Заняття № 12.

Мета: виробити інструкцію неагресивних способів поведінки.

1.Вправа-привітання „Побажання на день”.

„Зараз ми будемо кидати один одному і висловлювати побажання на сьогоднішній день стосовно нашої роботи в групі”.

2.Вправа „Намалюй свій настрій”.

Учасникам пропонується намалювати свій настрій. Пропонується творчо поставитись до завдання, вибрати ті кольори, якими найточніше він міг би передати свої відчуття зараз. Аналіз малюнка.

3.Вправа „Король”.

Хід заняття: Хто із вас коли-небудь мріяв стати королем? Які переваги отримує той, хто стає королем? Ви знаєте, чим добрий король відрізняється від злого?

Пропонується пограти в гру, в якій ви зможете побути королем. Усі решта дітей стають слугами, і мусять робити все, що скаже король. Враховуючи, що король не має права віддавати накази, які ображають чи принижують інших людей.

По закінченні гри слід обговорити правління різних королів:

• Як ти почував себе коли був королем?

• Що найбільше тобі сподобалось коли ти був королем.

• Що ти відчував коли був слугою.

• Коли королем були інші діти(назвати конкретно), добрим чи злим для тебе був король?

4.Вправа „Нитка що з’єднує людей”.

Члени групи, сидячи в колі передають один одному клубок ниток, супроводжуючи це висловлюваннями, які розпочинаються словами: „Я вдячний тобі за те ...”. Коли клубок повернеться до того, хто розпочинав, членам групи треба натягнути нитку, заплющити очі, ввійти в стан, який сприяє сприйняттю себе, інших людей, навколишнього світу.

Аналіз та обговорення.

Прощання один одним.

Інструкція: „Закрийте будь-ласка, очі і відчуйте руки один одного... Спробуйте уявити, що відчувають зараз люди, що тримають вас за руки... Подумки подякуйте всім за зроблену нами роботу... Подумайте про те, що ви не сказали групі, але хотіли б сказати. За кілька хвилин треба розплющити очі і розповісти”.

Отже, проблема поведінки, що відхиляється - одна з актуальних соціально-психологічних проблем. Провівши дослідження методом ПДО було виявлено наступне : велика кількість учнів, у яких виявлений эпілептоїдний тип «акцентуації характеру», далі йдуть лабільний і гіпертимный типи акцентуацій з однаковим процентним співвідношенням. Психастенічний тип перебуває на третьому місці по частоті зустрічальності, у досліджуваних, переважають эпілептоїдний, лабільний, гіпертимний і психастенічний типи.

У ході анкетного опитування було встановлено, що більшість опитаних мають конфлікти із учителями, батьками, однолітками.

Таким чином, на підставі проведеного дослідження, при аналізі даних, отриманих по застосовуваних методиках: патохарактерологічний діагностичний опитувальник А.Е.Личко (ПДО) і анкетування, можна говорити, що эпілептоїдний і лабільний типи визначають девіантну поведінку підлітків.

Провівши корекційну роботу для підлітків з відхиленням поведінки, можна сказати наступне:

• у більшості учнів покращились міжособистісні стосунки з однолітками, вчителями, батьками;

• розвинувся самоконтроль емоційних станів;

• підлітки навчились контролювати власну поведінку;

• значно розвинулись комунікативні навички;

• сформувалась довіра до оточуючих.

Висновки

Порушення поведінки в підлітків стали надзвичайно актуальною проблемою в останні десятиліття. Їхня відносна частота й крайні форми прояву, що нерідко здобувають патологічний характер, обумовлені спостережуваним у наш час прискоренням фізичного розвитку й полового дозрівання. Сучасне соціальне життя пред'являє нервовій системі підлітка інші, більше високі вимоги, чим піввіку назад. У підлітків нерідко довго ще зберігаються майже дитячі інтереси, що вигадливо переплітаються з інтересами дорослих, занадто велика піддатливість випадковим впливам, емоційна нестійкість. І нерідко при цьому особливо повільно дозріває та частина психічної сфери, до якої ставляться почуття боргу, відповідальність, самообмеження, моральні й етичні установки, уміння приборкати свої бажання, зважати на інтереси інших.

Серед основних факторів, які стимулюють асоціальну поведінку, виділяють зовнішні й внутрішні.

Зовнішні фактори поділяють на мікросоціальні (родина школа, референтна група) і макросоціальні (характерні особливості соціально-економічних та ідеологічних про­цесів, притаманні певному суспільству). Так, для країн із перехідною економікою є типовими зростання зубожіння населення, послаблення державного й громадського конт­ролю у більшості сфер суспільного буття, над засобами масової інформації. Крім того, спостерігається стійка тен­денція до зростання бездоглядності, корисливих злочинів молоді й підлітків, зловживання алкоголем і психотропними речовинами серед цієї категорії громадян. Більшість делінквентів живе у неблагополучних сім'ях, де наявні нап­ружені стосунки між дітьми й дорослими, незадовільне піклування останніх про виховання дітей.

