1.Розкажіть про весілля як оригінальну словесно-музичну драму. Назвіть основних її учасників

Весільна драма — складне й багатопланове явище народної культури, яке синтезувало принципи різних видів мистецтва. Цей обряд сформувався в давнину. За тривалий період побутування він увібрав у себе цілий комплекс культурних елементів різних епох. Сам обряд, як правило, складається з кількох етапів: сватання, заручин, підготовки до весілля, власне весілля та понеділкування. Ці етапи поділяються на окремі епізоди. З часом частина компонентів обряду втратила актуальність і набула умовно-ігрового характеру. Справляли його найчастіше восени, по закінченні польових робіт, коли в селянській хаті були найбільші достатки. Весілля становило не тільки новий етап ужитті молодих, а мало й велике громадське значення як один із заходів продовження роду й народного життя.

У традиційному українському весіллі обряди поєднувалися з драматичними дійствами, пісенними й розмовними партіями, музикою, ігрищами. Словесна частина весілля, що супроводжує обрядову дію, включає не лише пісні, а й діалоги, замовляння, прислів’я, приказки.

Як і кожний драматичний твір, весілля мало постійний склад дійових осіб: молодий і молода, їхні батьки та «челядь» (гості). Кожна дійова особа мала свою роль і своє місце: молодий (князь), молода (княгиня), бояри (дружби), дружки, світилка, свашки, батьки. Поведінка дійових осіб, їхні дії, монологи й діалоги чітко розписані. Кожен учасник повинен був добре знати, що й коли робити, казати, співати, хоч можлива була й імпровізація. Наприклад, поки весілля йде окремо, молодий і молода не могли сидіти самі: біля молодої на майбутнє місце молодого садили брата, а біля молодого — на відведене місце молодій — світилку. Весілля є не просто народною драмою, а драмою родинною, адже всі дійові особи українського весілля представляють або рід молодого (батько й мати, брати й сестри, інші родичі, староста, дружби, свахи, бояри, свати, світилки та інші гості молодого), або рід молодої (батько й мати, брати й сестри, сваха, староста, дружки, дівчата та ін.)… Чоловікам загалом відведено значно менше місця у весільному ритуалі, ніж жінкам. Найпасивніша особа серед чоловіків — молодий. За нього все роблять свати, бояри, дружки. Перш ніж почати якусь дію (плетення вінків, випікання короваю, звивання гільця), запитують дозволу і благословення старости або батьків відповідними піснями. У селах завжди були знавці весільного ритуалу, виконавці певних ролей. Без них не відбувалося жодного весілля.

Весілля — велична народна опера: у ньому завжди були три жіночі хори (дружок, світилок, свах), у деяких місцевостях — один парубоцький. У хорових піснях пояснювалися зміст і значення кожного обряду, величалися молодята, їхні батьки та інші учасники весільних урочистостей. Часом між хорами спалахували словесні поєдинки жартівливого характеру. Між весільними обрядами хори співали народні пісні різного змісту — застольні, баладні, любовні, козацькі, жартівливі, танцювальні. Чоловіки виконували, як правило, розмовні монологи та діалоги.

Мова пісень і розмовних партій багата на символіку, паралелізми, яскраві епітети й порівняння, пестливі слова, персоніфіковані образи предметів природи, тваринного й рослинного світу. Так, молода порівнювалася із зіркою, ягідкою, ластівкою, сонечком; називалася княгинею, царівною, королівною, панночкою. У звернених до неї піснях звучали й радість із приводу поєднання її долі з коханим, і смуток за привільним дівочим життям, біль розлучення з рідними. Молодого величали князем, царенком, королевичем, паном, соколом, ясним місяцем.

Обов’язковими учасниками весілля були також музики — невеликі оркестри, найчастіше з двох інструментів (скрипка, бубон) чи з трьох (скрипка, бубон, кларнет або цимбали). Музики акомпонували хорам, грали до танців, супроводжували «весільний поїзд».

Отже, весілля, ця велична народна драма, є важливим складником народної культури, у якій відображені світогляд, мораль, поетичні уявлення народу, родинні та суспільні відносини на певному історичному етапі.

Висновок. У весільному обряді відбивалися світогляд, мораль, поетичні уявлення, музичні й артистичні здібності, багатство народної фантазії. Центральними героями весільної драми є молодий і молода. Важливу роль відіграють їхні батьки, інші персонажі — дружки, бояри, світилки. Весільне дійство поділялося на акти: сватання, заручин, підготовки до весілля, власне весілля та понеділкування, які супроводжувалися піснями, діалогами, замовляннями, прислів’ями й приказками.

Опорні слова й поняття: родинно-побутова драма, обряд весілля, компоненти обряду, умовно-ігровий характер, драматичні дійства, пісенні й розмовні партії, дійові особи, мова пісенних партій.