Основи та особливості опішнянського розпису

• Опішнянські глечики мають красиву шийку, поділену, за старою традицією, на концентричні валики. Вона закінчується злег­ка розгорнутим бортиком, профіль якого нагадує чашечку квітки.

• Опішнянське барильце менш видовжене, ніж чернігівське, і має чотири ніжки обтічної форми, що поліпшують масу виробу.

• Стара Опішня використовувала пластичну оздобу. Куманці прикрашалися погруддями жінок, ліпниною. Деякі мали носик у вигляді голівки тварин із відкритими пащами.

• Яскравий розпис виконувався по червоному, рідше білому, охристому, жовто-коричневому, оранжевому, коричнево-червоно­му, рідше сірому, блакитно-синьому, зеленому фоні.

• 3 давнини були відомі опішнянські скульптурні образи жінки, народжені культом богині родючості. Колись такі фігурки клали в зерносховища, ставили біля родинного вогнища, тобто наді­ляли функціями господинь (ляльки-господині характерні для куль­тово-побутових обрядів).

• Славиться Опішня й керамічним іграшковим посудом. Ра­ніше його ще називали „монетками”, бо маленькі мисочки, глечи­ки на ярмарках виконували функції грошового дріб’язку. Потім ці мініатюрні речі віддавали дітям для гри. Бавлячись, вони самі охо­че виробляли з глини фігурки тварин, ляльок, дрібний посуд.

• Іграшка. Походження іграшки губиться в сивій давнині, і нам відомо ще далеко не все про неї. Має вона свою долю, свої періоди розвитку і занепаду.

Фігурки людей, тварин із глини мали культово-язичницьке призначення, а вже потім перейшли у сферу дитячої гри. Для гон­чарів праця над іграшкою була своєрідним дозвіллям, грою або спомином дитинства. Створюючи малі скульптурні форми, мініа­тюрні речі, що символізували предмети вжитку, вони синтезували в них культурні, побутові звичаї жителів своєї місцевості, відбива­ючи їхні повір’я. Така іграшка навчала і розповідала про сутність землі, на якій стоїть батьківський дім.

З усіх глиняних іграшок найулюбленіші – свищики. Без них колись не обходився жодний ярмарок. У сиву давнину свищикам приписувалось охоронне значення – вважалося, що свистіння, як і інші шумові ефекти, відганяють від дитини злих духів. Герої ка­зок звуками свистунців кликали на допомогу друзів – тварин. Сви­стіння разом з танцями було компонентом обрядових дійств на ве­ликих святах бога Сонця – Ярила.

В Опішні грайливо розписують іграшкових тварин квітами, хвилястими лініями. У них відчувається спостережливість май­стра, який тонко помічає характерні особливості та кумедні ви­тівки тварин. Найчастіше це були зображення баранів, козликів, бичків, коників та ін. Такі вироби використовували як святко­вий настільний посуд. Без баранця не відбувалося жодного весі­лля, бо, за народним звичаєм, вважалось, що він приносить ща­стя молодим.

Виготовлення фігурного посуду вимагає великого хисту і вправ­ності. Гриву та хвіст для левів, коней, вовну для баранців роблять рельєфними узорами, хвилястими борозенками або накладанням тоненьких глинястих джгутиків, які виробляють протискуванням шроту глини крізь мішковину. Художнє оформлення робить фігур­ки то веселими і добрими, то величними й спокійними, то страш­ними і грізними. Голови завжди гордо підняті й прикрашені рога­ми дивовижної краси.

Посуд у вигляді півнів та качок розмальовували кольорови­ми глинами та прикрашали підполив’яним розписом. Зображен­ня доповнювалося рисами казковості, святковості та народного гумору.

• На Полтавщині виробляли чудові кахлі. Ними прикрашали печі й груби, які були окрасою інтер’єрів. Крім кахель, розмальова­них рослинним розписом, виготовляли цікаві сюжетні кахлі. На них зображені музики, танцюристи, вершники, солдати, відтворені сце­ни козацького життя, поетичні краєвиди з вітряками. Особливо час­то зустрічалися кахлі із зображенням птаха або букетика в центрі.

Програмами „Малятко”, „Дитина” передбачене викорис­тання творів декоративного мистецтва не лише з метою виховання у дошкільників естетичних почуттів, а й розвитку їхніх творчих здібностей при навчанні видів декоративної зображувальної діяль­ності (малювання, аплікації, ліплення).

Для навчання прийомів декоративного малювання, створення нескладних візерунків важливо збирати доступні дітям твори, ор­намент яких може бути повністю або часткового переданий у дитя­чих малюнках.

Ознайомлення з творами починається в повсякденному житті. Дорослий розповідає сам і спонукає дітей до висловлювань вражень, думок про предмети, навчаючи аналізувати та порівнювати їх.

Орієнтована схема розглядання така:

• місце виготовлення предмета (місто, село);

• вид народного мистецтва;

• предмети, які виготовляють майстри цього виду;

• матеріал, із якого їх виготовляють;

• розглянути візерунок:

• елементи, на що вони схожі;

• їх форма;

• колір;

• поєднання;

• розміщення;

• характерні кольори розпису.