Внутрішні фактори, які найчастіше призводять до вчи­нення злочинів неповнолітніми, такі:

• потреба у престижі, самоповазі;

• необхідність ризику й переживання небезпеки, які викону­ють функцію активатора психіки (особливо в осіб із "не­мотивованими" вчинками);

• наявність штучних потреб;

• емоційна нестійкість;

• агресивність, найчастіше набута в умовах родини або іншої референтної групи;

• наявність акцентуацій характеру (до групи ризику тут вхо­дять гіпертими, істероїди, шизоїди, емоційно-лабільні й нестійкі акцентуанти);

• відхилення у психічному розвитку;

• неадекватна самооцінка тощо.

Статистичні дані, відносно наркоманії, зловживання й просто вживання алкоголю в підлітковому віці лякають своїми цифрами. Кожен другий підліток регулярно курить.

У процесі роботи, у рамках вирішення поставлених завдань були проаналізовані структури й типи девіантної поведінки, розглянуті підходи до розуміння норми й девіантної поведінки. Дано визначення акцентованої особистості. Розглянуті психосоціальні особливості розвитку в підлітковому віці.

Було проведено емпіричне дослідження. За допомогою методів психодіагностики, анкетного опитування й методу експертної оцінки. Відповідно до гіпотез 1 й 2 пропонувалося підтвердити вплив акцентуації характеру на формування девіантної поведінки підлітка, виявили високу зустрічальність эпілептоїдного й лабільного типів акцентуацій характеру в підлітків з девіантною поведінкою.

У ході проведеного дослідження запропоновані гіпотези знайшли своє підтвердження. Серед випробуваних з девіантною поведінкою виявлено велику кількість підлітків з эпілептоїдным типом акцентуації характеру - 38,46%, а також з лабільним і гіпертимним типами акцентуацій з однаковим процентним співвідношенням - 12,82%.

Підлітковий період – сенситивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідей.

Основні потреби підліткового віку:

1. потреба у самовираженні;

1. потреба уміти щось робити;

2. потреба щось значити для інших;

3. потреба рівноправного спілкування з дорослими;

4. посилення статевої ідентифікації.

Основні протиріччя: прагнення бути дорослим і разом з тим відсутність соціального досвіду; відмінність між фізичною і соціальною зрілістю підлітка.

Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період має принципові відмінності від ситуації розвитку в дитинстві. Тепер інакше розставляються акценти між сім’єю, однолітками і школою. Головне місце серед мотивів позитивного ставлення до школи займає мотив спілкування з однолітками. Ці взаємини стають основою внутрішнього інтересу підлітка.

Провідний вид діяльності – спілкування з дорослими та однолітками.

Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів, захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. В спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. Тому йому дуже важливо зайняти правильну позицію в стосунках з дитиною.

Для підлітка дуже важливим є повага і визнання ровесників, мати в них авторитет. Важливе значення для дітей підліткового віку має оцінка друзями його особистісних якостей, знань і вмінь, здібностей і можливостей. У товаришів він знаходить співчуття адекватне сприйняття своїх радощів і негараздів, які дорослим часто здаються незначущими.

Спілкування у підлітковому віці є провідною діяльністю, без нього неможливий нормальний розвиток. Тільки в контакті з дорослими, однолітками підліток бачить себе з боку, порівнює свої можливості, випробовує різні соціальні ролі та удосконалює себе.

Я.Л.Коломинський показує те, що існує зв'язок взаємостосунків і спілкування. Він рахує, що взаємовідносини і спілкування нерозривно пов'язані, оскільки відносини виникають у спілкуванні і відображають його особливості.

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок про те, що:

• Агресивні дії є результатом не стільки агресивного потенціалу підлітків, скільки наслідком невміння по-іншому вирішити проблеми;

• підлітки більше прагнуть до компромісу і пристосування у вирішенні конфліктів;

• агресивність у підлітковому середовищі зумовлена не стільки зростанням у його складі частки агресивних особистостей, скільки поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей;

• розроблена нами корекційна програма вирішує проблеми підлітків з відхиленнями в поведінці;

• узагальнення всіх отриманих результатів нашого експерименту свідчать про те, що розроблені нами засоби корекційного впливу можуть вирішувати проблеми підлітків з відхиленнями в поведінці. Запропонована корекційна програма може бути рекомендована для превентивної роботи у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.