МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Економічна теорія»

На тему: «Куба в міжнародній економіці»

Виконав: студент 5 групи

3 факультету

Марінов О. В.

Перевірила: Нечипорук Л.В.

Харків

2013

План

Вступ

1. Куба в міжнародній торгівлі (експорт, імпорт)

2. Куба в міжнародному русі капіталу

3. Куба в міжнародній трудовій еміграції

4. Куба в міжнародному співпраці у виробничих та НТ сферах.

5. Платіжний баланс

6. Особливості валюти

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В сучасних умовах Куба країна, яка намагається включитися в ринкове життя міжнародної спільноти , незважаючи на політичну ізоляцію і тип господарства, яке було створено на острові, що за своєю формою тяжіло до соціалістичної моделі. Для цього Куба бере участь в міжнародному економічному житті. Основною задачею Куби є створення комфортного і безпечного інвестиційного поля, в яке б вливалися постійно нові кошти. Куба вже почала робити певні кроки в цю сторону, які були як позитивні, так негативні, як ті що вдалися, так і ті що не вдалися. Куба - єдина соціалістична держава в Західній півкулі. Соціалістичний лад був установлений в 1960-ті роки, в результаті перемоги масового революційного руху під керівництвом Ф. Кастро 1 січня 1959. Кубинська економіка в період після революції 1959 року опиралася на різнобічне співробітництво з СРСР і іншими країнами «світової соціалістичної системи». Закупівлі кубинського цукру використовувалися при цьому як прихованої форми субсидування кубинської економіки. Однак це співробітництво мало сприяло розвитку власного економічного потенціалу Куби. Паливо, зерно, риба, верстати й машини, побутова техніка й т.д. - все це завозилося на Кубу з-за кордону, а власні можливості виробництва збільшувалися незначно. Лише в останні роки перед крахом «світової системи соціалізму» були зроблені якісь кроки в потрібному напрямку (проведена успішна геологорозвідка на нафту, побудований ряд імпортозамінних підприємств). Але стрімкий розпад СРСР і зміна політичного й економічного курсу майже всіх країн колишнього «соціалістичного табору» кинули кубинську економіку в безодню найтяжкої кризи. У 1990-ті роки відбулися корінні зміни в зовні економічних зв'язках Куби, насамперед з Росією. У травні 1996 року була підписана Декларація про принципи між РФ і Кубою. Нові умови оформили і новий характер у відносинах, проте партнерські зв’язки залишились.

1. Внутрішня і зовнішня торгівля.

Практично вся внутрішня торгівля на Кубі знаходиться в руках государства.Распределение товарів проводиться переважно по картковій системе.Ограниченное кількість ненормованих товарів вільно продається повысоким цінами, установлюваним державою; певні квоти надефицитные товари тривалого користування, наприклад на телевізори, і пральні машини, виділяються підприємствам, які, в свою чергу,здійснюють продаж цих товарів за високими цінами своїм співробітникам. При цьому порядок черговості на покупку техніки визначається відповідно суспехами, досягнутими потенційним покупцем у праці, і його активностьюв політичного життя. Як і в інших країнах з неринковою економікою, наКубе існує «чорний» ринок, наявність якого в поєднанні скоррумпированностью державних чиновників якоюсь мірою зм'якшує твердість існуючої розподільної системы.В 1993 році кубинський уряд особливим декретом легалізувало долар,дозволивши кубинським громадянам використовувати його у внутрішніх розрахунках; тим самим кубинці одержали доступ у приналежну державі мережа валютних магазинів і інших закладів, якими раніше могли користуватися тільки іноземні туристи й дипломатичний корпус.Важным джерелом твердої валюти на Кубі є засоби, що надходять з-за кордону, особливо зі США, у вигляді перекладів від емігрантів членам їхніх родин. У січні 1999 року уряд США дозволило також переводити певні суми (до 1200 дол. у рік) кубинським громадянам, що не мають родичів у США.Потребности Куби в промисловому і транспортному устаткуванні, а також у нафті практично повністю покриваються за рахунок імпорту; значна частина промислових споживчих товарів, сировини і багато видів основних продуктів харчування також надходять з-за кордону. Понад 80% експортних надходжень Куба одержує від продажу цукру, іншими важливими статтями експорту є нікель, сигари і рибопродукти. За станом на 1990 р., торговельний дефіцит Куби оцінювався в 2,2 млрд. дол. До розпаду СРСР три чверті обсягу зовнішньої торгівлі Куби доводилося на країни радянського блоку (у тому числі близько 60% - на торгівлю зі СРСР); іншими великими торговельними партнерами були Японія й Іспанія. СРСР фінансував дефіцит у торгівлі Куби із країнами соціалістичного табору шляхом видачі кредитів і надання позик, а поставки радянської нафти в обмін на кубинський цукор і нікель здійснювалися на досить вигідних умовах. В 1990 році сума торговельної заборгованості Куби у твердій валюті становила близько 7 млрд. дол., а в 1994 оцінювалася в 8,5 млрд. дол. У 1990-ті роки відбулися корінні зміни в зовні економічних зв'язках Куби, насамперед з Росією. У травні 1996 року була підписана Декларація про принципи між РФ і Кубою, що закріпила їх новий - ідеологізований і економічно взаємовигідний - характер. Основу торгово-економічних зв'язків становить монобартер «нафта - цукор».

