Особливості полінозу

• починається, як правило, у віці 8-20 років;

• до полінозу схильні люди з алергічною налаштованістю організму. Як правило, у дитячому віці у них – ексудативно-катаральний діатез, в юності – непереносимість деяких продуктів, що проявляється у вигляді висипки, нежитю;

• початок хвороби збігається з періодом цвітіння рослин, до пилку яких у хворого алергія, і симптоми захворювання повторюються щороку в один і той самий час;

• у разі припинення контакту з пилком, що спричинив алергічні прояви, симптоми зникають;

• значну роль у розвитку полінозу відіграє спадковість.

Клінічна картина

Найтиповіший прояв полінозу – рино-кон’юнктивальний синдром. Розпочинається з відчуття стороннього тіла в оці, далі виникають сльозотеча й світлобоязнь, що супроводжуються почервонінням очей, набряком повік. Виділення з кон’юнктиви спочатку прозорі, а потім внаслідок інфікування можуть бути гнійними. Гострота зору не змінюється.

Одночасно є сильний свербіж у носі і глотці, напади чхання з виділенням рідкого секрету, які чергуються із закладеністю носа. З’являється біль у вухах, голос хрипне. Багато хворих саме вночі не можуть нормально дихати, що заважає їм спати. Інтенсивність риніту вночі вища, ніж вдень.

Одним із найтяжчих проявів полінозу є БА (кашель, хрипи, задишка).

Часто у пацієнтів є скарги загального характеру (заг. сла-бість, головний біль, запаморочення, сонливість, підвищення температури тіла, зниження пам’яті).

Запалення слизової дихальних шляхів та кон’юнктиви може поєднуватися з уражен-ням органів травлення, шкіри, серцево-судинної й нервової систем.

Діагностика

1) Анамнез.

2) Алергічні шкірні тести.

3) Лабораторні методи.

4) Провокаційні алергічні проби.

Лікування

У період загострення застосовують антигістамінні препа-рати у вигляді ін’єкцій, крапель, мазей, електрофорезу та всере-дину. Рекомендують змінювати препарати кожні 10 днів, щоб не розвинулося звикання до них.

У випадку неефективності антигіс-тамінних препаратів призначають ГКС: очні краплі – 1% р-н дексаметазону; інтрана-зальні та інтратрахеальні інгаляції бекоти-ду, всередину – тріамцинолон, преднізолон (при втягненні вісцеральних органів).

Також часто застосовують стабілізатори клітинних мем-бран (кетотіфен, кромоглікат або недокроміл натрію). Їх призна-чають за 2 тижні до початку цвітіння певного виду рослин і протя-гом усього часу цвітіння.

Використання цих засобів ефективніше на тлі тривалого (10-15 днів) приймання ентеросорбентів (актив. вугілля, ентеросгель, полі-фепан).

У стадії ремісії – специфічна гіпосенсибілізація.

Алергічний риніт

Алергічним називають риніт, в патогенезі якого провідна роль належить алергії. Проявляється закладеністю носа, ринореєю, чханням та свербіжем.

Алергічний риніт поділяють на сезонний і цілорічний. Сезонний алергічний риніт (прояв полінозу) викликається пилком рослин. Цілорічний алергічний риніт викликається екзогенними алергенами, контакт з якими можливий незалежно від сезону року (домашній чи промисловий пил, шерсть тварин і т.д.).

Патогенез алергічного риніту грунтується на реакціях гіпер-чутливості негайного типу.

Цілорічний алергічний риніт клінічно проявляється парок-сизмами чхання, слизистою ринореєю, свербінням очей, носа, закладеністю носа в ліжку, гримасами (“ніс кролика”), “алергічним

салютом” (частим витиранням носа долонею), чханням вранці, темними кругами навколо очей (венозний застій носа).

Алергічні риніти необхідно диферен-ціювати із вазомоторним ринітом (вегета-тивна неалергічна реакція на гарячу їжу, дим, холод, тепло і т.д.).