Питання 29: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.

Повоєнна криза німецької нації, потреба у міфології. Виробництво монументальних історичних епопей. Фільми Ернста Любича. Творчість В. Пабста. Жанрово-стильові особливості німецького кіно 20-х рр. ХХ сторіччя. Вплив нових теоретичних праць у філософії та психології на фільми експресіоністів.

Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Заміна натури декораціями, використання різких контрастів світла і тіні, оптичних ефектів. Місце галюцинацій, снів, кошмарів божевільних в фільмах експресіоністів. Актор-маска. Фільм «Кабінет доктора Калігарі» Р.Віне. та його роль в становленні нового напрямку.

Стильове та естетичне розмаїття німецьких фільмів 1920-х років. Неоромантизм, експресіонізм та каммершпіль в німецькому кіно 20-х років. Творчість Ф.Ланга. Неоромантичні тенденції та експресіоністська стилістика. Фільми «Нібелунги», «Доктор Мабузе», «Метрополіс» як феномен європейської культури. «Неоромантизм» картини «Нібелунги» – мрія про людину, що може змінити долю Німеччини. Естетичні відмінності картини: монументальність декорацій, повільність кінооповіді, ніцшеанська трактовка героїв як «надлюдей», у яких відношення до смерті та кохання відрізняється від поглядів «звичайних смертних».

Основні етапи творчості Ф.Мурнау. «Носферату – симфонія жаху»: перемога любові над тиранією. Мотиви готичної архитектури в декораціях з загостреними лініями (художник А.Грау), анімаційні епізоди, використання негативу, подвійна експозиція (оператор Ф.А.Вагнер), натурні зйомки, досконала акторська гра Макса Шрека (граф Дракула) – складові образної системи першої екранізації роману Б.Стокера.

«Остання людина»: культ «маленької людини», гуманістичний пафос і відкриття стилістики «тихого» реалістичного кінописьма. «Остання людина» – найяскравіший приклад напрямку «каммершпіль» в німецькому кіно (раніше в театрі). «Каммершпиль» («камерна гра») або «міщанська драма» – проста історія про «маленьку» людину в великому місті. Мелодрама – жанрова основа напрямку. Заміна інтертитрів візуальними рішеннями. Художні особливості картини «Остання людина»: активне використання крупних планів, відсутність інтертитрів, «суб’єктивна камера» оператора К.Фрейнда, зйомки картини в павільйоні (простір для пошуків режисером, оператором та художником нових можливостей кіномови). «Фауст»: глобальність концепції, традиції німецької культури.

Питання 30: Жанр комедії в російському та українському кіно 70-80 роки хх століття.

Традиції жанрового кіно в радянському кінематографі. Комедії і реальність. 70-ті: необхідність відвойовувати масового глядача.

Традиції американської ексцентричної комедії в картинах Л.Гайдая («Пес Барбос та незвичайний крос», «Самогонщики», «Операція «Ы» та інші пригоди Шуріка», «Кавказька полонянка», «Діамантова рука»): активне використання гегів, актор-маска (загальновідома трійка Трус, Балбес, Бывалый), співчуття до «маленької» людини, що має грати неприродну для себе роль (мотив, що неоднаразово використовувався Чапліном та Кітоном). Від сучасної тематики до ексцентричних екранізацій літератури минулого: “Ділові люди” (О.Генрі), “12 стільців” (Ільф і Петров), “Іван Васильович змінює професію” (Булгаков), “Не може бути” (Зощенко), “Інкогніто з Петербургу” (“Ревізор” М.Гоголя). Комедії Л.Гайдая 1980-90-х років: “Спортлото –82”, “Небезпечно для життя”, “Приватний детектив або Операція “Кооперація”, “На Дерибасовской хорошая погода, или На Брайтон-Бич опять идут дожди” – повернення до сучасності. Леонід Гайдай – класик ексцентричної та сатиричної комедії.

Природа смішного в картинах Е.Рязанова. “Чисті” (за словами Рязанова) комедії - “Карнавальна ніч”, “Гусарська балада”, “Дівчина без адреси”, “Незвичайні пригоди італійців в Росії”. Ліричні комедії – “Іронія долі або З легкою парою”, “Службовий роман”. Роль музики та поезії в картинах Е.Рязанова. Комедії, що поєднують комедійні та драматичні прийоми – “Бережись автомобіля”, “О бедном гусаре замолвите слово”, “Небеса обітовані”. Соціальна сатира в комедіях “Дайте книгу скарг”, “Гараж” та “Забута мелодія для флейти”. Драми періоду перебудови: “Жорстокий романс”, “Дорога Олена Сергіївна”, “Предсказание”. Фільми останніх років – “Старі клячі”, “Тихі омути”, “Ключі від спальні”, “Андерсен. Життя без кохання”.

Комедійний талант Віктора Іванова. Ранні комедії. Робота у пригодницькому жанрі: «Олекса Довбуш». Генеалогія матеріалу, покладеного в основу фільму «За двома зайцями». Національні стереотипи та їх сучасна обробка. Сміхове і драматичне. Особливості роботи з акторами. Микола Яковченко: театр одного актора. Інші фільми В.Іванова: «Ключі від неба», «Веселі Жабокричі». Жанр комедії в українському кіно. Комедії за участю Ю.Тимошенка та Ю.Березіна «Ми їхали, їхали…», «Штепсель одружує Тарапуньку». Жанр комедії в українському кіно.