51. Проблеми захисту прав інтелектуальної власності, породжені нею. Законодавча база, що розповсюджується на Інтернет-технології. Інтернет - це глобальна мережа загальнодоступної інформації яка не має єдиного власника та центру управління. На сьогодні інтернет-ресурси включають незчисленну кількість документів які зростають швидкими темпами кожного дня. Соціально-економічне значення інтернету зростає з кожним днем, але його технологічні особливості зумовили виникнення низки раніше невідомих правових проблем, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності в глобальній мережі. Перенесення до інтернету наукових, літературних, художних творів, фільмів, музики, різноманітних програм породжує загрозу створення їхніх дешевих копій (піратство). Можна виділити наступні види порушень прав інтелектуальної власності в інтернеті: - порушення авторських прав; - порушення, пов'язані з використанням засобів індивідуалізації; - порушення особистих немайнових прав авторів. Основними перешкодами на шляху розвитку інтелектуальної власності в інтернеті є такі: - конфлікт доменних імен і товарних знаків у глобальній інформаційній мережі; - невирішеність питання щодо правомірності патентування способів ведення бізнесу; - проблеми охорони творів у цифровій формі; - проблеми охорони баз даних; - проблеми максимально широкого доведення до відома суспільства інф про патенти. На сьогоднішній день серед дослідників немає єдиної думки щодо вирішення цих проблем. До розв’язання проблем охорони та захисту інтелектуальної власності в інтернеті можна виокремити три основні підходи: 1. Охорона прав на об’єкти інтелект власності є недоцільною, оскільки інформація за своєю сутністю радикально відрізняється від традиційних благ. Згідно з цим підходом процес поширення об’єктів інтелектуальної власності в мережі інтернет не піддається контролю. 2. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності традиційними способами неможлива, відтак виникає об’єктивна необхідність створення нового інституційного середовища у цій сфері. Згідно з цим підходом увага приділяється зміні людської психології, системі мотивації, норм поведінки, та акцентується увага на «інформаційній» моралі, тобто такій моралі, в якій доступ до інформації в інтернеті набуває етичного значення. 3. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності необхідна і можлива традиційними способами, шляхом внесення необхідних змін у національне та міжнародне законодавство. Можна зазначити, що в умовах науково-технічного прогресу саме недосконалість законодавства і відсутність надійних технічних засобів захисту створюють сприятливі умови для піратства в інтернеті. Порушення прав в сфері інтелектуальної власності є однією з ключових проблем не лише в Україні, але й у всьому світі. В Україні зроблені кроки щодо законодавчого врегулювання використання об’єктів інтелект власності в інтернеті, прийняті та існують такі Закони: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограмм». ВР прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності», у ньому внесено зміни до деяких законодавчих актів щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в інтернеті. Але, незважаючи на досить розширену законодавчу базу проблема не вирішується, тому що виявити кожного правопорушника неможливо. Щоб захистити свої права автори, які розміщають свої твори в інтернеті можуть самі встановлювати заборони для скачування своїх творів, дозволяти скачувати їх за певну плату, або предоставляти інформацію за особистими вимогами.

6. Види, рівні та форми комунікаційної діяльності.

В якості комунікантів і реципієнтів можуть виступати три суб'єкти, які відносяться до різних рівнів соціальної структури: індивідуальна особистість (І), соціальна група (Г), масова сукупність (М). Вони можуть взаємодіяти один з одним, або між собою. Ті види комунікаційної діяльності, де в якості активного, цілеспрямованого суб'єкта виступає І, або Г, або М, будемо називати відповідно мікрокоммунікаціей, мідікоммунікаціей, макрокоммунікаціей. Ті види, де І, або Г, або М виступають в ролі об'єкта впливу назвемо відповідно міжособистісної, групової та масової комунікацією, розуміючи під ними рівні соціальних комунікацій.

Можна виділити 7 форм мікрокоммунікаціі, 5 форм мідікоммунікаціі і 3 форми макрокоммунікаціі. Кожна з форм проявляється на міжособистісному, груповому, масовому рівні. Систематизуємо і позначимо вийшли 15 форм комунікаційної діяльності.

Мікрокомунікація – це взаємодія індивіда з ін.. індивідом, соц. групами та масовими сукупностями. На рівні міжособистісної комунікації мікрокомунікація поділяється на: копіювання зразка (наслідування індивідом поведінки іншого індивіда); бесіда(діалог між 2ома індивідами); команда (індивід керує індивідом). На груповому рівні комунікації – референція, взаємодія з референтною групою (індивід наслідує традиції соц.. групи). На рівні масової комунікації – керування колективом; індивід наслідує традиції масової сукупності людей (соціалізація); авторитаризм (індивід керує масовою сукупністю людей).

Мідікомцнікація – відбувається за участі груп. На груповому рівні комунікації – мода (соц.. група наслідує поведінку ін. соц. груп); переговори (соц. група вступає в діалог з ін. соц. групою); групова ієрархія (соц. група керує соц. групою). На рівні масової комунікації – адаптація до середовища (соц. група наслідує традиції масової сукупності людей); управління сусп. (соц. група керує мас сукупністю людей).

Макрокомунікація – основним суб’єктом виступає асова сукупність людей. На рівні масової комунікації – запозичення досягнень (одна масова сукупність наслідує традиції і досягнення ін. масової сукупності); взаємодія культур (діалог між масовими сукупностями людей); інформаційна агресія (одна масова сукупність керує ін. масовою сукупністю людей).

9. Суперечності суспільного пізнання на сучасному етапі.

Виражаються в двох аспектах:

1. Кількісний. Пов'язаний із інформаційною кризою – індивідуальна людська пам'ять не спроможна опрацювати величезний масив інформації.

2. Якісний аспект. Пов'язаний із мозаїчністю культури – мозаїка суспільного знання становить поєднання конкуренції та кооперації смислових блоків. Існує 2 види конкуренції, яким відповідають певні кооперативні процеси:

Підчас конкуренції старого і нового відбуваються такі кооперативні процеси: застарілі знання не заперечуються абсолютно, а в якісно перетвореному вигляді входять у склад нових знань.

Конкуренції стилів мислення відповідає такий кооперативний процес, як: різновид конкуренції стилів мислення і різних методологічних підходів розширюють вибір засобів самореалізації людини; ці засоби не виключають а доповнюють один одного.