
- •Критерії оцінювання знань студентів
- •Перелік питань державної атестації
- •Питання 1. Методи організації ефірного виступу
- •Питання 2. Специфіка роботи ведучого в розмовному типі програм. Підготовка і проведення інтерв’ю.
- •Питання 3. Психофізична діяльність як важлива категорія в професійному становленні телевізійного ведучого.
- •Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
- •Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
- •Питання 7. Позастудійна робота телеведучого – ведучий-репортер, інтерв’юєр.
- •Питання 8. Основні принципи і норми професійної етики телеведучого-журналіста.
- •Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
- •Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
- •Питання 11. Аналітичні програми: види, типи та жанри даних форм.
- •Питання 12. Задум журналістського твору. Технологія виробництва телевізійного сюжету.
- •Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
- •Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
- •Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.
- •Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування
- •Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
- •Питання 18. Культура мови на телебаченні. Поняття „телевізійна мова”. Правила та критерії підготовки ефірної інформації в програмах новин.
- •Питання 19. Телевізійні програми для молоді. Завдання молодіжного телемовлення.
- •Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.
- •Питання 21: Винахід кіно та перші кроки кінематографа в Європі та сша. Характеристика творчості братів Люм’єрів та ж. Мельєса.
- •Питання 22: Становлення українського та російського кінематографу.
- •Питання 23: Українське кіно 1918-1926 рр. Формування системи екранної культури.
- •Питання 24: Голівудська естетика у 50-60-ті рр. Хх ст.: особливості еволюції.
- •Питання 25: Американське кіно початку хх століття.
- •Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. Хх ст. Загальна характеристика.
- •Питання 27: Мистецькі особливості фільмів а. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.
- •Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.
- •Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.
- •Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.
- •Питання 32: с.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно хх сторіччя.
- •Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •Питання 34: Творчість о.Довженка в контексті української культури.
- •Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. Хх ст. Творчість ф.Фелліні, м.Антоніоні, л.Вісконті.
- •Питання 36: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.
- •Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, о. Іоселіані, брати Шенгелая.
- •Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.
- •Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.
- •Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.
- •Література
Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
Мета телевізійних передач для дітей та юнацтва – їхній всебічний розвиток, розширення кола спілкування, вміння дружити, оцінювати себе поряд з іншими дітьми. Завдання: вплив на соціальну поведінку, виникнення стресових ситуацій, виховання працелюбності, формування і розвиток образної форми інтелекту, заохочення до співтворчості, здатності емоційно сприймати і пізнавати дійсність.
Радянське телебачення та дитячі передачі в його структурі. Ведучі програм для дітей радянського періоду. Перші дитячі телепередачі на вітчизняному телебаченні, їх особливості. Криза сучасного дитячого телемовлення в Україні, її причини.
Телеведучий дитячих програм на сучасному телеекрані. Системність підходу до дитячого телемовлення як одна з умов його успішного розвитку.
Суспільні функції дитячих програм: виховна (домінуюча), науково-пізнавальна, освітньо-педагогічна, інформаційна, розважальна, комунікативна.
Дитяча аудиторія та її диференціація. Властивості та психологічні особливості формування особистості в різні вікові періоди. Врахування основних особливостей розвитку дітей дошкільного, молодшого шкільного, підліткового та юнацького віку в телевізійних програмах: тематика, жанри, педагогічні та художні принципи. Телебачення для молодших школярів. Телебачення для підлітків. Телебачення для юнацтва.
Організація екранного матеріалу для дітей: яскрава сюжетна лінія, безперервність дії, наявність елементів гри, конкурсів, дискусій, образів близьких дитячій аудиторії. Мовна стилістика телепередач для дітей. Особливості написання та манери подачі авторських коментарів.
Роль і місце навчальних передач в дитячому телемовленні. Казка як один із типів телепередач для дітей, особливості її ведення. Телешоу для дітей, його завдання. Особливості подачі дитячих новин. Діти в ролі ведучих телепрограм. Робота з дітьми, які працюють у кадрі.
Візуально-зображувальні засоби в телепередачах для дітей.
Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
Ток-шоу (англ.) – означає показувати, а іменник „шоу” – це те, на що можна дивитися, що розважає. Це видовище, вистава. Специфіка видовища телебачення в порівнянні з іншими видами мистецтв.
Ток-шоу – телевізійні жанри (типи програм), що характеризуються насамперед такою рисою, як видовищність. Відзначається легкістю розмови; артистизмом ведучого. Елементи ток-шоу:
ведучий-рефері (творча група, що працює над програмою);
учасник або учасники (опоненти);
обов’язково -„внутрішній глядач” (глядачі в студії, які теж можуть брати участь у дискусії). Взаємодія елементів шоу відповідно до сценарію та концепції програми. Підпорядкування всіх елементів певній темі. Кожен елемент відіграє певну, відведену йому роль. Створення драматургічної ситуації відповідно до мети, якої хоче досягти
Види ток-шоу:
розмовні видовища (ток-шоу);
ігрові видовища (ігрові шоу);
постановочні шоу.
Ток-шоу – розмовне видовище, під час якого відбувається спілкування ведучого-рефері з учасником (учасниками) програми, запрошеними до студії, ведучого-рефері, учасника (учасників) зі студією, та яке передбачає запитання й відповіді, можливий аналіз висловленого з приводу тієї чи іншої теми, визначеної заздалегідь. Теми ток-шоу – політика, економіка, громадське життя, культура, мистецтво, спорт тощо. Це гострополемічні програми, які дають глядачеві нову інформацію і водночас розважають його. Вони мають спонукати до роздумів та викликати нові запитання. Програма повинна мати закінчення: запропонувати вихід, викликати у глядача обґрунтовану надію. Необхідність розважального елементу в ток-шоу, як запорука популярності такого типу програм. Ранкові ток-шоу як підвид розмовного видовища. Прямий ефір.
Драматургія ток-шоу: як у проблемному інтерв’ю –„пастки”, несподівані для партнера запитання. Тон і атмосфера ток-шоу. Постійний контакт очей.
Особливості ведення ток-шоу (використання акторських здібностей ведучого, його надзвичайна зацікавленість, часом співчуття, часом вдаване нерозуміння з метою одержання потрібної відповіді, блискавична реакція, утримування ниточки розмови).
Сценарна розробка ток-шоу: точне спрямування думок, визначення лінії поведінки ведучого, продумані висновки. Складна тема - легкість подачі. Як приклад – програма В.Познера „Времена”. „Донахью-шоу” - зразок ток-шоу з активною участю аудиторії, глибоким і жвавим розкриттям теми. „Шоу Опри” – приклад майстерного спілкування ведучої з гостями програми, високої журналістської майстерності. Приклади ток-шоу в українському телеефірі.
Класифікація сучасних ток-шоу за кількістю учасників, які беруть в ньому участь. Ток-шоу „Сам на сам” – основа сюжетної лінії програми – розгортання діалогу між ведучим і учасником, запрошеним до студії. Зав’язка даного шоу – наявність сюжету, в якому коротко розповідається про людину, запрошену до студії („Саме той” УТ, „Час пік”, „Герой дня” НТВ тощо). Програма Савіка Шустера „Свобода слова” – свобода технології. Ток-шоу Анни Безуглик „Я так думаю” – аналіз даної форми.