Питання 39: Виникнення теорії монтажу. Основні характеристики кіностилю 20-х років хх ст.

Усвідомлення кінематографу як мистецтва.Середина 1920- років – фільм як єдина образна система, що будується по єдиному монтажному принципу. Відкриття нових монтажних прийомів, виникнення монтажних стилів та типів монтажної побудови. Теоретичні праці С.Ейзенштейна, Л.Кулешова, Д.Вертова. Монтаж як основа побудови кінооповіді..

Л.Кулешов – один з перших теоретиків кіно. Статті 1917-1923 років про внутрікадровий, міжкадровий монтаж. “Ефект Кулешова”. Монтаж як система виразних засобів екрану.

Розробка С.Ейзенштейном фундаментальної концепції кінематографічної виразності., монтажної по суті і сінтетичної по побудові. Аналіз образної системи фільмів “Броненосець “Потьомкін” (“монтаж атракціонів”) та “Жовтень” (теорія “інтелектуального кіно”).

Теоретичне обгрунтування мистецтва документального фільму Д.Вертовим. Статті «Ми», «Він і я», «Кіноки-переворот», «Кіно-Око» - вплив пролеткультовских і лефовских естетичних теорій. Заперечення права художника на вигадку і домисел. Задача мистецтва в документації дійсності. Прагнення продемонструвати нові методи зйомки і монтажу.

Естетичні пошуки німецького експресіонізму та французького кіноавангарду. Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Натура замінюється декораціями, використовуються різкі контрасти світла і тіні, оптичні ефекти. Велике місце відводиться галюцинаціям, снам, кошмарам божевільних. Актор-маска.

«Авангард» - художній напрямок європейського кіно 1920-х років. Пошук формальних засобів кіновиразності. «Перший авангард» - французький імпресіонізм. Теорія кіно Луї Деллюка. Фотогенія як лозунг боротьби за оновлення кіно. Вплив інших видів мистецтва.

Творчість Абеля Ганса. Експерименти з оптикою. Картина «Наполеон» - найбільше досягнення А. Ганса. Ообливості режисерської манери А. Ганса. Фільми Жана Епштейна та Жермен Дюлак. Експерименти Фернана Леже. Рання творчість Рене Клера. Вплив дадаїзму на фільми Р.Клера 1920-х років.

Елитарний характер французького кіноавангарду другої половини 20-х років ХХ сторіччя. Вплив сюреалізму на французький кіноавангард. Загальна характеристика творчості Л.Бунюеля. Особливості поетики фільмів Л.Бунюеля. Робота К.Т.Дрейера у Франції. Особливості поетики фільму «Страсті Жанни Д’Арк». Вплив французького кіноавангарду на подальший розвиток кіно.

Питання 40: Актори кіно євроейських країн. Марлен Дітріх, Джульєтта Мазіні, Лів Ульман.

Перші кроки в кіно Марлен Дітріх. «Блакитний янгол» (1930, реж. Дж. Штернберг) - світова слава та контракт в Голівуді. Образ сучасної жінки-вамп, що кидає виклик моральним та духовним цінностям минулого.

Штернберг і Дітріх в США. Єволюція образу сучасної жінки в картинах: «Марокко» (1930); «Шанхайський експрес» (1932); «Білокура Венера» (1932); «Диявол — це жінка» (1935). Робота М.Дітріх з іншими режисерами, в інших жанрах. Вестерн «Дестрі знову у седлі» (1939), комедія «Бажання» (1936).

Активна атифашистська діяльність М.Дітріх під час Другої світової війни. Успішна концерта діяльність 1950-х років. Найкращі ролі цього періоду: «Свідок обвинувачення» (1958) та «Нюрнбергський процес» (1961). Остання роль в картині «Просто жиголо» (1978).

Джульєтта Мазіна – італійська актриса, що починала в аматорському театрі та на радіо. Знайомство і шлюб з Федеріко Фелліні. Дебют в кіно - «Пайза» (1946) Роберто Росселліні (епізод). Перша головна роль - фільм «Без жалю» (1948) Альберто Латтуади. Початок співпраці з Ф.Фелліні. Фільми «Вогні вар’эте» (1950) та «Білий шейх» (1954). «Дорога» (1954) и «Ночі Кабірії» (1957) – найвизначні ролі Д. Мазіни. Героїні Мазіни як жіноча іпостась чапліновського образу. Робота з іншими режисерами.

Лів Ульман як найяскравіша представниця кінематографу І. Бергмана. Дебют в кіно – 1957 рік. Успіх в картинах Бергмана «Персона» (1965), та «Пристрасть» (1969) – філософських драмах про розлад героїні з навколишним світом. Продовження цієї теми в картинах «Шепіт і крик» (1971) та «Обличччем до обличчя» (1975). Образ сильної жінки, що готова до самопожертви заради кохання - «Час вовка» (966), «Зміїне яйце» (1977). Моральний максималізм героїнь Ульман в картинах «Сцени з подружнього життя» (1972) та «Осіння соната» (1977), де Ульман грає в дуеті з славетною ІнгрІд Бергман. 1970—90-ті – співпраця з відомими американськими та європейськими режисерами.