45. Гуманістичні тенденції ф-ї Маркса та Енгельса.

У XIX столітті в межах філософії марксизму формується «соціалістичний гуманізм», що стає ідеологією пролетаріа­ту Соціалістичний гуманізм як теорія XIX століття форму­вався в той час, коли розвиток капіталізму, з одного боку, вимагав звільнення від феодальних кайданів, прояву люд­ської активності, ініціативності, творчих задатків людини, а з іншого — викликав поляризацію «приватного» й «сус­пільного» життя людини, загострював її конфлікт із сус­пільством.

Протиріччя капіталістичного ладу виявилися в еконо­мічних кризах, зубожінні трудового люду, в класовій бо­ротьбі. Тому закономірно, що проблеми людини й гу­манізму опинилися в центрі уваги засновників марксизму.

Марксизм критично переосмислив гуманістичні теорії минулого, успадкувавши їхні найкращі надбання. В «Еконо­мічно-філософських рукописах 1844 року», а також у працях «Святе сімейство» й «Німецька ідеологія» К. Маркс і Ф. Ен­гельс формулюють загальні положення діяльнішого матеріаліз­му, обґрунтовуючи практику як одну з фундаментальних категорій нового діалектичного матеріалізму, розробляють основи реального гуманізму, концепцію самореалізації й соціалізації людини, ліквідації відчуження, персоналізації відносин між людьми.

Марксистська концепція людини виходила з визнання єдності людини й природи, спиралася на визнання людини як природної істоти. Людина — не породження якоїсь надприродної сили, а частина матеріального світу. людини як носія біологічної форми руху матерії й со­ціальної. Людина — водночас «продукт» навколишнього середовища і її творець.

Критики соціалістичного гуманізму вважали, що ця ідея зміщує наголоси й переоцінює значення соціального параметру в житті людини. На думку опонентів К. Маркса, його теорії не вистачає людяності, моральності. Так, усупереч соціалістичному гуманізмові були висунуті концепції «етичного соціалізму», «живого соціалізму», які мали значний розголос у 50—60-ті роки XX століття в таких європейських країнах, як Югославія, Франція. Прихильники цих трансформацій Марксової ідеї соціалістичного гуманізму вважали необхідним повер­нення до «антропологічного гуманізму», до побудови справедливої соціалістичної структури на основі морально-етичних принципів, на основі свободи людини. Зазначимо, що такі поняття, як «мораль», «етика», «свобода», пред­ставниками «етичного» й «живого» соціалізму тлумачилися вкрай абстрактно, поза обґрунтуванням реальних шляхів їх утвердження.

46.Марксистське вчення про практику та істину.

Під практикою розуміється вся діял. людей, спрямована на освоєння і перетворення предметно-речового світу, яка виявляється в суспільстві. пізнання - це розумова діял. не ізольованого від ін. людей і суспільства суб'єкта, а включеного у відносини з ін. людьми та сусп.-вом суб'єкта. Тобто, пізнає суб'єкт одночасно є і соц. суб'єктом. в маркс. Ф-ї пізнання носить соц.-істор. характер. К. Маркс, стверджував, що розвиток пром. В-цтва штовхає науку вперед більше, ніж десятки університетів.

Практика є бо в ній народжуються спонукальні мотиви до пізнавальної діяльності людини. До пізнання штовхають реальні, матер., соц. потреби і інтереси людей, а не чисте цікавість і допитливість, які, безсумнівно, грають важливу роль в пізнанні. Тобто, пізнавальний процес завжди опосередковується соц.-історичною практикою. Поза практикою пізнання як процес і не формується, і не здійснюється.

Практика є джерелом пізнання бо в ході її чоловік виявляє, вл-сті об'єктивного світу, раніше йому невідомі. У ньому розкриваються закономірності буття світу. З цих позицій в марксистській ф-ї піддавалися критиці теорії пізнання Р. Декарта (теорія вроджених ідей) і І. Канта (теорія пізнання на осн. апріорних понять).

У той же час в марксистській ф-ї теорія пізнання не зводиться до практики, Але процес пізнання підпадає під дію універсальних законів діалектики. Він також є суперечливим, що постійно розвивається процесом.