Після істотного скорочення товарообігу (з 3,3 млрд. дол. в 1991 до 350 млн. дол. в 1995) надалі намітився підйом - 670 млн. дол. в 1997. Росія залишається одним із провідних торговельних партнерів Куби й найбільшим імпортером цукру-сирцю. За даними на 1998, приблизно 45% зовнішньоторговельного обороту Куби припадало на країни Європи, 39% - на країни Латинської Америки і Канади і 16% - на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Пріоритетними стали відносини з Канадою,країнами ЄЕС, Китаєм і Японією. Найважливішим завданням залишається преодолениеэкономического ембарго з боку США й розвиток міжнародного співробітництва. На початку 1980-х років Куба стала вживати серйозні зусилля по развитиюмеждународного туризму; для цього була проведена реконструкція туристичних об'єктів і розгорнута потужна рекламна кампанія. Хоча уряд США ще раз підтвердив своє рішення, що забороняло американським громадянам відвідування Куби, в 1992 році країну відвідало близько 500 тис. туристів з Європи, Канади й країн Латинської Америки. У 1998 кількість туристів зросла до 1 млн. чоловік. Планується подальше збільшення їхнього числа до 2 млн. до 2000 і до 7 млн. чоловік до 2020. Уряд Куби вживає зусилля, спрямовані на інтеграцію економіки країни в економічну систему країн Латинської Америки й Карибського басейну й розширення діапазону економічної діяльності за допомогою створення в різних галузях спільних підприємств із європейськими, канадськими і латиноамериканськими компаніями. В 1994 на Кубі був створений ряд нових спільних підприємств за участю фірм Канади (модернізація виробництва нікелю на кубинському металургійному комбінаті, вивіз кубинської нікелевої руди для переробки на заводі в канадській провінції Альберта, буравлення нефтеразведочных свердловин на шельфі у берегів Куби, збільшення видобутку нафти з раніше розвіданих родовищ на території Куби), Мексики (модернізація кубинського нефтеочистительного заводу для переробки мексиканської нафти з метою наступного реекспорту, модернізація системи телефонного зв'язку на Кубі, в якій беруть участь також італійські фірми) і Ізраїлю (впровадження прогресивних методів розведення цитрусових культур і організація збуту кубинських фруктів у країнах Європи). Експорт (3,8 млрд дол в 2008) - цукор, нікель, тютюн, морепродукти, медичні товари, цитрусові, кава. Основні партнери по експорту - Китай (28%), Канада (25%), Іспанія (6%), Нідерланди (5%), Іран (4%). Куба імпортує (14,5 млрд дол. в 2008 р.) - нафтопродукти, продовольство, промислове устаткування, хімічні продукти. Основні партнери по імпорту - Венесуела (31,5%), Китай (11,8%), Іспанія (10,6%), Канада (6,7%), США (6,6%). Через ембарго США відсутність доступу до важливих ринків і інвестицій. Гострий дефіцит валюти. Коливання світових цін на цукор і нікель. Ускладнені торгові обмеження і відсутність законодавчих регламентів перешкоджають інвестиціям. Погана інфраструктура. Дефіцит палива, добрив і запчастин. Збиток від урагану в 2001 р.