Анафілактичний шок

Анафілактичний шок – це надгостра системна алергічна реакція І-го типу, що виникає внаслідок швидкого масивного виділення медіаторів у разі повторного контакту організму з антигеном і супроводжується вираженими порушеннями різних органів і систем.

Основні порушення при АШ:

• гемодинаміки (зниження АТ);

• дихання (бронхоспазм, ядуха);

• ШКТ (нудота, блювання, пронос);

• шкіри (висипання, набряк Квінке).

Варіанти анафілактичного шоку

• типовий

• гемодинамічний

• асфіктичний

• церебральний

• абдомінальний

При парентеральному введенні ліків АШ розвивається відразу ж, при пероральному – через 30-60 хв.

Диф. Діагностика анафілактичного шоку

АШ інколи може бути подібним до психопатологічного стану (зомління, втрата свідомості тощо), анафілактоїдних реакцій, що обумовлені виділенням медіаторів без імунологічної стадії – за рахунок надмірного прийому певної їжі, продуктів з високим вмістом гістаміну.

Лікування аш

1. Надати хворому горизонтального положення тіла з піднятими н/к.

2. Часто (кожні 2-5 хв) перевіряти параметри (ЧСС, АТ).

3. Якщо шок виник на в/в введення ліку, негайно припинити інфузію; на кінцівку вище місця введення накласти джгут, який ослаблювати кожні 10-15 хв. на кілька секунд.

4. При в/м введенні ліку місце ін’єкції обколюють 0,3-0,5 мл 0,1% р-ну адреналіну з 4,5 мл 0,9% р-ну NaCl; прикласти до цього місця лід на 15 хв.

5. При п/о введенні – промивання шлунку, прийом ентеросорбентів, надалі – послаблюючі та очищуючі клізми.

6. П/ш чи в/м ввести 0,1-0,5 мл 0,1% р-ну адреналіну (при потребі повторити через 10-20 хв. під контролем АТ). При загрозі життю 1 мл 0,1% р-ну адреналіну + 100 мл 0,9% р-ну NaCl вводиться в/в крап. з початк. швидкістю 1 мл/хв, далі до 2-10 мл/хв.

7. Ввести в/в 4-5 мг/кг гідрокортизону, 1-2 мг/кг преднізолону, при потребі повторювати кожні 6 год.

8. Для л-ня гіпотензії також проводять інфузійну терапію; можна в/в вводити р-н допаміну чи мезатону.

9. Підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів.

10. Ввести антигістамінні засоби (дімедрол 25-50 мг парентерально).

11. Для л-ня бронхоспазму – β2-агоніст з інтервалами чи постійно; можна еуфілін в/м (1-2 мл 24% р-ну) або в/в повільно (10 мл 2,4% р-ну).

12. Оксигенотерапія (8-10 л/хв).

13. У разі надання допомоги в амбулаторних умовах – госпіталізувати пацієнта в реанімаційне відділення.

8