2. Охарактеризуйте творчість Тараса Шевченка періоду «Трьох літ». Прочитайте напам’ять поезію «Заповіт».

 «Три літа» — назва поетичного альбому Тараса Шевченка 1843-46 років. Сюди включені його поетичні твори. В них звучать та переплітаються такі основні мотиви. Це мотив страждань поневоленої Батьківщини, роздуми автора над поворотами історії України та занедбанням славного її минулого. Також посилюються біблійні мотиви («Давидові псалми», «Заповіт»»), але обов’язково нерозривні з життям рідного народу .

Загалом в цей період Шевченко писав твори гострого політичного, соціального та національного звучання. Це поеми та поезії «Великий льох», «Холодний Яр» «Розрита могила», «Сон», «Кавказ», «Чигрине, Чигрине», «І мертвим, і живим...». У більшості з них наявний образ матері –України, яку потоптали її власні діти. Також образ закатованого, обідраного з усіх боків народу, який «спить», не пам’ятає своєї історії та покірно зносить знущання. 

У поемах «Наймичка» та «Сова» знову йдеться про долю жінки. Але автор Катерини вже змужнів та показує вже передусім не долю покритки, а долю матері. У «Наймичці» він змальовує сильну жінку-покритку, яку жорстокість суспільства не може зламати: вона знаходить добрих людей, виховує з ними сина, присвячує своє життя йому та його родині. «Сова» - це трагедія самотньої жінки, сина якої відірвали від неї, забрали в рекрути. Вона не витримує горя та божеволіє.

У містерії «Великий льох» та вірші «Чигрине, Чигрине» Шевченко піднімає питання того, що історія України пішла не в тому напрямку дорікає Богдану Хмельницькому за те, що той не зумів передбачити сумної долі України під владою російського царя та «голодної вовчиці», цариці  Катерини Другої. 

Водночас автор передбачає повстання народу проти гніту панів та царів. Про це каркають символічні ворони у «Великому льосі». І про це ж мова йде в шедеврі поета «Заповіт». Це прямий заклик пробудитися, скинути з себе несправедливу владу, скласти вольний та новий союз братніх народів. У цьому вірші висловлюється палка пророча віра в те, що пригноблені повстануть, порвуть кайдани, понесе «в синє море кров ворожу». Колишні раби  побудують нове суспільство.

«Заповіт» було написано молодим Шевченком, коли він був хворий на запалення легенів. На той час – хвороба переважно смертельна. В цю поезію Шевченко спромігся вкласти сутність всього свого життя та творчості, і мета блискуче вдалася йому.

Відповіді на білет № 22 з української літератури

1. Визначте риси романтизму. Прочитайте і проаналізуйте одну з поезій поетів-романтиків (на вибір).

В українській літературі з кінця 20-х років XIX ст. поширився такий літературний напрямок як романтизм. Цей напрямок з’явився в Німеччині та Англії, а потім набув широкого розповсюдження в інших європейських літературах та отримав роль провідного у духовності та культурі в російській імперії також.

Романтизм — літературний напрямок, в основі якого лежить протиріччя між омріяним, жаданим та реальністю. Романтичний герой розчарований в дійсності, він тікає від сірої буденності та намагається здобути повноцінне життя. В типовому романтичному герої вирують почуття, як світлі, так і темні: він стоїть набагато вище від маси людей, він є яскравою та глибокою індивідуальністю. Романтичний герой, як правило, пригне змінити світ.

Якщо герою не вдається домогтися гідного життя, то він або гине, або усамітнюється. Загибель людини в романтизмі є великою трагедією: людство втрачає окрему неповторну особистість.  Романтизм виявляє цікавість до усної народної творчості, фольклорних легенд та переказів, національного характеру. Романтичні твори стають продовженням, розвиванням національних сюжетівта мотивів, використовують народну образність. У зв’язку з цим втрата навіть найменшого етносу, його культури вважається романтиками духовною катастрофою.

Серед романтиків в українській літературі найвидатнішою є постать Тараса Шевченка. Вже перші його твори – балади «Тополя», «Причинна», «Лілея» та інші є продовженням та осмисленням українського фольклору. Наприклад, в баладі «Тополя» Шевченко використав сюжет глибокої історичної правди: дівчина не дочекалася коханого козака, він загинув на чужині. За часів козаччини та воєнних походів таке явище було звичним.

Шевченко зробив героїнею просту селянську дівчину, а не панянку, на відміну від більшості європейських авторів балад. Він ужив характерну для романтиків фантастичну метаморфозу: через таємниче та страшне ворожіння дівчина взнає, що її козака нема живого. Вона стає тополею, але ладна піти зі світу, тільки б не йти за нелюба. За допомогою народнопісенного стилю та образності Шевченко створив прекрасний взірець романтичної балади:

«Не щебече соловейко  В лузі над водою,  Не співає чорнобрива,  Стоя під вербою»

Яскравим явищем, типовим дляромантизму, можна назвати поеми «Гайдамаки», «Гамалія», де він, як і багато інших авторів-романтиків, звертається до національного героїчного сюжету, змальовує нескореного героя. Шевченко органічно поєднав свою авторську своєрідність з рисами романтизму, тому що йому були близькими і народна творчість, і ідея боротьби проти несправедливого світу, і національні питання.

Також слід позначити таке явище, як ранній український романтизм (кінець 20-х — початок 40-х рр.XIX ст.). Це є харківська школа романтиків: І.Срезневський, І. Розковшенко, Л. Боровиковський, А. Метлинський. Їхні вірші також звертаються до фольклорних традицій та історичного минулого, але їхні вірші менш енергійні, більше пройняти та самозаглибленням.

Т.Г. Шевченко Уривок з балади