Запобіжні заходи.

Запобіжні заходи – це передбачені КПК заходи забезпечення кримінального провадження, що застосовуються у встановленому законом порядку при наявності визначених в законі підстав та умов уповноваженими на те службовими особами до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 1-5 визначимо окремим поняттям – «перешкодити кримінальному провадженню або вчинити чи продовжити інше кримінальне правопорушення»).

Розповісти про

- Запобіжними заходами є:

1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою; 6) тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи (Ст. 176 КПК); передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд (ст. 493 КПК); передання особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом (п. 1 ч. 1 ст. 508 КПК); поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку(п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК).

• найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою;

• будуть розглянуті лише загальні запобіжні заходи. Заходи, що застосовуються до неповнолітніх та осіб ПЗМХ будуть розглянуті пізніше.

• застосування запобіжного заходу щодо засудженого.

• Службові особи, які уповноважені застосовувати запобіжні заходи.

- під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора;

- під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність у сукупності двох складових:

а) обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Критерій «обґрунтована підозра» з урахуванням рішень ЄСПЛ можна трактувати таким чином, що стороння особа, розглядаючи матеріали провадження, повинна дійти переконливого висновку, що дійсно особа, про яку йде мова, могла вчинити правопорушення. До того ж це підтверджується встановленими обставинами справи (доказами) (в рішеннях ЄСПЛ – «розумна підозра». Достатньо непрямих доказів, масив доказів може бути неповний, оскільки особа не притягується до кримінальної відповідальності.

б) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, спрямовані на «перешкоджання кримінальному провадженню або вчинити чи продовжити інше кримінальне правопорушення». Ризики – певна(значна) вірогідність, яка дозволяє слідчому, прокурору, слідчому судді, судді стверджувати, що особа може здійснити дії, спрямовані на «перешкоджання кримінальному провадженню або вчинити чи продовжити інше кримінальне правопорушення».

Правила застосування запобіжного заходу

1. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав.

2. Кожний із вказаних запобіжних заходів застосовується окремо, одночасно вони обиратися не можуть.

3. Повинно бути доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти спробам перешкодити кримінальному провадженню або вчиненню чи продовженню іншому кримінальному правопорушенню.

Слідчий, прокурор доводять це, суддя, слідчий суддя приймають рішення.

4. Обов’язково враховуються обставини, зазначені в ст. 178 КПК

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Розповісти про:

слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені в ст. 178 КПК.

5. Можливість покладення на підозрюваного, обвинуваченого поряд із застосуванням запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, певних обов’язків, визначених в ч. 5 ст. 194 КПК («запобіжні обов’язки»).

Зокрема, 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

9) носити електронний засіб контролю (ч. 5 ст. 194 КПК).

Застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

2. Електронні засоби контролю можуть застосовуватися:

1) слідчим на підставі ухвали слідчого судді, суду про обрання стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, якою на останнього покладено відповідний обов'язок;

2) працівниками органу внутрішніх справ на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

3. Електронні засоби контролю застосовуються в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.

4. Не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров'я особи, яка їх використовує.

5. Слідчий, працівник органу внутрішніх справ перед застосуванням електронного засобу контролю зобов'язаний під розпис роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому правила користування пристроєм, техніку безпеки поводження з ним та наслідки його зняття або неправомірного втручання в його роботу з метою ухилення від контролю.

6. Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов'язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту (ст. 195 КПК).

Умови, за яких може бути покладені певні обов’язки:

а) застосовуються у разі, коли не ставиться питання про тримання особи під вартою;

б) застосовуються у разі наявності підстав до застосування запобіжних заходів поряд з ними;

в) необхідність покладення обов’язків повинна бути доведена прокурором в клопотанні,

г) на підозрюваного обвинуваченого може бути покладено один або кілька обов’язків;

д) обов’язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

6. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою (ч. 7 ст. 194 КПК).

7. Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення (ст. 205 КПК).

8. Спеціальні умови для окремих запобіжних заходів.

Наприклад, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 183 КПК).