3.3. Зміст теми

ОДЕН, Вістен Х'ю (21.02.1907, Йорк - 28.09.1973, Відень) - англо-американський письменник. Оден народився в англійському Йорку в родині знаного лікаря. У спогадах про своє дитинство він дещо іронічно-гіперболізовано зауважив: «Я був мудрагелем не за роками, фізично кволим, короткозорим, слабким у всіх іграх, замазурою та нечепурою, нігтегризом, боягузливим, брехливим і сентиментальним хлопцем...» Оден здобув добру освіту у приватній школі Грешамз-скул і коледжі Крайст-Черч Оксфордського університету. В Оксфорді він заприятелював із групою «лівих» письменників — С. Спендером, К. Ішервудом, Л. Макнісом й ін. Після закінчення університету з 1930-го до 1935-го вчителював, а після цього працював для державної документальної кінокомпанії. У 20—30-х pp. О. був одним із активних учасників руху молодих англійських поетів-експериментаторів. Пізніше цей гурток розпався через взаємні звинувачення і образи. Оден вивчав у Оксфорді англійську літературу, зазнав впливу Т. С. Еліота, а також Дж. М. Хопкінса, що було типовим для його покоління. Упертій своїй книжці «Вірші»(«Poems», 1930), натхнений ідеями К. Марса, Ч. Дарвіна та З. Фройда, вітав розклад буржуазного суспільства, проте Одена хвилювали не стільки маси, скільки обдаровані особистості. Соціальна критика, ще невиразна у цій збірці, відкрито виражена у «наймарксистськішій» із його поем, «Танці смерті» («The Dance of Death», 1933) — фантазії, написаній безрозмірними віршами, і трьох віршованих п'єсах, створених спільно з К. Ішервудом для «Груп Тіетр» (Лондон), з яких найприкметнішими є «Пес під шкірою» («The Dog Beneath the Skin», 1933) і «Сходження на Ф-6» («The Ascent of F.6», 1936) — експресіоністська алегорія про обдаровану людину, котра розривається поміж «лівими» та «правими». Поїздка у Берлін сприяла формуванню соціалістичних поглядів Одена і допомогла йому остаточно усвідомити свою гомосексуальну зорієнтованість. Співчуваючи ідеям комунізму, Оден поїхав захищати їх в Іспанію, взявши участь у громадянській війні як водій фронтової машини «швидкої допомоги». Поведінка комуністичних повстанців, їхній вандалізм, плюндрування церков, заперечення культурних і моральних цінностей шокували його. Він повернувся в Англію, де й була написана поема «Іспанія» («Spain», 1937) — найкращий його твір на політичну тему і один із найкращих поетичних відгуків про громадянську війну у цій країні. Спільно з Ішервудом Оден написав також «Подорож на війну» («Journey to a War», 1939) — розповідь про поїздку у Китай. Про видатне ліричне обдарування Одена того періоду свідчить і збірка «Дивись, незнайомцю» («Look, Stranger!», 1936). У 1939 р. Оден переїхав у США. Дата його прибуття у Нью-Йорк стала датою падіння республіканської Барселони, а ще через два дні у творі «В пам'ять про Вільяма Батлера Єйтса» Оден відрікся від віри у дієвість поезії: Від нас, немудрих, ти не був мудріший, Та пережив твій дар тебе самого І розпад плоті; вірші запалила В тобі твоя Ірландія шалена. Шаленство і підсоння в ній все ті ж — Поезія не змінює нічого. В долині слів ховається вона, З осель відлюдних плин її сягає Тих міст, де віримо і де вмираєм; Вуста і суть, розгадка й таїна. (Пер. М. Стріхи) У США Оден в основному заробляв на прожиток читанням лекцій у різноманітних коледжах. а з 1956 по 1960 р. був професором поезії в Оксфорді. Водночас він наїздами мешкав у купленому будинку поблизу Відня. Оден ніде не знаходив собі місця і ніде не почувався як удома Наприкінці життя він навіть намагався купити будинок в Австралії. Помер поет у Відні у віці 66 років. Після повернення з Іспанії у свідомості Одена відбувся злам, і він усвідомив, що єдиний головний стрижень європейської цивілізації та культури — це християнство. Вслід за екзистенціалістами він прийшов до релігійних цінностей через С. Кіркеґора, і поступово концентрував свою увагу на думці, що єдиний сенс у цьому абсурдному світі — визнання особисто: відповідальності. Це прослідковується вже у таких збірках, як «Інші часи» (1940), «Роздвоєний» (1941). «У цей час»(1944). Відповідно, були відкоректовані багато ранніх творів для «Зібрання віршів», яке вийшло друком у 1945 р. У 1947 р. побачила світ «еклога у стилі бароко» «Вік тривоги». Пізніша творчість Одена представлена поетичними збірками «Вечерня» (1951), «Щит Ахілла» (1955), «Данина Кліо» (1960). «Зібрання поем» (1969) і «Спасибі тобі, тумане. Останні вірші», а також книжкою прози «Рука фарбаря й інші есе» та збіркою критичних праць «Передмови та післямови». Досить лаконічно і точно особливості поетики Одена охарактеризував І. Давидов: «Тексти цього оксфордського ерудита багаті на алюзії, нашарування смислів, відсилань до подій історії давньої і не дуже, священної і не особливо, на ремінісценції з англійської і не тільки з англійської літератури, до того ж формально відшліфовані (для Одена характерне прагнення поєднувати досягнення класичної англійської поезії із найвідчайдушнішим експериментом)». Для прикладу можна навести уривок із хрестоматійного вірша Одена «Куди ж ти, куди ?..» у перекладі Є. Крижевича, де «українському перекладачеві вдалося-таки конгеніально відтворити оригінал з його алітераціями, консонансами та внутрішніми римами» (М. Стріха): — Куди ж ти, куди? — каже вершнику віршник. — Ущелина челюсті щирить, мов піч! Де ступиш ногою — потонеш у гною, Могила поглине, понівечить ніч. — А знаєш, — плете полохкий палахкому, — Тумани затлумлять твій шлях до мети, І погляд твій пильний чи бачить там спальню, Де пасткою пустка враз пискне: «Лети!»? Поміж багатьох літературних нагород і премій, якими була поцінована творчість Одена, слід виокремити Боллінґенівську премію (1953),

Національну книжкову премію (1956) і Національну літературну медаль (1967).

Українською мовою окремі вірші Одена переклали Є. Крижевич, М. Стріха, О. Мокровольський, В. Саратовський та ін.

Поезії

- Куди ж ти, куди? - каже вершнику віршник. -  Ущелина челюсті щирить, мов піч!  Де ступиш ногою - потонеш у гною,  Могила поглине, понівечить ніч.  - А знаєш, - плете полохкий палахкому, -  Тумани затлумлять твій шлях до мети,  І погляд твій пильний чи бачить там спальню,  Де пасткою пустка враз пискне: "Лети!"?  - Ти бачиш он птаха? - жах зуху на вухо  Шепоче. - Шурхоче чорнюще в гіллі!  Слідком щось слідкує, ступає, стовпіє!  Ти згинеш - он пляма горить на чолі...  - Вшивайся! - сказав тому віршнику вершник.  - А дзусь! - палахкий полохкому сказав.  - Тебе вони стежать, - відрізав зух жаху  І геть поскакав, од них поскакав.