5. Сутність методу аналізу господарської діяльності

Метод економічного аналізу - це системне, комплексне, безперервне, взаємопов’язане вивчення господарської діяльності підприємства з метою її об’єктивної оцінки, забезпечення необхідною інформацією з метою обґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень, контролювання і регулювання економічних про­цесів.

Характерні ознаки методу економічного аналізу:

- системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, який полягає у комплексному вивченні різноманітних зв’язків і факторів, що впливають на результати діяльності підприємства;

- використання для аналізу системи показників, які всебічно та гли­боко характеризують господарську діяльність підприємства;

- вивчення економічних явищ у динаміці, розвитку, русі;

- оцінка показників у взаємозв’язку та взаємозалежності;

- визначення впливу факторів на зміну загального результату, їх взаємної дії та обґрунтування висновків за результатами аналізу;

- узагальнення матеріалів аналізу.

Системний аналіз ґрунтується на таких принципах:

- чітке формулювання кінцевої мети аналізу;

- розгляд проблеми, що досліджується, як єдиної системи, що є часткою системи вищого порядку;

- виявлення щонайбільшої кількості взаємозв’язків і наслідків вирішення проблеми;

- виявлення і глибокий аналіз альтернативних шляхів вирішення проблеми чи досягнення мети;

- мета окремих підрозділів (складових) не повинна суперечити загальній меті чи всій програмі.

6. Формування методики аналізу господарської діяльності

Методика економічного аналізу - узагальнення досвіду, результатів використання конкретних способів, прийомів відображення й оброблення економічної інформації.

Розрізняють:

1. Загальну методику - це дослідження, яке можна застосовувати до різних об’єктів аналізу в різних галузях національної економіки (іноді її називають типовою).

2. Часткову методику - конкретизує загальну, враховуючи особливості певних об’єктів аналізу.

Методика зазвичай містить такі елементи:

• завдання і формулювання мети аналізу;

• об’єкти аналізу;

• систему показників, за допомогою яких досліджуватиметься кожний об’єкт аналізу;

• алгоритм проведення дослі­дження та його періодичність;

• опис способів дослідження об’єктів аналізу;

• джерела інформації, на яких ґрунтується аналіз;

• рекомендації щодо суб’єк­тів (хто конкретно здійснюватиме аналіз);

• технічні засоби, які доцільно використовувати для аналітичного дослідження;

• оформлення результатів аналізу в певних документах;

• користувачі результатів аналізу.

До найважливіших елементів методики належать способи і прийоми (інструментарій), які дають змогу отримати всебічну оцінку роботи під­приємства за даними різних джерел інформації, розкрити та виміряти взаємопов’язані показники, з’ясувати кількісний вплив конкретних фак­торів на результати діяльності та виявити резерви їх підвищення.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві гру­пи:

1) якісні прийоми дослідження - не дають чи­слової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповіда­ють на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, еврис­тичні прийоми;

2) кількісні прийоми дослідження - дають числову характеристи­ку економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприєм­ства. До них належать середні та відносні величини, ряди дина­міки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують економічні про­цеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет досліджен­ня.

Аналіз економічних явищ - це абстрактне розумове розчленування цих явищ на складові частини з допомогою логічних висновків та моделювання.

Під синтезом економічних явищ розуміють об’єднання одно­рідних явищ у визначені групи, узагальнення впливу різних причин, підбивання підсумків діяльності досліджуваних об’єктів.

Індукція - це спосіб вивчення явищ від часткового до загаль­ного, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслід­ків.

Дедукція - це спосіб вивчення явищ від загального до час­ткового, від наслідків до причин.

Існують різні підходи до класифікації способів і прийомів аналізу:

1. За рівнем об’єктивності розрізняють:

- неформалізовані способи ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, тобто на залученні інтуїції, досвіду і знань аналітика, тому характеризу­ються певним суб’єктивізмом;

- формалізовані способи ґрунтуються на чіткій аналітичній залежності. До цієї групи належать елементарні при­йоми мікроекономічного аналізу, традиційні прийоми економічної стати­стики, математично-статистичні прийоми вивчення зв’язків (стохастичне моделювання), методи прийняття рішень та фінансових обчислень.

2. За рівнем аналітичності розрізняють:

- наївні способи - аналіз з їх вико­ристанням ґрунтується на обмеженій інформації і не дає змоги визначити причини певного економічного явища;

- причинно-наслідкові способи - за­стосовують тоді, коли чітко визначені фактори та їх вплив на отримані результати.

Поєднання цих двох підходів передбачає розподіл способів і прийомів економічного аналізу на такі основні групи:

1. Традиційні прийоми - належать ті, які використовують з часу ви­никнення економічного аналізу (як окремої галузі спеціальних знань)..

2. Прийоми факторного аналізу дають змогу з’ясувати не тільки зміну результативного показника, як це досягається традиційними прийомами, але й причини його зміни.

3. Евристичні прийоми використовують за нестачі зібраної інформації для прийняття управлінського рішення, особливо в умовах високого рів­ня невизначеності та ризику, пошуку нестандартних шляхів розв’язання проблем, прогнозування розвитку підприємства; вони ґрунтуються на інтуїції й попередньому досвіді дослідників.

До них належать прийоми:

- маловпорядкованого пошуку рішень - не мають визначеного алгоритму чи типової процедури;

- впорядкованого пошуку рішень - виконують за визначеним алгоритмом і типовою процедурою;

- комбіно­вані - поєднують особливості попередніх двох груп.