. – 1990. – 426 с.

83. Субтельний О. Україна: Історія / О. Субтельний. - Київ: Либідь, 1993. – 720 с.

84. Соколова Т. А. Вождь. Хозяин. Диктатор / Т. А. Соколова. – М.: Патриот, 1990. – 575 с.

85. Солженіцин О. Архіпелаг ГУЛАГ. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: www.solzhenicyn.ru/modules/news/article_storyid_113.html .

86. Табачник Д. В. Все о России / Д. В. Табачник, В. М. Духопельников, О. В. Белочкина. – Х.: Фолио, 2009. – 557 с.

87. Такер Р. Сталин – путь к власти, 1879-1929: История и личность / Р. Такер. – М.: Прогрес, 1990. – 479 с.

88. Терлецька І. Трансформація сталінізму та інших моделей тоталітаризму: історіографічний аналіз / І. Терлецька // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету: Науково-практичний журнал. – 2008. – №6. – С. 121-135.

89. Ткачук К. Основи охорони праці / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський. – К.: Основа, 2006. – 444 с.

90. Тойнби А. Постижение истории / Арнольд Тойнби. – СПб. – М., 1991. – 567 с.

91. Треппер Л. Большая игра : Годы учения / Л. Треппер. – М.: Политиздат, 1990. – 382 с. 63-64

92. Трофимчук Н. История религий в России: учебное пособие / Н. Трофимчук. – М.: РАГС, 2002. – 591с. 194-196.

93. Троян С. Соціально-політичні процеси в Росії та СРСР у 1901-1945 роках / С. Троян. – Чернівці: Рута, 2000. – 112с.

94. Хайек Ф.А. Дорога к рабству / Ф. А. Хайек // М.: Новое издательство, 2005. – 264 с.

95. Хапаєва Д. Зачаровані сталінізмом / Д. Хапаєва // Критика. – 2008. – №3. – С. 18-19.

96. Холод В. Тоталітаризм – демагогія ідеології / В. Холод // Персонал. – 2006. –№8. – С. 17-21.

97. Цыпин В. История Русской Православной Церкви: учебное пособие для православных духовных семинарий / В. Цыпин. – М.: Хроника, 1994. – 144 с. с.117-120.

98. Чумаченко Т. Советское государство и Русская православная церковь в 1941-1961 гг. / Т. Чумаченко // Религиоведение. – 2002. – №1. – С. 14-37.

99. Шаповал Ю. Сталін та його спадщина у контексті радянської політичної історії / Ю. Шаповал // Сучасність. – 2004. – №1. – С. 53-67.

100. Шестаков А. Недобрий батько Джугашвілі. Розгадка «демонічної сили» Сталіна криється у його зневаженому дитинстві / А. Шестаков // Україна молода. – 2005. – № 67. – С. 8-10.

101. Шуаібов О. Лекції з охорони праці. Навчальний посібник / О. Шуаібов. – Ужгород. – Ужгородський національний університет, фізичний факультет. – 2006. – 94 с.

102. Щетинов Ю. Режим личной власти: к истории формирования / Ю. Щетинов // Вестник Московского университета. – М., 1989. – № 4. – С. 3-4. 

103. Якунин В. Изменение государственно-церковных отношений в годы Великой Отечественной войны / В. Якунин // Власть. – 2002. – №12. – С. 67-74.