49. Поняття суб’єкта, виразника та носія громадської думки.

Громадська думка є складним, чітко структурованим феноменом. Її суб'єктом (носієм) є певні групи населення. Проблема встановлення суб'єкта громадської думки досить складна. Так, для полстерів ( особи, які регулярно проводять опитування громадської думки) суб'єктами громадської думки є респонденти, які становлять більшість у межах вибірки або певної соціальної категорії громадян, які потрапили до неї. Таке суто арифметичне визначення суб'єктів громадської думки було гостро розкритиковане соціологами, які вважають, що цю проблему слід вирішувати, послуговуючись передусім якісними критеріями.

При з'ясуванні суб'єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття «суб'єкт» і «виразник» громадської думки. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди (політичні діячі, журналісти, письменники), так і групи людей. Носієм, суб'єктом громадської думки може бути органічно цілісна група людей, що дає змогу розглядати досліджуване як цілісне, відносно самостійне утворення. Тобто, ідентифікуючи суб'єкти громадської думки, необхідно насамперед звертати увагу на особливості зв'язку між індивідами. Він може бути стабільним, невипадковим, створюючи на основі спільних, глибоко усвідомлених інтересів, цінностей, соціального статусу, об'єктивних умов життя, спільної праці певну органічну цілісність (великі соціальні спільноти, класи, суспільство, міжнародна громадськість тощо), або спонтанним, випадковим, плинним і створювати механічну цілісність (черга, натовп, публіка, соціальні кола, аудиторія засобів масової комунікації). Якщо у першому випадку йдеться про громадськість, а висловлена нею думка є громадською, то у другому - про арифметичну суму висловлювань певних прошарків населення, яка не є громадською думкою. 

46. Розмаїття методів фіксації громадської думки.

Існують основны класи методів збору соціологічної інформації: Пряме спостереження; Аналіз документів; Експеремент; Опитування, які діляться на два підкласи: інтерв'ю, анкетне опитуванн.

Пряме спостереження. Іноді соціолог самостійно спостерігає відбуваються. Іноді він може користуватися даними спостережень інших осіб.

Спостереження буває простим і науковим. Просте - це те, яке не підпорядковане планом і ведеться без чітко розробленої системи. Наукове: підпорядковане ясної дослідницької мети і чітко сформульованим завданням; планується за заздалегідь обдуманої процедурою; всі дані фіксуються. Спостереження класифікується:

1) За ступенем формалізованності неконтрольоване (нестандартизованого) та контрольоване (стандартизоване). У неконтрольованому спостереженні користуються лише принциповим планом, а при контрольованому - реєструють події за детально розробленою процедурою.

2) В залежності від положення спостерігача розрізняють включене і невключене спостереження. В обох випадках спостереження може проводитися відкрито чи інкогніто.

Документальні джерела. Документальній в соціології називають будь-яку інформацію, фіксовану у друкованому або рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото - або кіноплівці. З точки зору цільового призначення виділяються матеріали, які були обрані самим дослідником.

Ці документи називають цільовими. Інші - не залежні від соціолога документи називають наявними. За ступенем персоніфікації документи поділяються на особисті і безособові.

Особисті - документи індивідуального обліку. Безособові - статистичні або подієві архіви, дані преси, протоколи зборів.

Залежно від статусу документи поділяються на офіційні і неофіційні.

Ще можна класифікувати документи за змістом: наприклад, літературні дані, історичні і наукові архіви, архіви соціологічних досліджень.

Оцінка методу документального аналізу.

Документи нерідко виступають в ролі головного джерела інформації доповненої опитуванням або прямим спостереженням. Головні недоліки полягають в проблемах отримання достовірної інформації з біографічних матеріалів і в тому, що при вивченні людської діяльності в документах майже не відбивається її процес, а лише результати.

Виникають значні труднощі перекладу мови документів на мову гіпотез.

Опитування - незамінний прийом отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їх уподобання, мотиви діяльності, думках. Для дослідника треба в першу чергу усвідомити, що в опитуванні бере участь не "середній респондент", а жива, реальна людина обдарована свідомістю і самосвідомістю, який впливає на соціолога так само як і соціолог на нього.

Експеримент – метод отр. відомостей про стан об’єкта за допомогою виявлення його реакції на еспериментальний фактор, яким виступає одна чи кілька змінних характеристик об’єкта.