Питання 28: Режисерські імена європейського кіно 80-90-х рр. Хх ст.: п.Грінуей, е.Кустуріца, л. Фон Трієр.

Загальна характеристика світового кінопроцесу 80-90-х років. Основні тенденції розвитку європейського кіно. Пітер Грінуей – режисер та художник. Виключна роль зображального рішення та відсутність сюжетно-психологічного розвитку – особливості режисерського стилю Грінуея.

Фільми Грінуея як вишукані живописні варіації на одну тему, яку, взаємодіючи, утворюють два, на думку режисера, глобальних питання: секс і смерть. Літературно-художньому мотиві фільмів. «Контракт малювальника» - комедія епохи Реставрації і англійський портрет 17 сторіччя. Фільм «Зед і два нулі» (1986) — це голландський живопис і природно-научний пафос перших зоокласифікацій. «Кухар, Злодій, його Дружина і її Коханець» (1989) як спектакль «театру жорстокості», соціального пафосу, еротики. «Книги Просперо» (1991) — варіації на сюжет шекспірівської «Бурі». «Інтимний щоденник» (1996) і японська каліграфія для ілюстрації постструктуралістського положення: текст — це тіло, а тіло — не більше, ніж текст.

Емір Кустуріца – балканський Фелліні. Етнографічні штудії циганського побуту кінця ХХ сторіччя. Перша робота Кустуріци в кіно — « Чи пам'ятаєш ти, Долі Белл?» - лірична драма про проблеми боснійської молоді 1960-х років (1980, премія за дебют і приз ФІПРЕССИ на МКФ у Венеції). Фільм «Батько у відрядженні» - метафізична драма про епоху політичних репресій в Югославії на початку 1950-х років, яка побачена очима вразливої дитини (1984, головна премія на МКФ в Канні, номінація на «Оскар»). Фільм «Час циганів» (1988, премія на МКФ в Канні) - грандіозна етнографічна фреска про середньовічний (по суті) спосіб життя сучасних циганів на Балканах і їх трагічне зіткнення з європейською цивілізацією. «Підпілля» (1995, головна премія на МКФ в Канні) - трагікомічна метафора югославської історії другої половини ХХ сторіччя. Повернення режисера до теми циганів в сучасному світі - фарсова комедія «Чорна кішка, білий кіт». «Вакханалія» радості і життя, знята в естетиці кіча, відкриття Кустуріци, який, за його словами, «позбувся трагедій».

Ларс фон Трієр – естет датського кіно. Маніфест Догма – 95. «Елемент злочину» (1984) — унікальний досвід схрещування двох естететик: німецького кіноекспресіонізму 1920-х років і американського «чорного фільму» 1940-50-х років. Тріумф візуального стилю, вишукана насиченість сюжету, що відсилає до цілого шару європейської культури («Степовий вовк» Р. Гессе, «М» Ланга, «Андрій Рубльов» Тарковського і т. д.), робота художників з фактурою і оператора з кольором і освітленням, — складові першого шедевра фон Трієра що приніс йому культовий статус серед інтелектуалів і Гран-прі технічної комісії на МКФ в Канні. «Європа» (1991, премія жюрі на МКФ у Венеції) - остання картина першого періоду кар'єри режисера (циклу Є-фільмів). Кардинальна зміна естетики («сінема-веріте» і акторське кіно). Задум нової «трилогії про добро». Шестигодинний серіал «Королівство» (1994) — іронічний коктейль з чорної комедії, сюрреалістичного фільму жахів і виробничої стрічки, дія якої відбувається у величезній копенгагенской лікарні, над якою нависає прокляття місця і таємниця вбивства. Перша картина нового циклу фон Трієра як «великого релігійного режисера» («Фелікс» за кращий європейський фільм року і кращу жіночу роль Емілі Уотсон), драма «Рассекая волны» про страждання і диво, знята визначним німецьким оператором Роббі Мюллером. Фільми «Догвіль», «Мандерлей» - експерименти з кіномовою..