4. Куба в міжнародному співпраці у виробничих та нт сферах

Міжнародна виробнича кооперація об'єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технічному процесі. Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає' укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва.

Виділяють такі основні ознаки міжнародної виробничої кооперації: попереднє узгодження сторонами умов спільної діяльності; головним методом співробітництва є координація діяльності партнерів різних країн; наявність промислових фірм, що належать різним країнам, в безпосередньому виробничому кооперуванні; закріплення в угоді головних об'єктів кооперування: готових виробів, компонентів та відповідних технологій; розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації, виходячи з основних цілей коопераційних домовленостей; безпосередній зв'язок здійснюваних партнерами взаємних чи односторонніх постачань товарів з реалізацією виробничих програм у межах кооперування, а не як наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу. Пріоритетними напрямками розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва є: інформатизація, автоматизація, роботизація виробничих процесів; надійне мирне використання атомної енергії; створення нових видів конструкційних матеріалів; розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії; космічні дослідження. Витрати на НДДКР становлять 2,5% ВВП. (біотехнології, генна інженерія, медицина).

5. Платіжний баланс

Бала́нс платі́жний — співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць). Платіжний баланс на певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників про здійснені за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

Винятково важливе місце в зовнішньоекономічній політиці Куби надається залученню в економіку країни іноземних інвестицій «на контрольованій основі» у формі спільного підприємництва. Діяльність іноземного капіталу в країні опирається на положення Законаоб иноинвестициях від 6 верес. 1995р. (Закон №77), що визначає умови й гарантії присутності закордонного підприємництва в країні. На Кубі діє 394 економ. асоціації за участю іноземного капіталу з 45 країн, які охоплюють 37 секторів економіки. Загальний обсяг іноземних інвестицій становить більше 5 млрд. дол. Основними сферами їхньої діяльності є різні галузі промисловості, туризм, гірничорудна справа, пошук і видобуток нафти. Провідними інвесторами в економіку Куби виступають Іспанія, Канада, Італія, Великобританія і Франція. Найбільш великим інвестором на Кубі є канадська компанія «Шеррит Інтернасіональ», що діє в нікелевій промисловості, видобутку нафти, туристичній сфері й сільському господарстві. Найважливішої, і за підсумками 2000 р. провідної, сферою иноинвестирования на Кубу є туризм. При участі іноземних фірм створюються нові туристичні комплекси, реставруються існуючі готелі, формуються асоціації, що здійснюють спільне керування готельним господарством. У галузі діють більше 90 угод про спільну з іноземним капіталом інвестиційної діяльності, а обсяг іноземних капвкладень оцінюється в 850 млн. дол. Завдяки росту числа готелів, що перебувають в адміністративному керуванні досвідчених іноземних компаній, рівень обслуговування туристів у них постійно підвищується. Активно працюють на кубинському ринку відомі турис тичні фірми з Іспанії - Sol Melia і Trip, Франції - ACCOR і Club Med, Німеччини - LTI, Ямайки - Super Clubs. До кінця 2000р. 26 змішаних компаній здійснювали експлуатацію 3,6 тис. готельних номерів у різних туристичних центрах Куби й понад 10 тис. номерів перебували під адміністративним керуванням іноземних компаній. Основний потік іноземних інвестицій припадає на головний кубинки курортний р-н Варадеро. З існуючих у Варадеро 40 готелів - чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3 тис. Номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства (іспанські, франц., німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у

зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Йде будівництво двох

десятків об'єктів В 2000р. відбулася зміна позиції кубинського керівництва відносно інвестування в сектор нерухомості. З 1998р. у цій сфері спостерігався різкий сплеск активності іноземного капіталу. Зберігаючи вже створені спільні проекти, керівництво країни тимчасово призупинило допуск закордонних інвесторів у даний сектор. Існує 17 економ. асоціацій, що здійснюють проекти в житловому секторі й спорудженні великого ділового центра в Гаване.Происходит розширення сфер иноинвестирования: були створені перші спільні структури в банківській сфері (іспанський партнер Caja de Madrid) і в страхуванні (із британською фірмою Lambert Fenchurch). Поряд з ростом обсягів прямих інвестицій в економіку Куби вкладених іноземними компаніями, відзначається помітна активність із боку закордонних інвестиційних фондів, що створюють спеціалізовані структури для обслуговування кубинського ринку. До їх числа відносяться британські Beta Gran Caribe і Commonwealth Development, що мають на Кубі свої представництва й спільні з кубинцями фірми, що управляють фінансами фондів на Кубі. Найважливішим елементом створення поля правої стабільності для іноземних інвесторів є курс Куби на висновок угод про заохочення й взаємний захист інвестицій. На кінець 2000р. у Куби була підписано 51 подібна угода й по угодах з 10 країнами осуществляетсяпереговорный процес. Одночасно кубинське керівництво веде роботу з розширення договірно-правової бази інвестиційної сфери. У цьому зв'язку, іншим елементом стимулювання припливу іноземних капвкладень є угоди про запобігання подвійного оподаткування. До теперішнього часу в Куби є подібні угоди з Іспанією, Італією й Барбадосом. Відповідна угода з Росією було підписано в дек.2000г. під час візиту президента РФ В.В. Путіна на Кубу. Позитивний ефект для розвитку зовнішньої торгівлі та іноінвестіцій очікується у зв'язку з розвитком на Кубі вільних зон. В 1997р. почали функціонувати перші три вільні зони в гаванському регіоні: Місто Гавана, Вахай і Маріель.

