1.Багатство і різноманітність змісту та художніх форм.

Зміст – це внутрішня суть певного явища, яка визначає його «ідею», а форма – як спосіб її існування та зовнішнього вияву (вираження). Зміст художнього твору можна визначати як те особистісне, ідейно-емоційне ставлення творця до предмета його зображення і сприймається читачем у вигляді об’єктивної «картини життя». Об’єктивну основу змісту становить відображених у ньому життєвих явищ, узагальнена ідейна суть яких розкривається і конкретизується у подієвих лініях та у в загальнолюдських типах. Про коло відображених у творі життєвих явищ говорять як про його тему, ті конкретні події, які немовби розгортають прихований конфлікт – фабула, що становить у творі предмет розповіді; загальнолюдські типи – дані і творчо домислені автором людські характери або їх психологічні стани. Основу суб’єктивного змісту твору становить той емоційний настрій, те почуття (радості, смутку…), яке передається читачеві, спонукаючи його до усвідомлення та емоційного переживання власної оцінки, тобто особистісного ставлення до того, про що йдеться в творі. Цей елемент змісту прийнято позначати терміном пафос. Ідеєю називається та головна думна, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ. Таким чином, зміст — це головний елемент художнього твору; він виникає у процесі творчості митця під впливом об’єк­тивної дійсності й тієї суспільної свідомості, які сформувалися та існують за даної епохи. Зміст являє собою єдність об’єк­тивних і суб’єктивних начал у художньому творі, єдність теми, ідеї та авторської оцінки.

Практичним виявом змісту у творі є його художня форма, (вона буває зовнішньою і внутрішньою) завдяки якій твір сприймається і залишається таким для наступ­них поколінь. Художня форма є матеріалізацією змісту, адже тільки матеріальне втілення може надати задумові зовнішнього, об’єктив­но-реального буття, лише воно дозволяє митцю донести свої дум­ки і почуття іншим. Внутрішня форма (це той рівень, який вбирає в себе сукупність засобів предметного зображення у творі та структурно-організуючого рівня – композиції, що зв’язує в єдину цілість усі рівні форми твору та їхні окремі компоненти) включає матеріал і такі елементи, як сюжет – перебіг дії та послідовність її зображувально-виражальні засоби та ін.

Композиція (з лат. — упорядкування, розташування) — це структурна побудова художнього твору, розміщення і співвідно­шення всіх його елементів і частин у єдиному цілому. Компози­ційна побудова твору підпорядкована змісту, сприяє розкриттю руху, динаміці дії, почуттів і думок автора.

Сюжет – перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули. Внутрішня організація сюжету: експозиція – виконує функцію інформування читача про «розташування сил», що визначають конфлікт твору, знайомство з персонажами твору, введення в ситуацію, у якій визріває конфлікт; зав’язка – визначається «зав’язування» певного конфлікту; розвиток дії – це увесь її перебіг, починаючи від зав’язки й закінчуючи кульмінацією твору; кульмінація – момент найбільшого напруження; розв’язка – завершення сюжету, розв’язка конфлікту.

Художнє мовлення у складі літературного твору виступає як зовнішня його форма.