Діагностика

Діагностувати гельмінтози можна за допомогою багаторазових

досліджень калу, харкотиння, жовчі, зіскобів із перианальних скла-

док, біопсії поперечно-смугастих м’язів.

Для хворих гельмінтозами, крім еозино-філії, також характерні підвищений вміст Ig E, високі титри антигельмінтних АТ.

Висока еозинофілія характерна не тільки для пізніх стадій пухлин, але й для ранніх. Час-то вона передує клінічним проявам. Особливо про це слід пам’ятати при нормальн. рівні Ig Е.

Синдром Лефлера

Належить до легеневих еозинофілій, які мають дві загальні ознаки: легеневі інфільтрати та високу еозинофілію крові.

Етіологію синдрома Лефлера вважають різною (гельмінти, пилок рослин, ліки, інфекція).

Пацієнти переважно скарг не мають. Рідше скаржаться на загальну слабкість, покашлювання, субфебрилітет, задишку. У крові – еозинофілія (17-80%), рівень лейкоцитів у N або помірно підвищений. Rtg – поодинокі чи множинні інфільтративні затемнення, без чітких контурів, без доріжки до кореня, будь-яка локалізація, можуть безслідно зникати в одному місці та з’являтися в іншому. У харкотинні – теж еозинофілія.

Тривалість від кількох днів до 2-4 тижнів. Лікування у легких випадках не проводиться, у важчих випадках – ГКС, гіпосенсибілізуючі.

Кропив’янка

Це алергічне захворювання, яке характеризується появою на шкірі досить чітко обмежених, інтенсивно сверблячих папул або пухирів, що мають схильність як до швидкого виникнення, так і до швидкої регресії.

Елементи кропив’янки утворюються за рахунок набряку сосочкового шару шкіри.

Епідеміологія

У структурі алергічних захворювань кропив’янка займає друге місце після БА. Приблизно кожен третій житель планети переніс хоча би раз у житті кропив’янку.

Може виникати у будь-якому віці, частіше від 21 до 60 років. Частіше хворіють жінки

Патогенез

Основну роль у патогенезі кропив’янки відіграють ме-діатори, які виділяються під час дегрануляції опасистих клітин і базофілів. Під їх впливом розширюються судини, підвищу-ється судинна проникність і розвивається свербіж.

Причиною дегрануляції можуть бути алергічні реакції усіх чотирьох типів, а також неалергічні фактори, які прямо діють на базофіли (лібератори гістаміну) або попередньо активують комплемент чи калікреїн-кінінову с-му

Класифікація кропив’янки

Форми за патогенезом:

1) Алергічна (має імунологічний механізм утворення медіаторів);

2) Неалергічна (із дією тих самих медіаторів, але без участі імуно-логічного механізму).

Форми за етіологією:

• імунологічна;

• холодова;

• теплова;

• холінергічна;

Клінічна картина гострої кропив’янки

Кропив’янка, яка перебігає не більше 6 тижнів, вважається гострою, а понад 6 тижнів – хронічною.

Гостра кропив’янка характеризується мономорфною висип-кою. Захворювання розпочинається раптово з інтенсивного свер-біння шкіри різних ділянок тіла. Швидко на місці свербіжу з’явля-ються ділянки висипки, що виступають над поверхнею. Вони є чер-воного або блідо-рожевого кольору з наявністю по краях еритеми, що зникає у разі натискання. Розміри – від кількох міліметрів до десятків сантиметрів. Гостра кропив’янка переважно триває від кількох годин до кількох діб. Атака може супроводжуватися голов-ним болем, підняттям температури тіла до 38-39оС.