В політиці кубинського керівництва із залучення в країну іноземного капіталу помітна роль приділяється вільним економічним зонам (СЕЗ).Предполагается, що в умовах збереження державного характеру економіки Куби й гострої недостачі фінансових засобів, зазначена форма дозволить зробити інвестиційний ринок країни більше привабливим для закордонних компаній. Відзначається, що одним изстимулирующих моментів на користь роботи у вільних экономическихзонах є вигідне географічне положення Куби вКарибском регіоні й близькість до ринків країн Латинської Америки.Розробляючи й реалізуючи концепцію створення вільних економічних зон, кубинське керівництво переслідує досягнення наступних цілей прискорення соціально-економічного розвитку країни в цілому; стимулювання й інтенсифікація зовнішньої торгівлі, у першу чергу в рамках зміцнення регіональної економічної інтеграції із країнами Латинської Америки й Карибського регіону, так само як і залучення іноземних капіталів і розширення можливостей для іноземного інвестування; створення нових робочих місць і якісне підвищення кваліфікаційного рівня кубинських трудящих; підвищення ступеня національної складової в доданій вартості кінцевої продукції, виробленої в СЕЗ, за рахунок використання національного сировини і напівфабрикатів; розгортання в країні нових виробничих процесів на основі асиміляційного запозичення передових іноземних технологій з метою якісного вдосконалення структури національного виробництва иэкспорта. Крім того, ставиться завдання створення постійних виробничих зв'язків між підприємствами фірм-операторів СЕЗ і національними підприємствами з наступним інтегруванням виробничих процесів і торговельних операцій, тобто фактично створення як вертикальних, так і горизонтальних виробничо-комерційних зв'язків. У цих цілях в 2000 р. була розроблена Програма економічного співробітництва підприємців, реалізація якої почалася наприкінці минулого року.

Порядок створення і функціонування вільних економічних зон і промислових парків визначається Декретом-Законом №165 від 3 червня 1996р. Даний Декрет-Закон був прийнятий у розвиток базового Закону № 77 «Про іноземні інвестиції» з метою залучення іноземних капіталовкладень в кономику Куби на основі створення пільгових умов для іноземних інвесторів. Зазначені нормативно-правові акти встановлюють для компаній-операторів вільних економічних зон пільговий податковий і митний режим і дозволяють проведення ними СЕЗ різноманітної виробничої діяльності (у тому числі, у сфері складання продукції із увезених напівфабрикатів, вузлів і складальних одиниць і доведення кінцевої продукції), торговельних і банківських операцій, послуг у сфері страхування, діяльності в області організації виробництв на базі передових технологій, проведення науково-дослідних робіт і впровадження дослідно-конструкторських розробок. Оператори СЕЗ мають право на спорудження на території зон будинків і необхідних будівельних об'єктів з метою створення виробничих цехів, складів, офісних і інших службових приміщень. Вони можуть орендувати участкитерритории в межах зон, створювати необхідну інфраструктуру електричного, газового, і водопостачання, зв'язку й систем обеспечениябезопасности. Їм надається право користування аеропортової, портовою й вантажною залізничною мережею зон, а також відповідною инфраструктуройобъектов перевалки вантажів. Органом, осуществляющимнепосредственное керівництво діяльністю СЕЗ, є Національне керування вільних економічних зон Міністерства іноземних інвестицій і економічного розвитку Куби (Oficina nacional de zonas francas). Курс кубинського керівництва на залучення іноземних технологій і інвесторів за допомогою створення вільних економічних зон далопределенные результати. З 1997р., коли почали функціонувати три СЕЗ, створені в гаванському регіоні («Маріель», «Місто Гавана» і «Вахай»), число іноземних операторів у них перевищило 250 фірм. Однак, близько 70% з нихдействуют у сфері торгівлі, а інші - у сфері послуг і виробництва. Основними операторами СЕЗ Куби є компанії Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики. (Слід зазначити, що дані про обсяги операцій операторів СЕЗ відсутні, що побічно свідчить про неполнойреализации завдань, покладених на зони).У зв'язку з тим, що діяльність СЕЗ лише частково змогла забезпечити потреби країни в залученні передових технологій і виявилося впревалирующей ступені орієнтована на торговельні операції, важливим

напрямком діяльності кубинського керівництва стала концепція створення індустріальних парків.