
- •Критерії оцінювання знань студентів
- •Перелік питань державної атестації
- •Питання 1. Методи організації ефірного виступу
- •Питання 2. Специфіка роботи ведучого в розмовному типі програм. Підготовка і проведення інтерв’ю.
- •Питання 3. Психофізична діяльність як важлива категорія в професійному становленні телевізійного ведучого.
- •Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
- •Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
- •Питання 7. Позастудійна робота телеведучого – ведучий-репортер, інтерв’юєр.
- •Питання 8. Основні принципи і норми професійної етики телеведучого-журналіста.
- •Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
- •Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
- •Питання 11. Аналітичні програми: види, типи та жанри даних форм.
- •Питання 12. Задум журналістського твору. Технологія виробництва телевізійного сюжету.
- •Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
- •Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
- •Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.
- •Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування
- •Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
- •Питання 18. Культура мови на телебаченні. Поняття „телевізійна мова”. Правила та критерії підготовки ефірної інформації в програмах новин.
- •Питання 19. Телевізійні програми для молоді. Завдання молодіжного телемовлення.
- •Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.
- •Питання 21: Винахід кіно та перші кроки кінематографа в Європі та сша. Характеристика творчості братів Люм’єрів та ж. Мельєса.
- •Питання 22: Становлення українського та російського кінематографу.
- •Питання 23: Українське кіно 1918-1926 рр. Формування системи екранної культури.
- •Питання 24: Голівудська естетика у 50-60-ті рр. Хх ст.: особливості еволюції.
- •Питання 25: Американське кіно початку хх століття.
- •Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. Хх ст. Загальна характеристика.
- •Питання 27: Мистецькі особливості фільмів а. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.
- •Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.
- •Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.
- •Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.
- •Питання 32: с.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно хх сторіччя.
- •Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •Питання 34: Творчість о.Довженка в контексті української культури.
- •Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. Хх ст. Творчість ф.Фелліні, м.Антоніоні, л.Вісконті.
- •Питання 36: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.
- •Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, о. Іоселіані, брати Шенгелая.
- •Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.
- •Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.
- •Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.
- •Література
Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
Мова як найважливіший засіб спілкування, як вища форма впливу на партнера, глядача. Мовлення – основний виразний засіб для точної і ясної передачі авторської думки телевізійного матеріалу, який використовується в кадрі чи за кадром.
Спілкуватися в ефірі – це встановлення контакту з телеаудиторією внутрішньою і зовнішньою. Словесна дія в театрі – це процес перетворення пустого виголошення тексту на сцені на продуктивну сценічну мову. Так само і на телебаченні: слова мають діяти, спонукати до народження думок.
Вимоги до ведучого при опрацюванні та підготовці телевізійного матеріалу до ефіру: досконале знання і володіння українською літературною мовою, вміння логічно мислити, точно і ясно передавати зміст. Логічний аналіз тексту як творчий процес: визначення головної думки кожної складової частини телевізійного матеріалу, основних фраз для увиразнення головної думки; другорядних фраз для допоміжних суджень, головних слів, що виражають суть даної фрази, визначення психологічного впливу кожної логічно вивіреної частини тексту на розум, уяву чи почуття глядача. Значення підтекстів, „стрічки бачення” для розкриття задуму автора.: мелодійний малюнок, тривалість наголошеного голосного звуку, темп вимови слова, тембр голосу.
Мовний такт (ланцюг, синтагма) – група слів, що об’єднуються навколо основного слова, яке розкриває смислову суть. Читання за мовними тактами безпосередньо впливає на процес переживання, примушуючи ведучого повсякчасно думати про суть висловлюваних слів.
Організуючий центр мовної ланки – головне слово, що несе логічний наголос; слова, що прилягають до суттєвого центру, доповнюють, деталізують думку. Ключове слово в усному мовленні звучить виразніше від сусідніх слів. Виділення головного слова: при роботі над текстом – графічно; при декламуванні – інтонацією голосу. Основні правила визначення наголошених слів у тексті: нові і знайомі поняття; правило протиставлення; правило зіставлення; правило порівняння; непоширені речення; виділення логічним наголосом перелічуваних слів, однорідних членів речення; виділення узагальнюючих слів; складні найменування; слова, які несуть в собі виражений підтекст; логічний наголос у реченнях зі знаком запитання; правило логічного наголосу у зверненнях; правило повторюваних слів; слово в кінці речення; слова, що виражають фізичне зусилля; правило родового відмінка.
Виражальні засоби мовного спілкування: інтонація, жест, міміка, дикція, голосові дані. Інтонація як засіб вираження думки. Інтонація –з латинської означає „голосно говорити”. Інтонація як засіб створення неповторності, індивідуальності стилю мови ведучого. Інтонація включає: темп мови (ступінь швидкості вимовлення мовних елементів), паузи (перерви у вимовленні мовних елементів), тон мови (ступінь висоти звуку), мелодику (чергування підвищення і зниження голосу), логічний наголос та словонаголошення.
Голос і манера говорити, мовна інтонація як засіб популярності телеведучого. Різні тони голосу однієї і тієї ж людини залежно від обставин (у приміщенні, на вулиці і т. д.
Мелодика як один з найважливіших елементів інтонування відповідно до суті, змісту висловлювання. Інтонація завершення та інтонація продовження. Мелодійна різноманітність мови ведучого.
Темп мови: в побуті – 120 слів на хвилину, в ефірі – і 1,5 -2 рази швидше. Швидка мова, повільна мова і тип програми та вік ведучого, різні традиції на різних каналах, у різних програмах.
Тембр – колорит голосу. Різний як відбитки пальців. Залежність від різних умов. Зокрема часу доби. Тембр різний, сприйняття суб’єктивне.
Особливе місце пауз – знаків мовчання. Засіб полегшення сприйняття тексту. Логічна пауза – відділення такту від іншого зупинками різної тривалості. Інтонаційно-логічні (відділяють один мовний такт від іншого, допомагають з’ясувати їхню суть) та інтонаційно-синтаксичні паузи (відповідають розділовим знакам на письмі). Психологічні паузи – можуть бути навіть там, де не можна зробити логічних пауз. Психологічні паузи як засіб збагачення змісту тексту, підсилення ефекту.