Міністерство охорони здоров’я

Херсонський базовий медичний коледж

Науково-дослідна робота на тему:

Використання мікроскопічних методів дослідження в лабораторіях міста Херсона

Студентів ІІ курсу групи Фл-21

Відділення - Лабораторна діагностика

Красної Ю.

Синюк А.

Керівник: Ладнюк А.І.

Херсон 2013

ПЛАН

І Актуальність

ІІ Мета та основні завдання

ІІІ Теоретична частина

• Загальна характеристика

• Історія мікроскопа

• Основні типи сучасних мікроскопів

• Використання мікроскопа

ІV Практична частина

V Висновки

VІ Рекомендації

VІІ Список літератури

VІІІ Додаток

АКТУАЛЬНІСТЬ

Мікроскопічне дослідження є одним із найбільш інформативних методів дослідження в медицині. Мікроскоп дав можливість одержати дані, що стали передумовою для створення клітинної теорії, виникнення таких біологічних дисциплін як цитологія, гістологія, ембріологія, анатомія, мікробіологія, гематологія, та інші.

Мікроскоп та інші прилади мікроскопічної техніки дозволяють отримати збільшене зображення об'єктів, що вивчаються. За допомогою різноманітних способів обробки і аналізу цього зображення, забезпечується можливість вивчення органів, частин організму, або цілих організмів .

МЕТА

Дослідити історію виникнення мікроскопа,вміти розрізняти види мікроскопів. Дізнатись про значення і використання мікроскопа в наші часи. Охарактрезувати застосування мікроскопа в місті Херсоні

Основні завдання

1. Знати історію мікроскопа.

2. Вивчити будову мікроскопа.

3. Дізнатись, які види мікроскопів використовують в Херсоні

4. Охарактеризувати практичну роботу лаборанта з мікроскопом в лабораторіях міста.

5. Зробити висновки, про значення використання мікроскопа в науковій діяльності

Теоретична частина

Приблизно 90% інформації з навколишнього світу людина сприймає за допомогою зору, що в 30 разів більше, ніж через слуховий аналізатор. З різноманітних ознак предметів і явищ навколишнього світу з допомогою зору відображаються такі якості і параметри як: колір, форму, величину, напрямок, спокій і рух.

Але неозброєне око людини здатне розрізняти деталі об'єкта ,які знаходяться на відстані 0.08 мм один від одного, що складає 80 мкм.

Вже за допомогою світлового мікроскопа можна бачити деталі, відстань між якими становить до 0,2 мкм. Електронний мікроскоп дозволяє отримати дозвіл до 0,1-0,01 нм.

Сьогодні вже важко уявити собі наукову діяльність людини без мікроскопа. Мікроскоп широко застосовується в більшості лабораторій медицини та біології, геології та інших.

Отримані за допомогою мікроскопа результати необхідні при постановці точного діагнозу, при контролі над ходом лікування. З використанням мікроскопа відбувається розробка і впровадження нових препаратів, робляться наукові відкриття.

Мікроскоп(грец. μικρός — маленький и σκοπέω — дивлюсь) - лабораторна оптична система для отримання збільшених зображень малих об'єктів з ціллю розглядання ,вивчення й використання в практиці.

Роздільна здатність мікроскопа - це здатність видавати чітке роздільне зображення двох близько розташованих точок об'єкта. Ступінь проникнення в мікросвіт, можливості його вивчення залежать від роздільної здатності приладу. Ця характеристика визначається насамперед довжиною хвилі використовуваного в мікроскопії випромінювання (видиме, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання). Фундаментальне обмеження полягає в неможливості отримати за допомогою електромагнітного випромінювання зображення об'єкта, меншого за розмірами, ніж довжина хвилі цього випромінювання.

«Проникнути глибше» в мікросвіт можливо при застосуванні випромінювань з меншими довжинами хвиль.

Оптична система мікроскопа складається з основних елементів - об'єктиву і окуляра. Вони закріплені в рухомому тубусі, розташованому на металевому підставі, на якому є предметний столик. Збільшення оптичного мікроскопа без додаткових лінз між об'єктивом і окуляром дорівнює добутку їх збільшень.

У сучасному мікроскопі практично завжди є освітлювальна система (зокрема, конденсор з ірисовою діафрагмою), макро- та мікро- гвинти для налаштування різкості, система управління положенням конденсора.

Залежно від призначення, у спеціалізованих мікроскопах можуть бути використані додаткові пристрої і системи.

Історія мікроскопа

Деякі оптичні властивості вигнутих поверхонь були відомі ще стародавнім грекам Евкліду (300 років до н.е.) і Птоломею (127-151 рр..). Проте їх збільшувальна здатність не знайшла практичного застосування.

У зв'язку з цим перші окуляри були винайдені Сальвінієм Арлеаті в Італії тільки в 1285 р.

У 16 столітті Леонардо да Вінчі і Мауроліко показали, що малі об'єкти краще вивчати за допомогою лупи.

