
- •Критерії оцінювання знань студентів
- •Перелік питань державної атестації
- •Питання 1. Методи організації ефірного виступу
- •Питання 2. Специфіка роботи ведучого в розмовному типі програм. Підготовка і проведення інтерв’ю.
- •Питання 3. Психофізична діяльність як важлива категорія в професійному становленні телевізійного ведучого.
- •Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
- •Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
- •Питання 7. Позастудійна робота телеведучого – ведучий-репортер, інтерв’юєр.
- •Питання 8. Основні принципи і норми професійної етики телеведучого-журналіста.
- •Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
- •Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
- •Питання 11. Аналітичні програми: види, типи та жанри даних форм.
- •Питання 12. Задум журналістського твору. Технологія виробництва телевізійного сюжету.
- •Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
- •Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
- •Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.
- •Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування
- •Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
- •Питання 18. Культура мови на телебаченні. Поняття „телевізійна мова”. Правила та критерії підготовки ефірної інформації в програмах новин.
- •Питання 19. Телевізійні програми для молоді. Завдання молодіжного телемовлення.
- •Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.
- •Питання 21: Винахід кіно та перші кроки кінематографа в Європі та сша. Характеристика творчості братів Люм’єрів та ж. Мельєса.
- •Питання 22: Становлення українського та російського кінематографу.
- •Питання 23: Українське кіно 1918-1926 рр. Формування системи екранної культури.
- •Питання 24: Голівудська естетика у 50-60-ті рр. Хх ст.: особливості еволюції.
- •Питання 25: Американське кіно початку хх століття.
- •Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. Хх ст. Загальна характеристика.
- •Питання 27: Мистецькі особливості фільмів а. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.
- •Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.
- •Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.
- •Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.
- •Питання 32: с.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно хх сторіччя.
- •Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •Питання 34: Творчість о.Довженка в контексті української культури.
- •Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. Хх ст. Творчість ф.Фелліні, м.Антоніоні, л.Вісконті.
- •Питання 36: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.
- •Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, о. Іоселіані, брати Шенгелая.
- •Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.
- •Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.
- •Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.
- •Література
Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
Місце і роль авторських програм у сучасному телеефірі. Поява авторського „Я” у вітчизняному телеефірі – ознака змін у суспільстві. Авторські програми – прояв саморозкриття творчої особистості. „Заговори, щоб я тебе побачив” (Сократ) – ці слова можуть слугувати влучною характеристикою сучасного ведучого авторських програм. З’являтися в кадрі, коли є про що розказати людям. Уміння донести думку, переконати, спрогнозувати. Синтез ролі ведучого і журналіста в підготовці авторських програм (обрання теми, збір інформації, осмислення і втілення задуму в сценарії та на телеекрані).
Втілення авторського задуму, висловлення власної позиції. Неординарність ведучого таких програм: цілеспрямованість, наявність ціннісної орієнтації, моральна вихованість, духовне багатство, вміння самостійно вчитися, інтегральна властивість, оригінальність. Авторське розуміння світу і подій у ньому (на відміну від інформаційного мовлення). Авторські програми: завжди мають риси суб’єктивізму – від обрання об’єкта зйомок до останньої склейки.
Основні професійні риси ведучого авторських програм:
компетентність; аналітичність мислення; ерудиція; розуміння суспільно значимих проблем; переконливість і віра в те, про що йдеться в програмі.
Стиль ведення – комунікативний (чітка дикція, оптимальний для сприйняття темп мови, невимушеність, інтенсивність).
Ставлення до аудиторії: щира повага до глядачів, уміння на рівних спілкуватися з ними; добре знання своєї аудиторії; звертання до телеглядачів не як до масової аудиторії, а як до окремої конкретної людини, уміння викликати довіру глядача, оригінальність (самобутність) у подачі матеріалу, імпровізаційність. Пошук нових можливостей впливу на телеаудиторію. Розкутість і тактовність ведучого.
Питання 5. Імідж сучасного ведучого телевізійних програм.
Телеведучий – особлива, надзвичайно популярна, сучасна професія на телебаченні. Телеведучий – це стиль мислення, спосіб життя, ставлення до людей. Ведучий – „обличчя” телеканалу, неординарна особистість авторитетне телевізійне „я”. Успіх телевізійної передачі, як правило, набагато менше пов’язаний з її інформаційним змістом, ніж з „харизмою” тієї особистості, що транслює новини. „Харизма” – як особистий магнетизм . Харизма – особлива біологічна заразливість, людська чарівність, уміння самоорганізуватися, самостійно режисирувати свою поведінку, а можливо і звернутися до іміджмейкерівської діяльності професіоналів.
Складові образу ведучого: зовнішні риси, характер, манера поведінки, комунікативні характеристики, „ідейна платформа”. Головні психологічні якості ведучого-лідера – враження про нього в комплексі.
Цілеспрямованість телеведучого – наявність ціннісної орієнтації (інтереси, переконання, соціальні установки). Моральна вихованість – серйозне ставлення до своєї професії, висока оцінка телебачення як ефективного засобу впливу на телеглядачів, відповідальність у спілкуванні з мільйонною аудиторією. Духовне багатство телевізійної особистості - розвинуті здібності, досконале знання професії, вміння самостійно вчитися, набувати нових знань. Активність головної дійової особи телебачення – інтегральна властивість, поєднання пізнавальної і практичної діяльності.
Розвинена воля як невід’ємна складова характеру особистості телеведучого. Вольове зусилля – напруження, мобілізація сил для здійснення поставленої мети, специфічне виявлення вольової саморегуляції психологічного стану ведучого. Набуття фахових рис самоконтролю телеведучого : тренування вольової уваги, вироблення і закріплення навичок керування емоціями, тренування самовладання, вміння „пригальмувати” бажання, долати психологічні перешкоди.
Оригінальність, самобутність телеведучого – вирізнення серед оточуючого того, що є соціальною цінністю (наприклад, неординарне вирішення творчих завдань тощо). Оригінальність як результат життєвого шляху і виховання. Оригінальність як самовиховання. Емоційне і змістове значення пам’яті в роботі телеведучого. Внутрішня переконаність ведучого як психологічна умова його переконливості на екрані, запорука успішності, перспективності.
Одна з ознак еволюції і демократизації сучасних засобів масової інформації – „персоніфікація”. Правило дурного тону в сучасній журналістиці – говорити не „від першої особи”. Виникнення образів-масок.
Критерії оцінки роботи ведучого в кадрі: природність, невимушеність; вільне користування письмовим текстом; контакт з аудиторією (телекамерою); зовнішня поведінка та манери – жести, міміка, виразність; техніка мови; постановка голосу, інтонація, дикція, темп, вимова та артикуляція; культура мови – багатство словникового фонду, дохідливість; уміння слухати; вміння мислити в кадрі; дистанція спілкування (психологічний контакт); відчуття екранного часу.
Поняття „ведучий – господар програми.” Використання вербальних та невербальних засобів у подачі програм різного типу. Особливості ведення програм на різних телевізійних майданчиках (серед аудиторії, тет-а-тет з камерою, в парі з іншим ведучим).
Коротка характеристика манери ведення одного з ведучих українських національних каналів.