62. Ефективність журналістики як об’єкт соціологічного дослідження.

Проблема ефективності журналістики комплексна. Значна частка відповідальності за стан справ у цієї галузі науки лягає на соціологію журналістики, яка вивчає реальне функціонування мас-медіа з метою виробки пропозицій по його оптимізації на самих різних рівнях і в самих різних аспектах.

Однак соціологічні дослідження в області ефективності можуть стати плідними за умовою, що вони ведуться на грунті ясного теоретичного уявлення про сутність ефективності. На жаль, системно розробленого знання у даній області ще немає. Тому успіх соціологічних досліджень, аналіз та інтерпретація отриманих даних, розробка рекомендацій багато в чому залежать від того, як на етапі програмування розробляється робоча концепція ефективності. Тут можливі та неминучі характеристики сутності ефективності, її складових, характеру залежності ефективності від діяльності різних елементів, що входять до системи журналістики. Подальші успіхи соціологічних досліджень в області ефективності залежать, таким чином, від уточнення робочої концепції ефективності, а також, звичайно, від розвитку основ її вивчення соціологічними методами.

При цьому треба враховувати ряд важливих положень.

Проблема ефективності — це перш за все проблема прагматичної адекватності, тобто розрахунку впливу кожного кроку журналістської діяльності на кінцевий результат — задовольняння потреб різних прошарків аудиторії масової інформації.

Якщо ефективність характеризує ступінь досягнення у кінцевому підсумку мети, то, звичайно, виникає питання про те, як досягнути цього сукупного результату (а потім виміряти його як у цілому, так і окремих складових). Зрозуміло, що сукупний кінцевий результат залежить від того, наскільки ефективно виконує свої завдання кожна з складових журналістського "механізму". Якщо говорити, скажімо, про району газету, то це і підготовленість журналіста, і стан друкарської техніки, і організація доставки тощо. Причому стан і діяльність кожної з цих складових можна і треба бачити в їх складній структурі та взаємозалежності.

Вивчення цих складових необхідно як в статиці (готовність виконати свої функції — потенційна ефективність), так і в динаміці (дійсне виконання своїх функцій, яке проявляється у конкретних ефектах, — реальна ефективність).

Звичайно, соціологічні дослідження в області ефективності можуть торкатися самих різних складових потенційної і реальної ефективності, причому звертатися до окремих сторін і моментів, до різних зв'язків та їх взаємодій. Однак дуже важливо при зверненні до різних складових ефективності бачити їх місце і значення у досягненні сукупного результату. Адже у журналістиці, як в усякій великий системі, недостатня підготовленість, неповна адекватність виконання своїх функцій будь-яким елементом оказує негативний вплив на функціонування системи в цілому, а тому веде до зниження ефективності. Однак при цьому кожний раз, яким частим дослідження не було б, важливо ясно уявляти основний критерій оптимізації, тобто підставу оцінки потенційної та реальної ефективності діяльності досліджуваного журналістського об'єкта (чи типологічних особливостей каналу комунікації, чи прийомів доведення, системи рубрик, чи використаних журналістом ресурсів мови тощо). Цим критеріям оптимізації будь-якої складової вивчаємої системи завжди є об'єкт впливу — аудиторія. Тому вивчення системи підготовки кадрів, контент-аналіз текстів у будь-яких аспектах, дослідження редакційних документів та ін. на ефективність не може не спиратися на уявлення про аудиторію, для ефективного впливу на яку створена і функціонує журналістика.

При цьому знання про аудиторію має відповідати його меті. Наприклад, щоби дослідити взаємодію різних засобів і каналів масової комунікації, треба чітко знати, до якого набору джерел масової комунікації звертається той чи інший прошарок аудиторії, оскільки взаємодіяти мають саме ті канали комунікації, до яких даний прошарок звертається, і виявляється нераціональною взаємодія між тим органом журналістики, до якого звертається ця аудиторія, і тим, який оказується зовні її інтересів.

Однак соціологічні дослідження окремих сторін і ланок журналістики при всьому їх значенні все ж не приводять до виробки цілісної оцінки ефективності журналістської діяльності. І навіть тоді, коли розроблені й прийняті рекомендації, які сформульовані у результаті тих приватних досліджень, рівень оптимізації найчастіше не буде дуже високим, так як прийняті міри можуть бути заблоковані недостатньо оптимальним функціонуванням інших сторін і ланок журналістського організму. Припустимо, знайдені та засвоєні журналістами найкращі способи привертання і утримання уваги тієї частини аудиторії, яка звертається до даного видання. Однак при цьому журналісти не мають достатніх знань про те, який спектр інтересів, мотивів звернений до них. Зрозуміло, що за таких умов значно активізувати увагу аудиторії не вдасться.

Тому важливе значення мають комплексні дослідження, дані яких дають підставу для розробки рекомендацій по оптимізації функціонування всіх складових тієї чи іншої ланки журналістської діяльності (формування типологічного образа видання, визначення комплексу мір для поліпшення роботи та ін.). Комплексні дослідження торкаються діяльності всіх учасників інформаційного процесу (видавця, журналіста, типологічних особливостей видань і програм при чіткому знанні аудиторії за всіма необхідними параметрами). І використовується вся система методів (опитування, контент-аналіз, спостереження) збору емпіричної інформації, яка у свою чергу отримує системну інтерпретацію, що складає фундамент для розробки комплексу заходів.

(Лекція В. Ф. Іванова на сайті електроної бібліотеки інституту журналістики)