Основи охорони праці , охорона праці в галузі (освіті)

1. Законодавчі акти з охорони праці в галузі: характеристика основних документів

До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України. Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праці жінок” та інші. Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, перелічує права працівників, також регулює умови праці на підприємстві.

2. Електробезпека. Види ураження людини електрострумом

Основні положення про безпечну експлуатацію електроустановок базуються на Конституції України і викладені у Законі України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актах: "Правила та заходи безпеки під час експлуатації електроустановок"; "Система стандартів безпеки праці"; "Правила устаткування електроустановок"; "Правила техніки безпеки під час експлуатації споживачів" тощо.

Види ураження електричним струмом: Проходячи через живий організм електричним струм виробляє дію:

1. Термічну; 2. Електролітичну; 3. Біологічну.

Все це призводить до двох поразок: електричних травм та електричних ударів.

3.Обов'язки адміністрації в забезпеченні здорових умов праці, зокрема в закладах освіти

Згідно з ч. 4 ст. 43 Конституції кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Саме тому ст. 153 КЗпП визначає основні обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Роботодавець зобов'язаний організувати виробництво таким чином, щоб умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови відповідали вимогам нормативних актів про охорону праці.

Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Bін не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Крім того, важливою складовою правового регулювання охорони праці виступає система норм щодо забезпечення людині комфортного виробничого середовища.

4. Охорона праці в Україні. Місце системи управління охороною праці в загальнодержавній системі охорони праці

Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення без­печних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань. Усі ці принципи зафіксовані у Законі України «Про охорону праці».

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та законів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Головна ідея охорони праці в Україні закладена статтями Конституції України, відповідно до яких людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);

кожен має право на належні, здорові і безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється;

громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43);

громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суб’єктами охорони праці є держава, роботодавець і працівник, а об’єктами є працівник, його життя та здоров’я, а також здоров’я і життя його потомства.

Нормативною основою СУОПГ є Конституція України, Закон «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України, закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, Національна програма поліпшення безпеки гігієни праці та виробничого середовища, Закон України «Про пожежну безпеку», система стандартів з безпеки праці, інші документи.