Неспецифічна гіпосенсибілізація

НСГ – це зниження чутливості організму до алергену в результаті зміни умов життя індивідуума, застосування певних видів фізіотерапії та курортолікування.

Застосовують у випадку, коли СГ неможлива чи неефективна.

Суть НСГ полягає у зміні реактивності організму.

Шкідливі фактори: висока температура в квартирі, закриті вікна і кватирки, духота, боязнь холодної води, викор-ня лише теплої води для вмивання.

Тому заходами НСГ також є різнопланове загартування, окрім цього гіпоалергенна дієта.

3. Профілактика

Полягає у заходах:

• попередження потрапляння даного алергену в організм (елімінаційна терапія):

– активна елімінація (усунення алергену із середовища, яке ото-

чує хворого) – часте прибирання, усунення шерстяних речей,

м’яких іграшок, домашніх тварин, птахів, вазонків, заборона

паління в квартирі та використання лаків, дезодорантів;

– пасивна елімінація

(ізоляція хворого) – зміна місця

роботи, проживання.

• попередження дії на організм

різних подразнюючих факторів;

• ліквідація вогнищ хронічного

запалення.

Медикаментозна алергія

Це патологічна реакція на медикамент, яка грунтується на імунологічних механізмах.

Практично будь-який лікарський засіб може бути алергеном, за винятком природних складових біорідин (глюкоза, натрію хлорид і т.д.).

Етапи МА:

1. Утворення гаптену (неповноцін-ного антигену) – перетворення ліку на таку форму, що може реагувати з білками.

2. Кон’югація гаптену з певним білком організму – утворення повного антигену.

3. Розвиток імунної реакції на цей антиген.

Класифікація алергічних реакцій на ліки

1. Системні реакції (анафілактичний шок, сироваткова хвороба).

2. Органні реакції:

а) шкірні (кропив’янка, набряк Квінке, синдром Лайєла (токсичний епідермальний некроліз), синдром Стівенса-Джонсона (багатоформна еритема), контактний дерматит);

б) гематологічні (анемія, лейкопенія, агранулоцитоз);

в) вісцеральні (нирок, печінки, серця, легень та ін.).

1. Прямі алергічні реакції.

2. Псевдоалергічні реакції

Фактори, що сприяють розвитку прямих алергічних реакцій

• обтяжений алергологічний анамнез

• супутні атопічні захворювання (атопічний дерматит,

атопічна БА)

• наявність захворювань, що

потребують тривалого

і/або частого застосування

медикаментів

• наявність супутніх мікозів

шкіри, слизових оболонок, нігтьових пластинок.

Фактори, що сприяють розвитку псевдоалергічних реакцій

• поліпрагмазія

• супутні захворювання шлунка, кишеч-

ника, печінки, нейроендокринної

с-ми, обмінні порушення

• пероральне призначення хіміотера-

певтичних препаратів хворим із еро-

зивно-виразковим ураженням ШКТ

• доза препарату, що не відповідає масі й віку хворого

• одночасне введення несумісних ліків

Загальні принципи лікування МА

• Відмінити всі лікарські препарати, крім життєво необхідних.

• Призначити голодну паузу чи гіпоалергенну дієту з рясним питтям, ентеросорбенти. При потребі – очисна клізма. При ознобі, гарячці – інфузійна терапія.

• Застосування антигістамінних

препаратів, при неефективно-

сті – ГКС. При розвитку асфік-

сії – негайна трахеотомія.

• Посиндромна терапія основних проявів МА.

• Зробити запис в історію хвороби про наявність МА.