19. Етичні та психологічні вимоги до публічних виступів.

Кожен спеціаліст повинен оволодівати мистецтвом публічного виступу хоча б його основами, тому що в процесі роботи доведеться виголошувати перед співпрацівниками лекції, промови чи доповіді, робити повідомлення.

Окреме місце посідає спілкування однієї людини з групою. Кількість осіб у групі може бути різною: від кількох до великого натовпу. Це залежить від цілей тих, хто організовує зустріч. Метою такого спілкування є передавання інформації, знань, оцінок та вражень. Ця форма спілкування однієї людини з групою потребує спеціальних знань з етики та психології, конкретних умінь та навичок. У двосторонній взаємодії того, хто виступає, і групи людей, які його слухають, ініціативнішим є промовець. Як суб'єкт спілкування він повинен мати певні характеристики, нахил до конкретної діяльності, готовність до неї та проникнення нею. Звичайно, для того щоб зацікавити людей, які зібралися, промовець повинен мати, що їм сказати, тобто добре розбиратися у проблемі, яка обговорюється. Але не менше значення має дотримання ним загальноприйнятих етичних норм та знання психологічних механізмів, вміння використовувати їх для встановлення контакту і переконання.

Неабияке значення має те, як поводиться людина, виступаючи з трибуни, відповідаючи на запитання, її зовнішній вигляд, манери, а також те, наскільки вона дотримується загальноприйнятих правил етикету. Якщо промовець їх порушує, не вміє з повагою ставитися до людей, у своїх судженнях не виявляє чесності та щирості, якщо відчувається, що такі етичні категорії, як добро та любов, йому непритаманні, а зовнішній вигляд та манери дратують, то слухачі його не сприйматимуть і не слухатимуть.

20. Організаційна культура і етика.

Поняття «Організаційна культура» відображає ступінь організаційного упорядкування процесу виробництва і процесу менеджменту організації і є тільки одним з елементів культури організації. Невід’ємною складовою поняття «організаційна культура» є оцінні атрибути («висока», «середня», «низька», «наявна», «відсутня», тощо). Культура організації не може так атрибуватися, окільки існує за будь-якого рівня організаційної культури. Недоцільно також ототожнювати феномен культури організації із корпоративною культурою, носіями якої є корпорації – одна з організаційно-правових форм господарювання в ринковій економіці.

Культура організації – характер, особливості стиль функціонування організації. які виявляються в поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників. в їх судженнях. відносинах. у способах вирішення проблем організації праці і виробництва. в обладнанні і внутрішній естетиці, використовування техніки або технологій тощо.

21. Управлінська культура і вимоги до керівників.

Культура управління є складовою людської культури і формою використання загальнолюдських культурних надбань у сфері управління. За змістом це сукупність досягнень в організації і здійсненні процесу управління, організації управлінської праці, використанні техніки управління, а також вимог, які висуваються до систем управління і працівників, обумовлених нормами і принципами суспільної моралі, етики, естетики, права. Показники оцінки рівня культури управління: 1)прагнення до розвитку; 2)динамізм; 3)цілеспрямованість; 4)цілісність; 5)зв 'язність; 6)відкритість.

Етика управління - це культура життя і співпраці з людьми, така організація людських колективів, за якої кожен може творчо, максимально самовіддано виконувати посильну справу.

Щоб запобігти можливим негативним наслідкам через невиважені дії того чи іншого керівника соціально-економічної системи будь-якого рівня, розробляються і втілюються в практику відповідні правила і вимоги. На сьогодні існує достатня кількість так званих "моделей" керівника.

Моделі керівника є основою професіограм на штатні посади, на всі конкретні керівні посади з урахуванням особливостей діяльності даної організації, фірми, підприємства.

Так, модель керівника, запропонована В.М. Шепелем, включає три блоки якостей керівника:

• загальні якості (високий рівень інтелекту, фундаментальні знання, достатній досвід);

• конкретні якості (ідейно-моральні: світогляд, культура, мотивація; науково-професійні: знання, досвід, компетенція; організаційні якості: уміння добирати і розставляти кадри, планувати роботу, забезпечувати контроль; психофізичні якості: добре здоров'я, схильність до системного мислення, тренована пам'ять тощо);

• специфічні особистісно-ділові якості (комунікабельність, емпатичність, стресостійкість, красномовство тощо).

Р. Л. Кричевський виділяє такі якості сучасного керівника:

• високий професіоналізм. Це є основою формування і підтримання авторитету керівника; • відповідальність і надійність. Дефіцит цих якостей ми постійно відчуваємо в нашому повсякденному житті; • упевненість у собі, уміння впливати на своїх підлеглих. Успіх управлінської діяльності багато в чому визначається саме цією рисою, тому що, по-перше, у тяжкій ситуації можна покластися на такого керівника; по-друге, упевненість керівника передається підлеглим, і вони діють відповідним чином; і, по-третє, це важливо при контактах з іншими керівниками; • самостійність. Керівник повинен мати свою позицію, свою особисту точку зору на ті чи інші проблеми і підтримувати таку самостійність у підлеглих; • творче вирішення завдань, прагнення до успіху. Це залежить від інтелекту керівника та його мотивації.