7.2. Облік витрат і продукції виробничих майстерень

До складу окремих бюджетних установ, зокрема закладів середньої освіти, можуть входити навчально-виробничі май- стерні. Зазначені структурні підрозділи утворюються з метою виконання відповідних функцій з трудової підготовки контингенту учнів та виконавців з конкретною трудовою спеціалізацією. Про­філь роботи виробничих майстерень визначають вищі установи, беручи до уваги місцеві можливості, умови, а також педагогічну доцільність конкретного виду праці.

Навчально-виробничі майстерні утримуються як за рахунок коштів загального фонду, так і за рахунок коштів спеціального фонду, який у незначній частині формується за рахунок прибутку, що отримується від реалізації продукції зазначеного структур­ного підрозділу установи.

Прямі виробничі витрати відносяться безпосередньо на виготовлену продукцію, накладні — попередньо збираються і розподіляються наприкінці місяця пропорційно заробітній платі основ­них виконавців, матеріальним затратам чи сукупності прямих витрат. Якщо майстерня виробляє один вид продукції, усі витрати класифікуються як прямі.

Облік витрат здійснюється в міру їх проведення (табл. 7.4). Аналітичний облік витрат ведеться за видами виробів (партіями) і за статтями витрат у багатографних картках ф. № 283.

Для обліку витрат у системі Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачені такі субрахунки:

=№ 241 «Вироби виробничих (навчальних майстерень)»;

=№ 721 «Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень»;

=№ 821 «Витрати виробничих (навчальних) майстерень»;

=№ 826 «Видатки до розподілу».

Об’єктми обліку витрат виступає партія однорідних виробів та калькуляційною одиницею — одиниця продукції чи виріб. Щоб визначити фактичну собівартість одиниці продукції, на підставі даних обліку витрат складають звітну калькуляцію. Загальна сума витрат на виробництво (дебет субрахунка № 821) за мінусом витрат на незакінчене виробництво на кінець звітного періоду, розподіляється за видами готової продукції, після чого визначаєть­ся собівартість одиниці кожного виду випущеної продукції.

7.3. Облік витрат та продукції підсобних сільських господарств

Бюджетні установи, розташовані переважно в сільській місцевості, мають власні підсобні сільські господарства. Зазначені структурні підрозділи в результаті процесу виробництва сільсько­господарської продукції частково забезпечують зазначені установи продуктами харчування.

Облік витрат та продукції підсобних сільських господарств виступає окремим напрямком обліку бюджетних установ. Виробничі витрати підсобних господарств обліковуються окремо за галузями сільськогосподарського виробництва — тваринництво й рослинництво — та за їхніми видами. Зокрема, за галуззю рослинництво обліковують окремо витрати з рільництва, луківництва, овочівництва, садівництва, а в разі потреби — за окремими культурами (зерно, овочі, картопля тощо). За галуззю тваринництва виокремлюють витрати по великій рогатій худобі, вівчарству, свинарству, конярству тощо. Механізм віднесення витрат до прямих і накладних, їхній облік подібні до передбачених схемою обліку витрат виробничих майстерень, за винятком розподілу наклад­них витрат, який здійснюється наприкінці року. Для відображення операцій з виробництва сільськогосподарської продукції призначено субрахунки:

=№ 251 «Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств»;

=№ 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»;

=№ 107 «Робочі та продуктивні тварини»;

=№ 822 «Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств»;

=№ 826 «Видатки до розподілу»;

=№ 722 «Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств».

Аналітичний облік витрат підсобних господарств ведеться на багатографних картках ф. № 283, які відкриваються на кожне найменування сільськогосподарських культур чи на кожну групу тварин за статтями витрат (заробітна плата, насіння, корм та інші витрати).

Об’єктами калькулювання собівартості продукції підсобних господарств виступають різнорідні культури землеробства й різні види основної продукції тваринництва. Для визначення фактичної собівартості продукції наприкінці року складається звітна каль­куляція, спочатку за продукцією землеробства, а далі — за продукцією тваринництва.