Перший мікроскоп був створений лише у 1595 році Захаріуса Йансеном (Z. Jansen). Винахід полягало в тому, що Захаріус Йансен змонтував дві опуклі лінзи всередині однієї трубки, тим самим, заклавши основи для створення складних мікроскопів. Фокусування на досліджуваному об'єкті досягалося за рахунок висувного тубуса. Збільшення мікроскопа становило від 3 до 10 крат. І це був справжній прорив в області мікроскопії! Кожен свій наступний мікроскоп він значно удосконалював

У цей період (XVI ст.) Датські, англійські та італійські дослідницькі прилади поступово почали свій розвиток, закладаючи фундамент сучасної мікроскопії.

Швидке поширення і вдосконалення мікроскопів почалося після того, як Галілей (G. Galilei), удосконалюючи сконструйовану ним зорову трубу, став використовувати її як своєрідний мікроскоп (1609-1610), змінюючи відстань між об'єктивом і окуляром.

Пізніше, в 1624 р., домігшись виготовлення більш короткофокусних лінз, Галілей значно зменшив габарити свого мікроскопа.

У 1625 р. членом Римської "Академії зірок" ("Akudemia dei lincei") І. Фабером був запропонований термін "мікроскоп".

Перші успіхи, пов'язані із вивчення мсвіту за допомогою мікроскопа в наукових біологічних дослідженнях, були досягнуті голландцем Робертом Гуком (R. Hooke), який першим дав мікроскопічний опис рослинної клітини, сперматозоїда, еритроцита і капіляра (близько 1665).

У своїй книзі "Micrographia" Р.Гук також описав пристрій мікроскопа.

Вінсент и Чарльз Шевальє вперше ввели в практику виготовлення ахроматичних об’єктивів ,склеювання лінз з різних сортів скла канадським бальзамом, знищивши тим самим заломлення світлових променів на кордоні двох лінз. Таким чином вони досягали більш якісного зображення.

В першій половині Х\/ІІІ ст. великого розповсюдження отримав так званий "ручний" чи "кишеньковий" мікроскоп,що був сконструйований англійським оптиком Дж.Вільсоном. "Ручні" мікроскопа користувались великою популярністю у любителів-мікроскопістів.

У 1668 р. Є. Дивин, приєднавши до окуляра польову лінзу, створив окуляр сучасного типу.

1 673 р. Гавел ввів мікрометричний гвинт, а Гертель запропонував під столик мікроскопа помістити дзеркало. Таким чином, мікроскоп стали монтувати з тих основних деталей, які входять до складу сучасного біологічного мікроскопа.

Данило Самойлович, український вчений, військовий лікар, в 1771-1176 роках працював на півдні України, а саме в Катеринославі, Херсоні, Миколаєві і за допомогою примітивного мікроскопа намагався відкрити збудника чуми.

Саме він вперше висловив припущення про те, що кожна заразна хвороба викликається особливим збудником.

У 1824 р. величезний успіх мікроскопа дала проста практична ідея Салліга, відтворена французькою фірмою Шевальє. Об'єктив, раніше складався з однієї лінзи, розчленований на частини, його почали виготовляти з багатьох ахроматичних лінз. Так помножено число параметрів, дана можливість виправлення помилок системи, і стало вперше можливим говорити про справжніх великих збільшеннях - в 500 і навіть 1000 разів. Кордон граничного бачення пересунувся від двох до одного мікрона. Далеко позаду залишений мікроскоп Левенгука.

У 70-х роках 19 століття мікроскопія зробила переможний крок вперед. В Німеччині було сформовано штаб вчених, оптиків і обчислювачів, що працюювали при фірмі Zeiss.

Інженер-оптик фірми Zeiss Аббе значно вдосконалив освітлювальну частину мікроскопа. Вона й досі використовується, як конденсор Аббе у сучасних мікроскопах

П раці англійського оптика Дж. Сіркса (1893) поклали початок інтерференційної мікроскопії. У 1903 р. Р. Жигмонд (R. Zsigmondy) і Зідентопф (Н. Siedentopf) створили ультрамікроскоп, в 1911 р. Саньяк (М. Sagnac) був описаний перший двопроменевий інтерференційний мікроскоп, в 1935 р. Зерніке (F. Zernicke) запропонував використовувати метод фазового контрасту для спостереження в мікроскопах прозорих, слабо розсіюючих світло об'єктів. У середині XX в. був винайдений електронний мікроскоп, в 1953 р. фінським фізіологом Вильський (A. Wilska) був винайдений аноптрального мікроскоп.

Великий внесок у розробку проблем теоретичної та прикладної оптики, удосконалення оптичних систем мікроскопа і мікроскопічної техніки внесли М.В. Ломоносов, І.П. Кулібін, Л.І. Мандельштам, Д.С. Рождественський, А.А. Лебедєв, С.І. Вавілов, В.П. Линник, Д.Д. Максутов та ін..