Центральною проблемою пізнання в марксистській ф-ї є питання про істину як цілі теоретико-пізнавальної діял-ті людини. Під істиною розуміється знання, яке відповідає змісту об'єктивних, поза нами існуючих явищ матер. світу, притаманних йому законів. Це відповідність як принцип істини, не вичерпується відображенням, відтворенням сутності буття світу, а є результатом творчої діяльності пізнає суб'єкта. За формою істина є ідеальною явище, а по змістом - перетворене матеріальне явище. У марксистській філософії поглиблюється уявлення про об'єктивну істину. Під об'єктивною істиною розуміється такий зміст знання, яке відповідає змісту об'єктивних процесів в самому світі, що існує незалежно від свідомості пізнає суб'єкта. Це відповідність ніколи не може бути повним, вичерпним (критика догматизму), але поза відповідності знання не набуває статусу істини, залишаючись лише правильним думкою про що-небудь (критика релятивізму). Сама істина, істинне знання є результат суперечливого взаємодії суб'єкта та об'єкта. Через це істина є процес, якому властива діалектика абсолютної і відносної істини. У марксистській філософії розвивається вчення Гегеля про абсолютну і відносної істини в пізнанні, але з діалектико-матеріалістичної позиції.

Під абсолютною істиною в марксистській ф-ї розуміється неспотворене, достовірне, вичерпне знання про весь навколишній світ, об'єктивних законів його буття,і що досягається і досяжне в нескінченної діяльності людського роду.

47. ШлЯхи розвитку марксизму в бувшій радЯнській філософії.Плеханов «Нариси з історії матеріалізму», «Основні питання марксизму», «Про роль особистості в історії». Він стверджував, що історію творять маси не з примхи тих чи ін. особистостей, а на основі з-нів історії. Роль великих людей, полягає в тому, що вони раніше всіх усвідомлюють нові сусп. потреби і хочуть сильніше інших змінити сусп. відносини. революцію як спосіб розв'язання суперечностей він вважав невідворотним законом сусп. життя, суть якого в перехід кількісних змін у якісні. що всі досягнення світової культури є законною спадщиною трудящих.

В.І. Леніна (1870-1924) : «Що таке« друзі народу »і як вони воюють проти соціал-демократів?», «Матер-м і емпіріокритицизм», «Ф-кі зошити» розвивав марксистське положення про співвідношення сусп буття і сусп свідомості, про об'єктивний характер історичних закономірностей, про роль мас і особи в історії. він вважав, що рушійні сили історії треба шукати у діяльності мас, що свідома діяльність людей підпорядковується дії певних законів. Теза «практика - критерій істини» спрацював проти тих, хто його висунув. Ці слабкості - у перебільшенні ролі економіки і політики та недооцінки духовності, настрій на революційна зміна (при закономірності еволюційного розвитку світу), ігноруванні людини як особистості.

ПіслЯ смерті В.І.Леніна у РадЯнському Союзі відбуваєтьсЯ догматизаціЯ і канонізаціЯ положень марксистко-ленінської ф-ї. Його трактуваннЯ марксизму проголошуєтьсЯ істиною, найвищим рівнем розвитку ф-кої та соц.-політ. думки. Сталін Проголошуючи діалектичний матеріалізм світоглядом партії, так проголосив ф-ю політичним вченням Предметом досл-ня Сталін вважав природу. Люди, вивчаючи з-ни природи і суспільства (які є ідентичними), при наук. характері такого знання, створюють правильний орієнтир у політ. діяльності (житті). → прийняття правильного політ. рішення є не просто людським рішення, а законом буття. Цими "безпомилковими" рішеннями стають рішення вождя З кінця 40-х років почалася деяка активізація в області ф-ї, спроби осмислення західних ф-их вчень. Незважаючи ідеологізацію і політизацію марксистської ф-ї в наступні десятиліття розвиток отримали такі філософські розділи, як історія ф-ї, ф-кі питання природознавства, а також логіка і методологія процесу пізнання. Лосєва, Кедрова, Мамардашвілі

Лише в кінці 80-х у Рад. Союзі ф-Я була звільнена від ідеологічних обмежень і дістала можливість творчо розвиватись, критично оцінювати дійсність та власне минуле. Ленін намагаєтьсЯ максимально використати ф-ю марксизму длЯ створеннЯ теорії боротьби робітничого класу. В.І.Ленін підкреслював свою відданість марксизму, теорет. працЯми та практичною діЯльністю відстоював і розвивав ідеї цього вченнЯ, Ф-кі поглЯди В.І.Леніна — це продовженнЯ раціоналістичної традиції в історії філософії.