Відповіді на білет № 8 дпа-2012 9 клас

1. Визначте жанрові особливості поеми і. Котляревського «Енеїда».

Поема «Енеїда» І. П . Котляревського – це видатне явище української літератури, вона розпочала новий етап в літературнім процесі, вперше ввела просту, «низьку» народну мову до художнього твору. Іван Котляревський мав багато послідовників, і навіть мимоволі спричинив тимчасовий стереотип, що «малоросійський діалект», тобто українська мова, чудово підходить для створення комічного твору, але й тільки.

За жанром «Енеїда»— травестійно-бурлескна поема. Сутність даного визначення в тому, що в поемі про буденне говориться нарочито урочисто, піднесено. А про героїчне та поважне, навпаки, говориться засобами комічного, у «низькому» стилі, простою, навіть вульгарною мовою. Богиня Юнона названа «сучою дочкою», що «розкудкудакалась як квочка». Венера «все з воєнними жила». Сам Еней, позитивний герой, напівбог, автором ласкаво зветься «бурлакою». Верховний бог п’є горілку і заїдає оселедцем, неначе козацький старшина, його верховна богиня ходить в очіпку та «гризе» чоловікові голову.

Такі ж сам і в творі царі та цариці, звичайні примітивні трутні та пияки. «Сивуха ллється рікою» – демократичний Котляревський не відчуває в царях ніякої «святості».

Скориставшись твором Вергілія , античним сюжетом й досвідом його переробок в літературах Європи, Іван Котляревський створив новий твір. Це твір  сповнений українського національного колориту, неповторного менталітету, народного гумору, живої української мови, приказок. Наприклад, «давали впеклі добре хльору» або «Пропали! Як Сірко в базарі»! Герої поеми танцюють гопак, грають у хрещика, вимагають хабарі, носять детально описані автором українські костюми. Еней навіть названий «кошовим» отаманом троянців.

Автор висловлює співчуття народним масам, селянам, ремісникам, солдатам, козакам, відтворивши їх нібито в образах з античної міфології, але з чітко змальованим українським характером та побутовими подробицямиПрихильність автора до простого люду особливо розкрита в описі пекла і раю:

Панів за те там мордували І жарили з усіх боків, Що людям льготи не давали, І ставили їх за скотів».

В «Енеїді» Іван Котляревський створив справжню «народну енциклопедію» України своїх часів.

2. Охарактеризуйте мотиви і образи творів Василя Герасим'юка.

Василь Герасим'юк  - сучасний український поет, співець драматичних колізій історії, автор поезій на гуцульську тематику, любовної та філософської лірики. Вірші його спрямовані викликати  в читача насамперед не розуміння, а почуття, асоціації.

Для автора рідними були Карпатські гори. «Я виріс під розпач трембіт». І тому вся його поезія сповнена гуцульської символіки.  Карпати відчуваються поетом  як світ особливого співжиття людини й природи. Недарма перша його поетична збірка називалася «Смерека. Це дерево уособлює для поета символічне дерево життя. В вічності горах та на полонинах поет вбачає «мерехтіння космічного танцю». Стихії й сили цього простору — повітря, вітри, води-потоки. Другу збірку поезій автор назвав саме «Потоки».

Третя збірка — «Космацький узір»та наступні збірки поезій Василя Герасим’юка сповнена роздумів про муки самопізнання, шляхи своєї наці. Героїко-патріотичні теми тут осмислюються лірично («Ми на камінь поклали мечі...», «Ми все залишили в могилах предків...»).

Автор відтворює міфопоетику Карпат, багату символіку гуцульських народних обрядів. Поруч з прадавньою язичницькою міфопоетикою, гуцульськими обрядами та ворожіннями («Найлегше згадую жабу // Точніше, її очі, страшніші від очей змії // Бо то очі жаби, яка в сутінках / прийшла назавше забрати молоко у нашої корови») в творах Василя Герасим’юка дуже сильні християнські мотиви та образи. «...про стаєньку ветху і маленьку // Співали рідні мати і земля... // Забули тріє царі ту стаєньку. // Ми не забули. З нами немовля».

Образ Христа лейтмотивом проходить крізь усю творчість поета.Гори стають шляхом наближення до високого, божественного:

«Ми бережемо живу ватру.  Ми заледве не стали отарою  на високім пасовиську.  Але коли ми навіть, як отара,  пройдемо крізь неї,  тоді дамо іншим дорогу до Сінаю» («Жива ватра»)

У віршах Василя Герасим’юка органічно поєднуються глибинне історичне бачення світу із відчуттям присутності в ньому окремої людини. В багатьох його творах присутній образ гуцульського дідуся, що передає людям світову мудрість, надбання багатьох віків. Автор відтворює в поезіях найтонші порухи душі людини, переживання кохання (збірка «Книга Ольги») , говорить про відчуття митцем себе у безмежному світі :

«Яких ще, душе-враже, меж  ти ждеш у страсі?  В якому світі ти живеш?  В якому часі?»