33. Моральна поведінка: думка, намір, вчинок, звичка.

У поведінці людини визначальну роль відіграє культура моральної свідомості, тобто її внутрішня культура, що ґрунтується на світогляді і засвоєних моральних цінностях. У поведінці людини втілюються результати виховання. Саме почуття людини, перетворені, відшліфовані моральністю, є могутнім фактором переходу етичних знань у моральні вчинки. Культура моральних почуттів — одна з найважливіших характеристик моральної свідомості особи. Ступінь моральної вихованості людини збігається з тим, наскільки в ній розвинута здатність до морального резонансу, співпереживання, співчуття, милосердя, наскільки морально чисті почуття. Усе це не менш важливе, ніж культура етичного мислення. Формування культури моральних почуттів дуже важливий резерв удосконалення моральної культури особи і міжособистих стосунків. Такі морально-психологічні якості особи, як здатність до взаєморозуміння, чуйність, відчуття співпричетності, солідарності, забезпечують здоровий морально-психологічний клімат у колективі, згуртованість його членів, нормальне міжособисте спілкування. Емоційна сторона діяльності, моральні почуття розкривають суть суб'єктивної підготовленості особи сприймати і реалізувати моральні вимоги. Культура моральних почуттів є одним із основних покажчиків духовно-морального світу особи.

Думка — те, що з'явилося внаслідок міркування, продукт мислення. Припущення, передбачення, намір, замисел, задум.

Намір – бажання зробити щось.

Моральний вчинок засвідчує міру реалізації такого вибору. Як це випливає із попереднього розгляду питань теми, моральний вибір є надзвичайно важливим явищем моралі, оскільки саме він засвідчує існування моральної альтернативи між добром і злом, а також постає формою реалізації людської моральної свободи волі. Тому явищу морального вибору приділялась пильна увага на протязі всієї історії етики.

Звичка — особлива форма поведінки людини, яка виявляється у схильності до повторення однотипних дій у подібних ситуаціях. Коли людина виконує якісь дії постійно, підсвідомо у неї виникає бажання або необхідність робити їх знову - це і є звичка. Інакше кажучи, звичка це особлива форма поведінки людини, яка виявляється у схильності робити ті чи інші дії, що закріпилися внаслідок багаторазового повторення їх.

34. Стилі керівництва і етика.

Існує кілька стилів керівництва, і кожній епосі притаманний свій, домінуючий стиль, залежно від економічних потреб. Справжній керівник повинен бачити і ставити чіткі цілі, створювати необхідні умови і стимулюючі мотиви для творчої і ефективної роботи.

Наявність етики і сенсорики проявляється в авторитарно-ліберальних схильностях, більшій гнучкості, схильності до популізму, орієнтації на соціальні програми, іноді не на користь виробництву. Тому етико-сенсорного екстраверта (ЕСЕ) та сенсорно-етичного екстраверта (СЕЕ) називають “соціалами”.

Етика в поєднанні з інтуїцією сприяє проявам довіри до підлеглих, при недостатньому контролі і дисципліні. Такі керівники роблять справу руками своїх підлеглих, морально заохочуючи їх і вселяючи ентузіазм і віру в успіх. Етико-інтуїтивного екстраверта (ЕІЕ) та інтуїтивного екстраверта (ІЕЕ) називають тому “гуманітаріями”.

Кожній людині певного соціонічного типу відповідає свій стиль управління. Згідно Херсі і Бланчарду, існує 4 стилі керівництва: наказовий, підкуповуючий, співучасний, делегуючий.

1. Наказовий. Цьому стилю властива одностороння коммунікація, коли керівник визначає ролі підлеглих і говорить їм, що, як, коли і де повинно виконуватися при різних завданнях. Такий стиль властивий сенсорно-логічним екстравертам (СЛЕ) і логіко-сенсорним екстравертам (ЛСЕ).

2. Підкуповуючий. Керівник робить більшість вказівок. При цьому намагається шляхом двостороннього зв’язку і соціальної підтримки та емоційного заохочення примусити підлеглих виконувати ті рішення. Цей стиль властивий етико-сенсорним екстравертам (ЕСЕ) та сенсорно-етичним екстравертам (СЕЕ).

3. Співучасний. При цьому стилі керівник і підлеглі приймають участь в процесі прийняття рішень через двосторонню комунікацію і надання допомоги через заохочення і підтримку. Керівник довіряє підлеглим, які, на його думку, мають здібності і знання для виконання поставлених завдань. Такого стилю дотримуються етико-інтуїтивні екстраверти (ЕІЕ) та інтуїтивно-етичні екстраверти (ІЕЕ).

4. Делегуючий. Підлеглі можуть працювати на свій розсуд. Керівник делегує їм свої повноваження, оскільки рівень компетентності підлеглих високий, і вони готові і взмозі брати на себе відповідальність за свою діяльність. Цей стиль притаманний інтуїтивно-логічним екстравертам (ІЛЕ), та логіко-інтуїтивним екстравертам (ЛІЕ).

Найбільш емоційно активні, товариські, схильні до налагодження емоційного контакту етичні екстраверти (ЕСЕ, ЕІЕ, СЕЕ, ІЕЕ). Такі керівники піднімають життєвий тонус і енергію підлеглих, вільно спілкуються і розташовують їх до себе, заохочують, піднімають ентузіазм і направляють його в потрібне русло. Вони керують не стільки діями своїх працівників, скільки їх ентузіазмом.