Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.

Мета телевізійних передач для дітей та юнацтва – їхній всебічний розвиток, розширення кола спілкування, вміння дружити, оцінювати себе поряд з іншими дітьми. Завдання: вплив на соціальну поведінку, виникнення стресових ситуацій, виховання працелюбності, формування і розвиток образної форми інтелекту, заохочення до співтворчості, здатності емоційно сприймати і пізнавати дійсність.

Радянське телебачення та дитячі передачі в його структурі. Ведучі програм для дітей радянського періоду. Перші дитячі телепередачі на вітчизняному телебаченні, їх особливості. Криза сучасного дитячого телемовлення в Україні, її причини.

Телеведучий дитячих програм на сучасному телеекрані. Системність підходу до дитячого телемовлення як одна з умов його успішного розвитку.

Суспільні функції дитячих програм: виховна (домінуюча), науково-пізнавальна, освітньо-педагогічна, інформаційна, розважальна, комунікативна.

Дитяча аудиторія та її диференціація. Властивості та психологічні особливості формування особистості в різні вікові періоди. Врахування основних особливостей розвитку дітей дошкільного, молодшого шкільного, підліткового та юнацького віку в телевізійних програмах: тематика, жанри, педагогічні та художні принципи. Телебачення для молодших школярів. Телебачення для підлітків. Телебачення для юнацтва.

Організація екранного матеріалу для дітей: яскрава сюжетна лінія, безперервність дії, наявність елементів гри, конкурсів, дискусій, образів близьких дитячій аудиторії. Мовна стилістика телепередач для дітей. Особливості написання та манери подачі авторських коментарів.

Роль і місце навчальних передач в дитячому телемовленні. Казка як один із типів телепередач для дітей, особливості її ведення. Телешоу для дітей, його завдання. Особливості подачі дитячих новин. Діти в ролі ведучих телепрограм. Робота з дітьми, які працюють у кадрі.

Візуально-зображувальні засоби в телепередачах для дітей.

Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.

Ток-шоу (англ.) – означає показувати, а іменник „шоу” – це те, на що можна дивитися, що розважає. Це видовище, вистава. Специфіка видовища телебачення в порівнянні з іншими видами мистецтв.

Ток-шоу – телевізійні жанри (типи програм), що характеризуються насамперед такою рисою, як видовищність. Відзначається легкістю розмови; артистизмом ведучого. Елементи ток-шоу:

• ведучий-рефері (творча група, що працює над програмою);

• учасник або учасники (опоненти);

• обов’язково -„внутрішній глядач” (глядачі в студії, які теж можуть брати участь у дискусії). Взаємодія елементів шоу відповідно до сценарію та концепції програми. Підпорядкування всіх елементів певній темі. Кожен елемент відіграє певну, відведену йому роль. Створення драматургічної ситуації відповідно до мети, якої хоче досягти

Види ток-шоу:

• розмовні видовища (ток-шоу);

• ігрові видовища (ігрові шоу);

• постановочні шоу.

Ток-шоу – розмовне видовище, під час якого відбувається спілкування ведучого-рефері з учасником (учасниками) програми, запрошеними до студії, ведучого-рефері, учасника (учасників) зі студією, та яке передбачає запитання й відповіді, можливий аналіз висловленого з приводу тієї чи іншої теми, визначеної заздалегідь. Теми ток-шоу – політика, економіка, громадське життя, культура, мистецтво, спорт тощо. Це гострополемічні програми, які дають глядачеві нову інформацію і водночас розважають його. Вони мають спонукати до роздумів та викликати нові запитання. Програма повинна мати закінчення: запропонувати вихід, викликати у глядача обґрунтовану надію. Необхідність розважального елементу в ток-шоу, як запорука популярності такого типу програм. Ранкові ток-шоу як підвид розмовного видовища. Прямий ефір.

Драматургія ток-шоу: як у проблемному інтерв’ю –„пастки”, несподівані для партнера запитання. Тон і атмосфера ток-шоу. Постійний контакт очей.

Особливості ведення ток-шоу (використання акторських здібностей ведучого, його надзвичайна зацікавленість, часом співчуття, часом вдаване нерозуміння з метою одержання потрібної відповіді, блискавична реакція, утримування ниточки розмови).

Сценарна розробка ток-шоу: точне спрямування думок, визначення лінії поведінки ведучого, продумані висновки. Складна тема - легкість подачі. Як приклад – програма В.Познера „Времена”. „Донахью-шоу” - зразок ток-шоу з активною участю аудиторії, глибоким і жвавим розкриттям теми. „Шоу Опри” – приклад майстерного спілкування ведучої з гостями програми, високої журналістської майстерності. Приклади ток-шоу в українському телеефірі.

Класифікація сучасних ток-шоу за кількістю учасників, які беруть в ньому участь. Ток-шоу „Сам на сам” – основа сюжетної лінії програми – розгортання діалогу між ведучим і учасником, запрошеним до студії. Зав’язка даного шоу – наявність сюжету, в якому коротко розповідається про людину, запрошену до студії („Саме той” УТ, „Час пік”, „Герой дня” НТВ тощо). Програма Савіка Шустера „Свобода слова” – свобода технології. Ток-шоу Анни Безуглик „Я так думаю” – аналіз даної форми.