Характерні ознаки опішнянського розпису

Тло – коричневе, охристе, червоне, жовто-коричневе, рідше біле, сіре, блакитно-синє, зелене.

Елементи візерунка – ягоди, листя, кривульки, квіти, мете­лики, сердечко, гілка.

Обвідна лінія – чорного, білого, бежевого кольору.

Інструменти виконання – пензлі, піпетка, спринцівка («грушка»), ріжки, патички.

У роботі з дошкільнятами використовується спрощений дидак­тичний зразок, складений за мотивами опішнянського орнаменту.

Розглядаючи зразок з дітьми другої молодшої групи, варто за­питати їх про елементи візерунка (що намальовано на дошці?) та про колір (якого кольору крапки (лінії)?). Дітей середньої групи – ще й про форму (якої форми тарілочка?). У старшій групі слід почина­ти з визначення, за яким народним візерунком зразок виконаний. З’ясувати, за якими ознаками діти це визначили (характерні еле­менти, поєднання кольорів, розміщення елементів, їх розмір, роз­міщення).

У практиці роботи знання, вміння та навички, набуті в попе­редніх групах або за попередній курс навчання, мають постійно за­кріплюватися і вдосконалюватися.

Васильківський розпис

Васильківська кераміка близька до опішнянської – форми посуду такі ж м’які та пластичні, полива шоколадно-коричнева, золотаво-жовта або смарагдово-зелена.

18 травня 2004 року у виставковій залі Національної Спілки майстрів народного мистецтва України (м.Київ) відкрилася виставка "Художня кераміка васильківських майстрів". На ній експонувались твори шести художників – Василя Беседіна, Сергія Денисенка, Марії Хом'якової, Надії Білик, Марини Кривонос і Лесі Денисенко-Єрмоленко. Майстри демонстрували мальовничі тарелі, вази, різноманітні набори посуду, скульптурно декоративні твори. Відомо, що здавна васильківська кераміка цінувалася не лише в Україні, а далеко за її межами.

чашка

макітра

миска

Гуцульська кераміка

Г уцульська кераміка розвивається на основі народних селянських зразків. Для неї характерні світло-кремовий фон, поєднання в орнаменті рослин та геометричних елементів. Найважливіший прийом декорування – контрастна за кольором блакитно-зелена прозора пляма, по якій тонким штрихом або широкою смужкою темно-коричневого кольору наносяться крапки, овали, квіткові розетки, фантастичні листки тощо.

Гуцульська кераміка — один із найдавніших видів мистецтва, у якому знайшов відображення художній геній народу. Історія розвитку гуцульської кераміки добре представлена у різноманітті побутових та декоративних виробів, що збереглися і до нашого часу у приватних колекціях та музейних зібраннях України і за кордоном.

Т ехніка виготовлення гуцульської кераміки — «ритування» або «гравіювання» — це розпис покритого білою глиною і підсушеного виробу. Після першого випалу у гончарній печі на виріб наноситься розпис білою, зеленою, жовтою, рідше синьою фарбами. Покривається прозорою глазур’ю і випалюється вдруге. Така техніка є унікальною і єдиною у світі. За останні десятиліття розквітли традиції орнаментики давніх майстрів-кераміків. В орнамент сучасних майстрів, рослинний за характером, вплітаються зображення птахів і звірів. Популярними стали сюжетні композиції, які відображають життя гуцульського народу.

Мистецтво гуцульської кераміки, як естафета, передається з покоління в покоління. Воно дійшло до наших днів у незліченній творчості багатьох форм, орнаментів, технологічних засобів, що привело до утворення великої школи художнього розпису глини — однієї з найяскравіших перлин українського народного мистецтва.