
- •Критерії оцінювання знань студентів
- •Перелік питань державної атестації
- •Питання 1. Методи організації ефірного виступу
- •Питання 2. Специфіка роботи ведучого в розмовному типі програм. Підготовка і проведення інтерв’ю.
- •Питання 3. Психофізична діяльність як важлива категорія в професійному становленні телевізійного ведучого.
- •Питання 4. Авторські програми та особливості їхнього ведення
- •Питання 6. Логічний аналіз тексту. Інтонація як засіб комунікації.
- •Питання 7. Позастудійна робота телеведучого – ведучий-репортер, інтерв’юєр.
- •Питання 8. Основні принципи і норми професійної етики телеведучого-журналіста.
- •Питання 9. Телевізійні програми для дітей та юнацтва.
- •Питання 10. Телевізійні ток-шоу. Роль ведучого у підготовці та веденні програм такого типу.
- •Питання 11. Аналітичні програми: види, типи та жанри даних форм.
- •Питання 12. Задум журналістського твору. Технологія виробництва телевізійного сюжету.
- •Питання 13. Суспільні функції сучасного телебачення.
- •Питання 14. Інформаційні програми на телебаченні. Типи інформаційних телепрограм.
- •Питання 15. Особливості підготовки та виробництва новин. Принципи та структура верстки інформаційних програм.
- •Питання 16. Виражальні засоби мовного спілкування
- •Питання 17.Творчі амплуа ведучих телевізійних програм. Роль і місце ведучого в інформаційному мовленні.
- •Питання 18. Культура мови на телебаченні. Поняття „телевізійна мова”. Правила та критерії підготовки ефірної інформації в програмах новин.
- •Питання 19. Телевізійні програми для молоді. Завдання молодіжного телемовлення.
- •Питання 20. Роль спілкування у професії ведучого телевізійних програм.
- •Питання 21: Винахід кіно та перші кроки кінематографа в Європі та сша. Характеристика творчості братів Люм’єрів та ж. Мельєса.
- •Питання 22: Становлення українського та російського кінематографу.
- •Питання 23: Українське кіно 1918-1926 рр. Формування системи екранної культури.
- •Питання 24: Голівудська естетика у 50-60-ті рр. Хх ст.: особливості еволюції.
- •Питання 25: Американське кіно початку хх століття.
- •Питання 26: Російське кіно 60-80-х рр. Хх ст. Загальна характеристика.
- •Питання 27: Мистецькі особливості фільмів а. Тарковського “Іванове дитинство”, “Андрій Рубльов”, “Сталкер”.
- •Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.
- •Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.
- •Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.
- •Питання 31: Радянське документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Дзіги Вертова.
- •Питання 32: с.Ейзенштейн і розвиток європейського кіно хх сторіччя.
- •Питання 33: Загальна характеристика світового анімаційного мистецтва хх століття. Творчість Уолта Діснея. Радянська школа анімації.
- •Питання 34: Творчість о.Довженка в контексті української культури.
- •Питання 35: Італійське кіно 50-70-х рр. Хх ст. Творчість ф.Фелліні, м.Антоніоні, л.Вісконті.
- •Питання 36: Творчість а. Куросави. Загальна характеристика.
- •Питання 37: Грузинська школа кіно. Т. Абуладзе, о. Іоселіані, брати Шенгелая.
- •Питання 38: Європейське кіно 1909-1918 роки. Загальна характеристика.
- •Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.
- •Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.
- •Література
Питання 1. Методи організації ефірного виступу
Ефірний виступ як різновид ораторського мистецтва. Мета ораторського мистецтва: вплив публічної промови на свідомість і почуття аудиторії. Дві форми мислення в майстерності оратора: логічне, притаманне науці, і образне, властивого мистецтву. Основні етапи ораторського мистецтва: задум і втілення. Три складові ораторської майстерності: написання промови, розучування і проголошення. Види ораторського мистецтва. Професійні навички і прийоми ораторської майстерності.
Основні закони побудови промови: ясність, відповідність стилю предмету промови, відповідність лексики, якою користуються на даний час. Мова, стиль і структура ораторської промови в «Риториці» Аристотеля. Цицерон про майстерність красномовства. Образ оратора, його головні риси.
Телевиступ – монолог ведучого в кадрі, звертання до масової аудиторії з телеекрану. Принципи побудови телевиступу. Основні вимоги до композиції телевиступу: вступ, основна частина, висновок (резюме).Функції вступної, основної та заключної частини телевиступу. Завдання ефірного виступу: розбудити допитливість, задовольнити запити аудиторії, дати новее уявлення про предмет.
Передумови успішного ефірного виступу: зацікавленість темою, лексичний відбір матеріалу, композиційна компресія, закон першого і останнього речення, динаміка викладу, утримання уваги глядача, дія на його почуття, залучення до роздумів, процесу співучасті, імпровізація, пошук виразних засобів впливу на кожного глядача зокрема, вираховування специфіки телебачення. Види монологічних жанрів: усне повідомлення, виступ, коментар, звіт, огляд, роздум, сповідь.
Особливості підготовки монологу до його подачі в ефірі: попередня робота ведучого над матеріалом. Три основні форми виступу в кадрі: а)текстовий виступ, написаний самим ведучим; б)тезовий виступ – короткий сценарний план із зазначенням теми, основної думки, коментаря, центральних запитань і характеру показу ілюстративного матеріалу (відео, фото, карти, схеми, макети і т.д.); в) імпровізаційний виступ – попереднє визначення лише теми й обсягу (хронометражу) виступу. Роль і місце імпровізації під час монологу в ефірі.
Діалогізація мовлення. Діалогічність структури ефірного монологу як засіб спілкування з аудиторією та спосіб впливу на неї. Діалогізація процесу мислення ведучого. Засоби залучення теле-,радіоаудиторії до процесу мислення. Монолог як самостійна передача. Бесіда та її роль на телебаченні. Точність, ясність та логічність передачі авторської думки і мовного матеріалу, який використовується в кадрі чи поза кадром. Технічні прийоми при підготовці виступу в кадрі: дикція, правила літературної вимови, логічне читання складних речень (логічна пауза і логічний наголос). Техніка усного читання - закони і правила логіки. Умовні знаки (позначки) для розбору і підготовки тексту до читання. Логічне тонування: логічний наголос, вирізнення нового поняття, протиставлення, порівняння, закон родового відмінку, однорідні члени речення, перелік, звертання.
Прийоми впливу на аудиторію. Стиль ведення: неофіційний,особисте авторське ставлення до події, створення атмосфери відповідно до змісту матеріалу; індивідуальне мовлення – інтонація, тембр, темп, ритм, динаміка; знання української літературної мови та вміле її використання - лексика, побудова речень у телевізійному тексті.